WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Депресивність регіонів України: теорія та практика досліджень - Реферат

Депресивність регіонів України: теорія та практика досліджень - Реферат

характеризуються найнижчим рівнем депресивності території. До неї увійшли Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська області та м. Київ. Пересічне для даної групи значення інтегрального показника депресивності становить близько 6,0 одиниць. Регіони даної групи характеризуються найвищими показниками валової доданої вартості, промислового виробництва, доходів населення тощо. Певною несподіванкою виявилася належність до цієї групи Полтавщини, яка традиційно вважалася аграрно-індустріальним регіоном.
Результати проведених досліджень викликали низку запитань. Якщо класичне розуміння депресивної території означає насамперед "старопромисловий район", то, як не дивно, ні Луганська, на Донецька області туди не увійшли. Навпаки, ситуація в них є однією з найкращих. Водночас до регіонів з надзвичайно гострим рівнем депресивності увійшли традиційно аграрні області заходу та півночі України. Очевидно, що критерії, наведені в Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" для визначення депресивних промислових територій, не зовсім правильно відображають реальний стан справ. Крім того, проведені аналогічні обрахунки рівня депресивності з використанням показників для визначення сільських проблемних територій показали, що найкраща ситуація знову ж таки склалася в Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській областях. Коефіцієнт кореляції між інтегральними показниками рівня депресивності для промислових та сільських районів становить 0,809, що свідчить про те, що між ними існує пряма, сильна залежність.
Значущість точного визначення депресивних територій полягає у необхідності розробки найбільш раціональних (правильних) шляхів їх санації. Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів" визначений комплекс правових, організаційних, наукових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів, подолання їх депресивності. У цьому ж документі в загальних рисах визначені механізми фінансового забезпечення заходів подолання стану депресивності. Основу фінансування мають складати кошти державного та місцевих бюджетів. Щорічно на фінансування всіх програм подолання депресивності територій має виділятися не менш як 0,2% державного бюджетуна відповідний рік. У бюджеті України на 2006 р. такі кошти не були передбачені, оскільки Закон "Про стимулювання розвитку регіонів" набув чинності після затвердження бюджету.
Висновки. Проведені дослідження показали, що в межах України склалися значні відмінності у рівні депресивності окремих регіонів, які з роками посилюються. Найбільшим рівнем депресивності вирізняються західні та північні області України, де поряд з традиційно низькими показниками індустріального розвитку помітних втрат зазнало і сільське господарство, яке є головною сферою економіки цих регіонів. Значно кращою є ситуація на сході України та в столиці.
Наведені в Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" показники визначення депресивних територій не зовсім правильно відображають реальний стан справ. Їх перелік має включати також показники фінансової самостійності регіонів, забезпеченості населення товарами і послугами тощо.
Пошук шляхів відродження депресивних територій залишається важливим загальнодержавним завданням. Очевидно, що єдиного "рецепту" відновлення таких територій немає, оскільки причини кризового стану у них різні. Основна увага має бути приділена не стільки пасивним заходам підтримки депресивних територій, скільки стимулюючим заходам активізації господарства, побудові ефективної економічної моделі розвитку з продуманим механізмом державного управління.
Література
1. Закон Російської Федерації "Об основах федеральной поддержки депрессивных территорий Российской Федерации". - www.akdi.ru
2. Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів". - www. rada.gov.ua
3. Заставний Ф.Д. Депресивні регіони, поселення й галузі економіки України: проблеми, оцінка, прогнози // Географія та основи економіки у школі. - №6, 2004. - С. 24-29.
4. Куперштох В.Л., Соколов В.М., Суспицын С.А., Ягольницер М.А. Методические основы выделения депрессивных и отсталых регионов // Регион: экономика и социология. - №2, 1996. - С. 3-33.
5. Лексин В., Швецов А. Общероссийские реформы и территориальное развитие. Ст. 8. Депрессивные территории: прежние проблемы и новые варианты их решения //Российский экономический журнал. - № 2001. - С. 35-63.
6. Лексин И.В., Грицюк Т.В., Лексин А.В. Регион как обьект анализа и государственного управления// Региональная экономика: теория и практика. - №3, 2005. - С. 19-25/
7. Ляшевская М.Н. Проблемы выделения депрессивных территорий России //Вестник Московс. универс. Серия: география. - 1994. - С.16-19.
8. Новикова А.М. Депресивні території: європейський досвід та проблеми України //Стратегічна панорама. - №3-4, 2000. - С. 115.
9. Олійник Л.Б., Степаненко А.В. Соціальний розвиток села і територій сільського типу. - К.:ВГЛ "Обрій", 2003. - 128 с.
10. Прокопа І., Шепотько Л. Депресивність аграрних територій: український вимір //Економіка України. - №7, 2003. - С. 59-66.
11. Регіони України 2005. Статистичний довідник. - К.: Держкомстат, 2005. - Ч. 1. - 509 с.
12. Регіони України 2005. Статистичний довідник. - К.: Держкомстат, 2005. - Ч. 2. - 811 с.
13. Ткаченко А.А. Критерии депрессивности регионов // Вест. Московс. универс. - Сер. 5.- География. - 1996. - №4. - С. 66-71.
14. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Вишневська Н.В., Хвесик Ю.М. Стратегія соціально-економічного розвитку регіону (на прикладі Волинської області): Монографія. - К.: Кондор, 2004. - 376 с.
15. Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. - Львів: Світ, 1994. - С. 55.
16. Шевчук Я.В. Механізм санації депресивних територіальних суспільних систем в контексті формування регіональної політики. - Львів, 2004. - 63 с.
Loading...

 
 

Цікаве