WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Мирон Кордуба як вчений: життя і діяльність (пошукова робота) - Реферат

Мирон Кордуба як вчений: життя і діяльність (пошукова робота) - Реферат

Меморандуму НТШ до Міністерства культів і освіти у даній справі. Після засідання передав його до друку, щоб, їдучи до Відня, завезти його у Міністерство [11, c. 117].
Своїми спостереженнями напередодні Української революції над громадсько-політичним життям Галичини, роллю наукових інституцій, оцінкою галицької преси М.Кордуба ділився у листі до С.Томашівського від 29 січня 1917 р. [27, арк. 15]. Історика хвилював стан справ навколо боротьби за Український університет у Львові. "Складається враження, - писав він, - що наші політичні керманичі нічого так не бояться, як заснування українськогоуніверситету в Польщі. Кажеш, що у інших народів проти такого трактування справи піднявся б уже крик обурення серед наукових кіл? Так, але у них є десятки тижневиків, місячників, в котрих можна б це зробити, а в нас? Поза "Ділом" і йдучим за ним у хвості "Новим часом" та провокаційною "Радою" нічого нема. Ані до "Громадського Голосу", ані до польських журнальчиків нам з такими статтями не вибратися" [27, арк. 15].
Глибокі знання проблем зовнішньої політики знадобились М.Кордубі на посаді радника посольства Західно-Української Народної Республіки у Відні в 1919 р. [28, c. 2]. Під час боротьби за незалежність УНР він захищав права України в друкованих органах ЗУНР, намагаючись дати оцінку міжнародним подіям. Як кореспондент надсилав репортажі з Чернівців та Відня. М.Кордуба був також одним із провідних редакторів "Републики" (1919) - офіційного урядового органу ЗУНР [29, c. 368]. Як член Крайового Комітету ЗУНР неодноразово бував на його засіданнях. Питання, що обговорювались, фіксував у щоденнику [30]. Так, зберігся запис зібрання, на порядку денному якого стояло питання майбутнього політичного устрою Української держави. В обговоренні взяли участь В.Будзиновський та М.Кордуба. Перший тоді виступив за федерацію України з Росією, М.Кордуба ж наполягав на унітарному устрої [30, арк. 1].
Проблеми тактики й стратегії національно-визвольного руху знаходили своє вирішення на засіданнях Народного Комітету Української народно-трудової партії (УНТП) - провідної політичної сили Галичини, активним членом якої М.Кордуба був з 1919 р., після переїзду з Чернівців до Львова [31, арк. 34]. Необхідність захисту та усамостійнення українства в умовах польської окупації після поразки української революції спонукали його до боротьби як у культурно-освітній, так і в політичній сферах суспільного життя [32, c. 213]. Програма політичної платформи УНТП, викладена у резолюціях Народного Комітету від 10 листопада 1920 р., а саме: невизнання Варшавського договору Пілсудського-Петлюри і легітимності Польської держави на українських землях, боротьба за ліквідацію окупаційного режиму, відновлення західноукраїнської державності, визнання єдиним законним державно-політичним органом Української Національної Ради та її представництва в особі еміграційного уряду ЗУНР - ця програма цілком відповідала державницькому світоглядові та політичній орієнтації М.Кордуби [32, c. 212]. Тому його солідарність з трудовиками була не випадковою. У своїх "Спогадах" історик акцентував, що акт передачі Антантою у 1919 р. Східної Галичини до Польщі став черговим ударом по суверенітету України, залишивши за першою тільки право на автономний сейм, окреме управління і військо як засіб оборони, відсунув злуку її з рештою України на 25 років [30, арк. 2].
Дії національно-державницьких сил знайшли своє продовження в роботі другого Міжпартійного з`їзду 3 вересня 1921 р. у Львові. Широка дискусія, в якій домінували трудовики, розгорнулася навколо університетської справи. Констатуючи той факт, що польська влада зробила практично неможливим подальше навчання українських студентів у Львівському університеті, з`їзд вирішив, що українське суспільство "мусить допомогти університетській молоді іншим шляхом здобути собі знання і відповідні кваліфікації". Професор В.Щурат і більшість тих, хто виступили, наполягали на заснуванні при НТШ приватного українського університету у Львові [32, c. 221-222]. Деякі члени УНТП, зокрема М.Кордуба, І.Куровець, В. Вергановський, висловились за те, щоб українські студенти продовжували навчання у Львівському університеті. Вони застерігали прихильників відкриття приватного українського університету від того, що такий навчальний заклад "не матиме жодного значення, складені екзамени не будуть визнані ані в краю, ані за кордоном". Однак більшість підтримала пропозицію В.Щурата [32, c. 223].
Незабаром обрано перший сенат Українського таємного університету (УТУ), до якого ввійшли В.Щурат, М.Панчишин, М.Кордуба, І.Раковський, І. Крип`якевич, В.Вергановський, М.Левицький, Р.Ковшевич, Г.Куровець, М.Музика, М.Вахнянин [33, c. 67-68]. Ректором університету став відомий літературознавець і письменник, голова НТШ, професор В.Щурат, деканами: філософського відділу - М.Кордуба, правничого - В.Вергановський, медичного - Г.Куровець [34, арк. 2-3]. Запис студентів до УТУ розпочався 15 вересня 1921 р. [33, c. 68].
У 1921 р. на філософському факультеті було 14 кафедр і навчалось 235 студентів, а в 1923 р. - 31 кафедра та 324 студенти [35, c. 12]. Праця професорів відбувалась в умовах переслідування університету польською адміністрацією, арештів студентів, обшуків викладачів. Вибір окремих предметів був спричинений особистими науковими зацікавленнями вчених НТШ. Особливо це стосувалося суспільних дисциплін, де було сформовано унікальні лекційні цикли [36, c. 28]. Так, М.Кордуба читав курс "Доба Людовіка XIV" [37].
Слід зазначити, що студенти філософського і правничого факультетів мали змогу прослухати університетський курс повністю, на відміну від медичного та політехнічного відділів, де навчання тривало лише 4 семестри [38, арк. 5].
Звичайно, умови навчання і праці в УТУ були далекі від ідеальних. Проте навіть те, що зроблено зусиллями викладачів у науковій сфері, варте поваги. Випускники філософського факультету стали згодом працівниками товариств "Рідна школа", "Просвіта", вчителями гімназій, ревізорами та інспекторами у Ревізійному Союзі кооператорів [39, c. 59].
У 1920 р. М.Кордуба як член управи Історично-філософічної секції одночасно увійшов до виділу НТШ. Крім нього, з правом дорадчого голосу були запрошені Б.Барвінський та Ф.Колесса. У листі І.Крип`якевича до С.Томашівського від 8 квітня 1922 р. знаходимо повідомлення, що наукове життя Історично-філософічної секції "дуже ослабло". Вона працює в маленькому складі: голова - М.Кордуба, заступник - В.Вергановський, секретар - І. Крип`якевич. Такий склад зберігався впродовж 1922-1927 рр. [40, арк. 3].
Діяльність Секції, як і Товариства загалом, залежала від політичної та економічної ситуації. У цей період доводилося більше
Loading...

 
 

Цікаве