WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) – теоретик економічної географії та патріот України - Реферат

Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) – теоретик економічної географії та патріот України - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) - теоретик економічної географії та патріот України
В сучасний період відкриваються все нові й нові сторінки історії української географічної науки, що були невідомі широкому загалу пересічних українців. Однією з таких сторінок є життя і наукова діяльність професора Михайла Волобуєва, відомого географам повоєнного періоду як Волобуєв-Артемов, якого тоталітарний режим за наукову принциповість та безмежну любов до України піддав репресіям, а пізніше забуттю.
Михайло Симонович Волобуєв народився 24 січня 1903р. у м. Миколаєві. Батько працював помічником бухгалтера у міській управі, мати - приватною вчителькою. Батько був українцем, мати - росіянкою, Михайло вважав себе українцем і ніколи не приховував цього. Михайло вчився в гімназії, але після смерті батька у 1918р. став працювати, допомагаючи матері утримувати родину. У 1920р. він вступив до лав КП(б)У.
Протягом 1921-1922рр. Михайло працював заступником завідувача відділу політосвіти Миколаївського губкому, а у 1922-1923рр. завідувачем Вінницького губернського відділу політосвіти. Про цей період життєдіяльності він писав: "На Подолії я потрапив у зовсім інші умови й оточення. Насамперед, мені довелося стикнутися з рядом колишніх членів українських націоналістичних партій, які працювали на Подолії. Якийсь своєрідний тон був у деяких низових політпросвіт-організаціях. Згадую, наприклад, як я був вражений, коли в осередку педкурсів, до якого я був прикріплений як відповідальний керівник, наприкінці зборів після "Інтернаціоналу" заспівали "Заповіт".
Моя увага, як завідуючого губернською політосвітою, була привернута на тяжке становище українського театру, необхідність прискореної українізації клубної роботи. В кінцевому підсумку у Вінниці нацпитання набуло для мене значно більшого інтересу і значення, ніж раніше" [12, с. 38].
Молодий політпрацівник стикнувся з гострими проблемами духовного життя українців Вінниччини, про які він і гадки не мав, мешкаючи на Півдні України, і став з інтересом вивчати історію, культуру та традиції українського народу. У 1923р. Волобуєва відкликають до тодішньої столиці Радянської України м. Харкова для роботи у Головполітосвіті. З 1927р. він був заступником голови Головполітосвіти.
В цей же період він активно займався викладацькою роботою у фармацевтичному та фінансово-економічному технікумах. У 1927р. після закінчення екстерном економічного відділу Інституту профосвіти за спеціальністю "політична економія і економічна статистика" він працював викладачем в Інституті народної освіти, а пізніше у механіко-машинобудівному інституті, де викладав політекономію. У 1930р. Волобуєв одержав наукову ступінь кандидата економічних наук за сукупністю опублікованих у 1927-1929рр. наукових праць: "Короткий курс політичної економії", "Теория Оппенгеймера и ее критика", " Курс політичної економії. Лекції".
Слід відзначити, що Михайло Волобуєв досконало знав українську мову і широко використовував її у науково-педагогічній діяльності. У технікумах та інститутах лекції він вів українською. Із восьми підручників, посібників та статей, опублікованих ним у 1927 - 1933 рр., сім написано українською мовою. Про високий інтелектуальний потенціал свідчить те, що Михайло вільно володів англійською, німецькою та французькою мовами, постійно знайомився з новітньою економічною літературою і використовував ці знання у педагогічній та науковій діяльності.
Протягом 1930-1933рр. він завідував кафедрою економічних наук Харківського механіко-машинобудівного інституту, тут же став професором.
У Харкові Волобуєв мешкав разом з дружиною Варварою Іванівною Артемовою, донькою Валерією та матір'ю. Дружина працювала викладачем в Інституті комуністичної освіти.
Окрім державної служби та викладацької роботи Волобуєв займався науково-дослідною діяльністю, працюючи в Інституті економіки, що входив до складу ВУАМЛІН.
Протягом 1926-1929рр. проф. Волобуєв був членом Українського комітету краєзнавства і сприяв становленню в Україні краєзнавчих досліджень та виходу в світ журналу "Краєзнавство".
У 1928р. Михайло Волобуєв опублікував в журналі "Більшовик України" в порядку дискусії статтю "До проблеми української економіки", в якій порушив гострі економічні проблеми, про які не наважувалися писати інші вчені. Він довів, що царська Росія була колоніальною імперією, в якій Україна перебувала на правах колонії "Європейського типу", що проявилося "у відхиленні розвитку продуктивних сил на користь економіки метрополії". Заперечуючи теорію єдності російської економіки, Волобуєв вимагав розглядати Україну як "історично оформлений народногосподарський організм", що має власні шляхи економічного розвитку.
Висуваючи проблему подолання колоніальної спадщини після перемоги пролетаріату, Волобуєв теоретично довів, що "ми маємо в СРСР не економіку метрополії і колоній, а співробітництво різних національних економік" [1, с. 45]. З такої теоретичної постановки, на його думку, ми маємо "підійти до аналізи господарства СРСР як до комплексу національних економік, а до кожної національної економіки, як до певної цілісності потенційної (колишні азіатські колонії) або реальної (Україна, Росія)".
Не менш важливою проблемою, яку порушив Волобуєв у зазначеній статті, була методологія та практика економічного районування. Він піддав критиці запропоновані проф. І.Г. Александровим методологічні принципи економічного районування, що були враховані при розробці Держпланом схеми економічного районування СРСР. Волобуєв стверджував: "Ми вважаємо Україну за народногосподарське ціле" [1, c. 49]. Він критикував затятих "русотяпів", які виступали проти українізації та єдності України, "не рахуючись з тим, що Україна не провінція Росії". Більш того, зазначав Волобуєв, деякі економісти взагалі уникали вживати назву Україна. Замість того в схемі економічного районування СРСР були виділені Південний гірничопромисловий та Південно-Західний райони. Деякі вчені замість України називали просто Південь Європейської Росії. Волобуєв гостро критикував цих вчених та показав недосконалість зазначеної Схеми економічного районування СРСР.
Для подолання колоніальної спадщини Україна повинна прискорити темпи розвитку обробної промисловості, особливо важкої. Виходячи з принципу рівності української економіки з російською, Волобуєв вимагав "ліквідації того відхилення розвитку продуктивних сил України від об'єктивно найраціональнішого", бо це відхилення "було наслідком певної колоніальної політики". Він показав, що протягом 1926-1931рр. найбільша увага приділялася промисловому розвитку Уралу та Сибіру, де прискореними темпами розвивалися електроенергетика, паливна, металургійна та машинобудівна галузі, розвиток яких в Україні свідомо гальмувався.
Волобуєв зробив висновок, що українська економіка становить самодостатню єдність і спроможна "увійти до складу світової господарської системи безпосередньо, а не через російську економіку" [1, с.72]. Цей висновок не втратив актуальності й в сучасний період, коли вирішується проблема європейської інтеграції України.
М. Волобуєв привернув увагу громадськості до численних порушень національної політики радянської держави, що виявилися у великодержавному шовінізмі центральної влади до національних республік при формуванні бюджету та розміщенні промисловості.
Для вирішення розглянутих у статті економічних проблем він сформулював ряд практичних висновків:
"1. Слід переглянути районування Держплану і раз назавжди відкинути спроби розривати єдиний український національно-господарський терен за критерієм поділу праці в межах колишньої Росії.
2. Треба забезпечити за українськими економічними центрами права й можливості дійсного керівництва всім народнім господарством без винятку…
3. Бюджетне законодавство слід
Loading...

 
 

Цікаве