WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Світове господарство - глобальна географічна система - Реферат

Світове господарство - глобальна географічна система - Реферат

3 рази.
Розходження в показниках насиченості підприємствами роздрібної торгівлі показані в таблиці 6.
Таблиця 6
Роздрібна торгівля в деяких країнах Західної Європи, 1995 р.
Країни Число підприємств, тис. Число підприємств на 1000 жителів Число зайнятих на 10 підприємств
Італія 890,4 15,6 22
Іспанія 555,5 14,2 23
Португалія 123,5 12,5 25
Франція 343,8 5,9 47
Нідерланди 102,0 6,6 58
Данія 38,4 7,4 48
Німеччина 408,4 5,0 70
Австрія 30,7 3,8 83
Великобританія 213,0 3,7 111
З таблиці видно, що країни Південної Європи мають величезне число дрібних торгових точок, у той час як у Великобританії і Німеччини роздрібна торгівля більш сконцентрована. У Південної Європі число підприємств оптової торгівлі відносно невелике - 10-18%, у країнах Північної Європи - 30-50%, що зв'язано з роллю імпортних товарів на внутрішньому ринку.
У висновку варто підкреслити, що розвиток третинного сектора, що випереджає, і особливо сфери виробничих послуг, є неминучою умовою і передумовою цивілізованого переходу економіки до ринковому, постіндустріальному етапу розвитку.
Міжнародна торгівля
Міжнародний географічний поділ праці базується на прагненні людства до усі більшої ефективності ведення господарства, а в останньому десятилітті і до забезпечення усі більшої розмаїтості запропонованих на світовому ринку продуктів і товарів, що прийшло на зміну масовості (серійності) виробництва. Таким чином, і в міжнародному обміні принцип економіки масштабу (economy of scale) почав витискатися іншим принципом - економіки різноманіття (economy of scopo).
Цей принцип привів до повної відмови, навіть у теорії, від можливості того, що кожна національна економіка спроможна покрити всю розмаїтість попиту. Більш того, в умовах постіндустріального суспільства йде поглиблення спеціалізації виробництва, що завжди лежало в основі поглиблення і диверсифікації міжнародного поділу праці, що на сучасному етапі стає усі більш детальним і більш "адресним". Відбувається не тільки спеціалізація на виробництві готових продуктів, але і на деталях, напівфабрикатах, окремих стадіях і елементах виробництва тієї або іншої продукції. У основі спеціалізації тепер не тільки кількісні (зробити більше і по більш низькій ціні), скільки якісні критерії (наукоємкість, надійність, "чистота" і т.д.).
Саме тому на взаємну торгівлю між промислово розвиненими країнами Заходу припадає вже майже 60% обороту світової торгівлі. Найбільше зріле економічне інтеграційне угруповання сформувалося саме в Західної Європі, тоді як міцність між країнами, що розвиваються, дуже невелика і схильна впливу політичних і кон'юнктурних економічних коливань.
Сучасний етап розвитку зовнішньоекономічних зв'язків характеризується їхній багатовидністю.
Товарні потоки або товарообмін. Нові тенденції економічної взаємодії держав, зміни структури міжнародних економічних зв'язків виявляється особливо яскраво в зовнішній торгівлі товарами, а також у масштабах і структурі міжнародних транспортних повідомлень, що забезпечують реалізацію сформованих зовнішньоторговельних зв'язків. Одна з важливих особливостей сучасного етапу світового економічного розвитку - більш високі, чим у промислового виробництва темпи росту міжнародної торгівлі. У 1995 р. вартість товарного експорту склала 4875 млрд долл. , експорту послуг - 1230 млрд долл.
На 25 ведучих країн припадало 85,3% світового експорту і 83,8% імпорту. По деяким із них ці показники склали: Німеччина - 11,6% і 10,7%, Франція - 6,0% і 6,3%, Великобританія - 5,2% і 5,8%.
Незважаючи на процес утягування, що прискорився, національних економік у систему міжнародної торгівлі, світовий товарообіг відрізняється високою територіальною концентрацією - на п'ять найкрупніших експортерів припадає майже половина об'єму світового товарообігу. У той же час відбувається певна просторова дисперсія товарних потоків - сумарна частка головних потоків (кожний більш 1% світового зовнішньоторговельного обороту) складала в 1970 р. 29,3%, у 1980 р. - 26%, у 1995 р. - 20%. Одночасно відбуваються певні зміни пропорцій між потоками (табл.7).
Цікаво відзначити, що серед головних товаропотоків переважають зв'язку між країнами, що сусідять, хоча їхня питома вага в товарообігу і знижується. Серед 15 головних міжкражїнних взаємодій - дев'ять сусідські, що зв'язано з особливостями інтеграційних процесів: принципова однотипність складних багатогалузевих господарств розвинених країн не тільки не перешкоджає грузоообміну, а навіть є типологічною ознакою інтеграції.
Таблиця 7
Країни-партнери 1980 р. 1995 р.
Німеччина - Франція 2,1 1,6
Німеччина -Великобританія 1,2 1,6
Німеччина - Італія 1,4 1,0
Франція - Італія 1,2 1,0
США - Великобританія 1,3 0,8
Німеччина - Бельгія 1,3 0,6
США - Німеччина 1,2 0,6
Нідерланди - Бельгія 1,0 0,6
Співвідношення головних міжкраїнних товаропотоків
( у % до світового підсумка)
Для більшості країн світу міжнародний товаробмін залишається основною формою зовнішньоекономічних зв'язків. Ступінь участі в географічному поділі праці, або так називану відкритість економіки, відбиває показник обміну експорту й імпорту товарів і послуг, віднесений ВВП або до чисельності населення. Жодна навіть сама розвинена в економічному відношенні країна не може ефективно робити усі види споживаної продукції . Ступінь втягненності в міжнародний поділ праці залежить у першу чергу від рівня розвитку продуктивних сил. Тому промислово розвинені країни займають головні позиції в міжнародному товарообігу, спеціалізуючись головним чином на постачаннях продукції високої технології - машин, електронного устаткування, продукції фармацевтики і тонкої хімії.
Таблиця 8
Динаміка експортної квоти промислово розвинених країн (% до ВНП)
Країни 1970 р. 1995 р.
Італія 15,4 25
Франція 16,3 26
Великобританія 23,2 29
Німеччина 21,2 33
Швеція 24,1 35
Нідерланди 44,8 59
Для визначення ступеня утягнутості господарства тієї або іншої країни в світогосподарчу систему частіше усього використовують так називану експортну квоту господарства - показник, обумовлений як відношення вартості експорту товарів і послуг до валового внутрішнього продукту в порівняних цінах (табл.8). Експортна квота за 1975-1995 р. виросла з 12% до 22%, по товарному експорті (безпалива) із 8% до 13%, по експорті послуг із 1,5% до 3%. У світовому експорті зросла доля продукції машинобудування, автомобілів, електронного устаткування, хімікаліїв, текстильних виробів, обробленої деревини, папери, скоротилася доля кольорових металів, стали, продовольчих товарів.
?
Список використаної літератури:
1. Экономическая география зарубежных стран. /С.И.Ледовских, М.С.Рожин/, М., 1982
2. Кузнецов А.П. Хрестоматия по экономической географии зарубежных стран, М., 1985
3. Липец Ю.Г. и др. География мирового хозяйства. Учебное пособие для вузов. - М., Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999
4. Родионова И.А. Экономическая география отдельных зарубежных стран. - Донецк, 1992
Loading...

 
 

Цікаве