WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Дифузія технологічних інновацій: регіональний аспект - Реферат

Дифузія технологічних інновацій: регіональний аспект - Реферат

одиницю продукції чи можливості використання його інших, відносно дешевших, видів) чи робочу силу (за рахунок скорочення потреби у ній у розрахунку на одиницю продукції) тощо. Варто підкреслити, що МЗ другого виду проявлятиметься лише тоді, коли покращення економічних показників експлуатації нових ОЗ не супроводжуватиметься повністю компенсуючим це ростом їх ціни.Оскільки МЗ другого виду стосується експлуатаційних (поточних) витрат, то відповідні ОЗ можуть втратити свою конкурентоспроможність. Це означає, що при другому виді МЗ уже можливе як часткове, так і повне знецінення ОЗ.
Третій вид МЗ пов'язаний із знеціненням ООЗ унаслідок ужорсточення певних вимог держави щодо правил їх використання. У цьому випадку мова передусім стосується ужорсточення державою екологічних і ергономічних норм функціонування ООЗ.
Четвертий вид МЗ пов'язаний із знеціненням ООЗ унаслідок їх виходу з моди. Очевидно, що "модне" старіння переважно стосується побутової техніки, коли припиняється використання ще технічно справних і економічно раціональних в експлуатації побутових машин і приладів, володіння якими не є показником багатства та престижу. Однак часто "модне" зношування може відбуватися й у сфері ОЗ, коли фірма з міркувань іміджу та реклами прагне мати лише найновіші ООЗ престижних фірм. Проявляється МЗ четвертого виду й щодо будівель, які унаслідок низького рівня благоустрою, нераціональних об'ємно-планувальних рішень та конструктивних недоліків не відповідають рівню сучасних вимог. Додатково ще можна було б звернути увагу на таку причину "модного" зношування нерухомості особистого користування, як утрата престижного статусу району, де відповідний об'єкт (квартира) дислокований. Інколи квартира може зазнати модного зношування через утрату з певних причин престижності навіть не цілого району, а будинку, в якому вона розміщена.
МЗООЗ, яке виникає унаслідок зменшення чи відсутності попиту на продукцію, що виробляється ними, можна віднести до п'ятого виду МЗ. Зрозуміло, що цей вид МЗ буде частковим, - при можливості використання відповідного ООЗ для виробництва іншої продукції (хай навіть після модернізації чи/та передислокації в інше місце, якщо це економічно доцільно), і повним, - при відсутності такої можливості.
Оцінка доцільності заміни існуючого ООЗ повинна базуватися на положенні, що колишні інвестиції (у розумінні первісної, початкової вартості ООЗ) ніяк не впливають на вибір оптимального рішення. З урахуванням цього могли б застосовуватися такі два методи: 1. Метод орієнтації на вартість чергового капітального ремонту; 2. Метод орієнтації на величину приведених витрат. При методі 1 зіставляються витрати на черговий капітальний ремонт і на придбання нового обладнання. У відповідності з цим заміна старої техніки вигідна, якщо виконується умова:
Pc ? Кн, (1)
де Рс - вартість капітального ремонту старих ОЗ;
Кн - ціна нових ОЗ.
Метод 1 приваблює своєю простотою. Визначення витрат, пов'язаних із черговим капітальним ремонтом, здебільшого не викликає труднощів, вартість нового обладнання нам відома, тому зіставити дві частини нерівності легко. Проте такий розрахунок не враховує низки обставин. По-перше, ремонт обладнання, як правило, не повертає цьому обладнанню повністю споживчої вартості (що відбивалася в техніко-економічних показниках експлуатації), яку воно мало, будучи новим. По-друге, не враховується моральне старіння, оскільки зіставляється лише вартість, а не споживна вартість. Очевидно, що цей критерій придатний лише тоді, коли капітальний ремонт спроможний забезпечити експлуатаційні показники на рівні нової техніки.
При 2 методі виходять із того, що собівартість продукції на старій техніці має бути вищою за приведені витрати, які припадають на одиницю продукції при використанні нової техніки:
ес ? mіn {Сн+Ен*Кн}, (2)
де ес - собівартість випуску продукції (без амортизаційних нарахувань) із допомогою старих ОЗ;
Сн - собівартість випуску продукції (з амортизаційними нарахуваннями) із допомогою нових ОЗ;
Кн - ціна нових ОЗ з урахуванням додаткових витрат на демонтаж старих ОЗ за мінусом виторгу від реалізації їх (якщо ці старі ОЗ можна продати).
Формула (2) позбавлена недоліків, характерних для (1), оскільки враховує експлуатаційні витрати на стару та нову техніку. Разом із тим, вона буде коректною лише тоді, коли не залишатиме поза увагою чинник часу. Тому критерієм заміни існуючого ООЗ новим буде менша величина його NPV у порівнянні з показником NPV нового ООЗ:
NPVs > NPVn, (3)
де NPVs - показник NPV існуючого ООЗ;
NPVn - показник NPV нового об'єкта ОЗ.
У неперервному процесі удосконалення техніки нові ОЗ приходять на зміну старим, а найновіші - на зміну новим. Удосконалення ОЗ - процес, що не має меж. Сьогоднішні ОЗ перевершують вчорашніх, а завтрашні - нинішніх. Якщо досягнутий технічний прогрес спонукає діяти, то очікуваний у майбутньому - примушує зачекати. Треба визначити, чи не буде вигіднішим проминути сучасний етап розвитку техніки, перейшовши у певний момент часу від учорашньої техніки прямо до завтрашньої. У подібному випадку технічна застарілість парадоксальним чином (парадоксальним лише за зовнішнім проявом) виступає стимулом до тимчасового технічного консерватизму. Подібні проблеми особливо актуальні в галузях, які швидко розвиваються. Ситуація, коли "краще" виявляється ворогом "доброго", повторюється в техніці безліч разів, і лише детальні економічні розрахунки, що базуються на довготермінових науково-технічних прогнозах і враховують фактор часу, допоможуть у кожному конкретному випадку розв'язати цю вічну суперечку. І, зрозуміло, в тих випадках, коли вона розв'язується на користь "кращого", процес заміни неминуче сповільнюється. Таким чином, після того як інвестиції відіграли свою позитивну роль, вони можуть стати силою, що стримує розвиток, стимулом для підтримання застарілої техніки виробництва. У зв'язку з цим варто зупинитися на одному парадоксі, наведеному польським вченим Т. Котарбінським [36, c. 264]. Якийсь громадянин із країни, що відстає у технічному розвитку і прагне надолужити прогаяне шляхом інтенсивного наслідування, під час закордонної подорожі опинився в країні, де діють справжні джерела ініціативи винахідників і раціоналізаторів. Яким же було його здивування, коли він побачив там пристрої (наприклад, телефонні апарати, трамваї), примітивніші, ніж відповідні пристрої у його рідній країні. Він навіть готовий був вважати рівень розвитку своєї країни вищим у порівнянні з тією, відомою як зразок прогресу. І справді, фактичний стан виглядає дивним. Проте цей парадокс досить легко пояснити. У передовій країні телефонні апарати, трамваї було введено до того, як щось подібне змогли застосувати в інших країнах. Імітатори запозичили ці винаходи, додавши до них від себе деякі удосконалення, і зразу ввели покращені пристрої, обладнавши їх

 
 

Цікаве

Загрузка...