WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Мирон Кордуба як вчений: життя і діяльність (пошукова робота) - Реферат

Мирон Кордуба як вчений: життя і діяльність (пошукова робота) - Реферат

міграційних процесів названих територій.
Вчений виділив дві групи таких назв: а) краєзнавчого характеру, які, як правило, позначають якусь прикмету поселення: її зовнішній вигляд, ознаки краєвиду, якість грунту, рослинність або назви тварин. Наприклад, Довге, Острів, Піски, Дубинка; б) назви, що походять від особових імен.
Назви, які дані за краєзнавчим принципом, М.Кордуба вважав практично непридатними для розв`язання поставлених завдань, оскільки вони не показували часу заснування тієї чи іншої оселі. Вони могли виникнути як за доісторичної, так і за сучасної доби [69, c. 10-12].
Набагато цінніший досвід з історії заснування поселень подає нам друга група назв, яку М.Кордуба додатково прокласифікував, беручи за основу закінчення слів.
Отже, вчений виділив:
а) іменникові назви, закінчені на -ичі, -иці, що виникли зі старослов`янського ишть і надають їм патронімічного значення (вказують на потомків засновника). М.Кордуба так пояснював цей приклад. Оскільки в доісторичних часах люди селилися родами, а поселення складалося з головного двору, де жив голова роду з найближчою ріднею, добудівель для дальших членів роду та для челяді, різних господарських будинків, то від імені голови одержував назву весь рід. Така назва поселення відповідала на питання, хто живе у цьому дворі? Наприклад, назва села Маличі над р. Гужвою складається з імені Мал (від малий) та закінчення -ичі і означає рід, потомки, челядь - мала. З цього випливає, що поселення з патронімічними назвами виникли ще в прадавніх часах початкової колонізації краю українським населенням [69, c. 13-14];
б) прикметникові назви із закінченням на -ь, -ів, -ин, що мають значення присвійних прикметників і відповідають на питання: чий це двір або город? Наприклад, Добромишль = город Добромисла, Стан-ків = двір Станка. Оскількивони вказують на приватну власність, то походять з пізніших часів, з періоду появи державної влади, ніж поселення з патронімічними назвами. Найстаршими з цієї групи поселень М. Кордуба вважав назви з прикметниковим закінченням на -ь, що доводить старовинність граматичної форми, яку потім замінила присвійна форма на -ів або -ин. Сюди історик відніс назви поселень в долині долішнього Сяну - Добромишль, Жужель, Сокаль [69, c. 15];
в) службові назви, які вказують на рід заняття населення. Їх виникнення вчений пов`язував з традицією князів, бояр, а пізніше вельмож, замкових старост поселяти на своїх землях людей, що за отриману землю, несли відповідну службу. Так, від роду роботи, що виконувалася, з`явилися назви осель - Токарі, Конюхи, Стрільці, Скоморохи, Огородники [69, c. 16];
г) оборонні назви, що пов`язані з городом, найдавнішою слов`янською формою укріплень. М.Кордуба віднайшов п`ять таких назв: Старгород, Городло, Городиськ, Городок, Городище. Вже з ХІV ст. укріплені місця почали називати замками [69, c. 17];
д) осельничі назви, які також вказують на давність поселення за його старовинним способом. Наприклад, Двориська, Опілля, Опільсько. Сюди також відносяться оселі, котрі підтверджують давність своїм звучанням: Селище, Сідлиськи, Старе село [69, c. 18];
е) колонізаційні назви, що вказують на чужу племінну приналежність жителів. Так, поселення Прусно, Прусся, Пруська безперечно походять з останніх десятиліть ХІІІ ст., коли німецький орден проводив систематичне завоювання Пруссії, і литовське плем`я прусаків масово кидало свою батьківщину, шукаючи в сусідніх землях захисту, а литовський князь Тройден розселяв їх по містах Чорної Русі, а дрібніші громади - в Галицько-Волинській державі. Звідси вчений зробив висновок, що поселення Жмудь виникло з полонених, захоплених князями Данилом або Левом під час військових походів на Литву. Дуже цінною історичною вказівкою вважав містечко Варяж, заснування якого відносив до ІХ-Х ст., коли варязькі ватаги в ролі вояків і купців були в Україні [69, c. 19]. На той же час історик приписував і виникнення м.Холма. Він заперечував версію Галицько-Волинського літопису, в якій заснування міста пов`язується з королем Данилом у 1259 р. Про існування Холму ще в ІХ-Х ст. свідчить сама назва міста скандинавського походження (Холм = holm = горб, так само, як Stock-holm, Born-holm) і є краєзнавчого характеру. А літописне пояснення треба розуміти так, що Данило розбудував і укріпив уже існуюче поселення, яке згодом переросло в місто [69, c. 19-21].
Отож, окреслюючи межі початкової колонізації Холмщини і Підляшшя, М.Кордуба відзначив, що протоукраїнськими племенами було охоплено перш за все долину Бугу, звідки вони просувались долинами його приток на захід та північ. Гирло Вепра, на думку вченого, відіграло в розвитку цієї колонізації другорядну роль. Найбільше старовинних поселень було в трикутнику між Бугом, Гужвою та Солокією, саме ця частина Холмщини в давнину була найгустіше заселена [69, c. 32]. У цьому трикутнику знаходяться також два найдавніші осередки цієї області - Волинь і Червень [69, c. 33].
Праці вченого високо оцінила європейська наукова громадськість. Він став членом Інституту громадознавства та Історико-філологічного товариства у Празі, Угорського товариства імені Ш.Петефі, Польського товариства шанувальників історії, Варшавського інституту дослідження національних справ [2, c. 145].
У 30-х рр. ХХ ст. - М.Кордуба - активний учасник міжнародних конференцій. У травні 1932 р. його обирають членом ради конференції істориків Слов`янства і Сходу, що відбувалась у Празі [62, арк. 5]. У 1933 р. вчений репрезентував українську історичну науку на Міжнародному конгресі істориків, що відбувався у Варшаві. Темою доповіді обрав проблему виникнення української нації [70, арк. 17а]. На початку березня 1938 р. М.Кордуба отримав повідомлення від виділу "Федерації історичних товариств Східної Європи", що її треті загальні збори відбудуться 25-26 серпня 1938 р. в Цюріху перед Міжнародним конгресом істориків. На цих зборах делегатом від НТШ обрали М.Кордубу [61, арк. 5; 71, арк. 1, 2].
Ще до конгресу в Цюріху М.Кордуба одержав запрошення від НТШ на конференцію у Львові 17 травня 1938 р., яку організовував воєвода А.Білик з метою наукової дискусії про історичне походження назв, які вживаються в значенні "південно-західних земель". У запрошенні вказувалося, що оскільки на конференції будуть обговорюватися такі терміни, як "західноукраїнські землі", "Східна Галичина" й загалом "український" і "руський" та з огляду на високий науковий рівень дискусії, присутність на ній М.Кордуби як професора Варшавського університету і спеціаліста в галузі історії, історичної географії й топоніміки - просто необхідна. Виділ НТШ також просив докладно зібрати всі наукові доведення щодо слушності назв "український",
Loading...

 
 

Цікаве