WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Діяльність Володимира Кубійовича в Науковому товаристві імені Шевченка (пошукова робота) - Реферат

Діяльність Володимира Кубійовича в Науковому товаристві імені Шевченка (пошукова робота) - Реферат

знаходяться біля важливих геополітичних центрів: один біля границі Маньчжурії іКореї, інший - у безпосередній близькості до Східного Туркестану і Британської Індії".
1932 і 1935 роки були для В.Кубійовича роками активної комунікації з українськими вченими в еміґрації та у Львові. У першому випадку - це участь у роботі Другого Українського наукового з'їзду у Празі (20-24 березня 1932р.). Тут він уперше продемонстрував перед делегатами свою етнічну карту України, опубліковану дещо пізніше у третьому томі "Української Загальної Енциклопедії" (1935), в "Атласі" (1937) та у "Географії" (1938).
На з'їзді Володимир Кубійович представляв НТШ і виголосив вітальну промову від його імені. Закриваючи з'їзд, його Голова академік, проф. Степан Смаль-Стоцький зазначив: "не в силі я вповні вимовити нашої великої втіхи з приводу того, що рідний край, Західна Україна, так щиро відкликнулась, так сердечно привітала наш з'їзд. Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, а так само перша легальна високошкільна установа - Богословська Академія у Львові, крім писемних привітів, вислали своїх делегатів в особі, з одного боку, п. доцента Кубійовича, а з другого боку - талановитого виховника наших еміґрантських наукових установ проф. Чеховича, котрі не тільки своїми усними привітами від тих нау-кових установ в краю викликали в серці кожного з нас незвичайно милі почування нашого зв'язку з рідним краєм, але й своїми працями до успіху нашого з'їзду".13 Саме тут у Празі В.Кубійович висунув ідею "опрацьовання і видання географічно-статистичного атласу українських земель".
Виходячи з принципу, що "для недержавної нації наука є ще важніша, ніж для державної", В.Кубійович у 1937р. виступив у газеті "Новий час" зі статтею "Стан і потреби української науки". Тут він розкрив своє розуміння проблем розвитку національної науки, коли на підрадянській Україні відбувалася жорстоке руйнування академічних і навчальних установ та фізичне винищення вчених. У цій статті він писав: "... наші нечисленні вчені з цього боку Збруча (тобто у Галичині. - О.Ш.) мусять знову займатися не лише областю, в якій живуть, але - і це головно - всіх українських земель. Вони мають тяжкий, але як почесний обов'язок вчити думати всеукраїнськими категоріями [...]. Ці завдання може сповнити лише найвища українська установа на національній території, а саме Наукове Товариство ім. Шевченка. Воно може розбудуватися на низку автономних дослідчих катедр, які під кермою своїх директорів вели би досліди з обсягу поодиноких ділянок українознавства [...]. При цих катедрах вишколювався би повний набирок науковців. Назовні катедри проявляли би свою діяльність публічними викладами, курсами й публікаціями [...]. Друга справа, на яку наша найвища установа мусить здобутися - це видання постійного органу [...]. Зорганізована в НТШ наука повинна давати відповіди на низку актуальних національних питань, одною з найважніших катедр повинна бути катедра чи то пак інститут національних дослідів [...]".
Більш повно ідеї розбудови НТШ В.Кубійович висловив на загальних зборах, які відбулися 26 грудня 1937р. У "Хроніці НТШ" за 1937-1938рр. (Ч.74) відзначено: "Проф. д-р Володимир Кубійович звертає увагу на необхідні негайні потреби української науки. Такими, на його думку, є:
1) постійний науковий секретар, який кермував би усіми науковими справами;
2) передача всіх адміністраційних справ осібному управителеві, так, як це предкладає контрольна комісія, щоби голова Товариства не потребував ними займатися, бо це виходить на шкоду українській науці;
3) заснувати журнал українознавства, пристований до широких кіл нашої суспільности, щоби й наше громадянство, і чужинців інформувати про наші наукові досліди на полі українознавства та здобути засоби на такі досліди;
4) зорганізування наукових видань, актуальних і потрібних для широкого інтелігентного загалу. Такі видання будуть мати напевно забезпечений збут і дадуть засоби на дальшу наукову працю;
5) розбудова Товариства на окремі наукові інститути, в яких була б організована наукова праця в даних означених ділянках і напрямах;
6) поширення наукових дослідів на всі етнографічні українські землі по цей бік ризького кордону;
7) здобуття засобів на більшу кількість наукових стипендій для молодих адептів науки, щоби виховувати нових молодих дослідників.
Ці ідеї вченого не змогли бути реалізованими. Незабаром почалася Друга світова війна, окупація Західної України більшовиками і нацистами. Наукова діяльність НТШ і В.Кубійовича в ньому була згорнута (хоча у 1943р. йому вдалося перевидати свою "Географію України").
Початки праці В.Кубійовича над відновленням НТШ (1947-1951 рр.)
У січні 1940р. окупаційна більшовицька влада у Львові припинила існування НТШ (хоч члени Товариства не визнали цього рішення). Під час війни (1941-1945рр.) в силу зрозумілих причин НТШ не функціонувало. Після війни у Німеччині (Баварія), де опинилося багато дійсних і звичайних членів НТШ, за ініціативою В.Кубійовича та інших вчених було відновлено діяльність НТШ (30 березня 1947р., Мюнхен). Тоді на Загальних Зборах НТШ В.Кубійовича було обрано Генеральним Секретарем.
Період 1947-1951рр., тобто п'ять років - це час організаційного і наукового відновлення та становлення НТШ. Він характеризується такими наступними п'ятьма особливостями діяльності В.Кубійовича.
1. Вироблення стратегії діяльності НТШ у діаспорі. Її розробив у першу чергу В.Кубійович. Вже у 1946р. він публікує статтю під назвою "Питання української еміґрації у Європі" (під псевдонімом Антін Корнівський). Положення цієї статті лягли в основу доповіді вченого на Загальних Зборах НТШ 30.ІІІ.1947р. Остаточно вони були оформлені у публікації "Сучасні проблеми української науки". В ній В.Кубійович наголошував, що "в сьогоднішніх трагічних для нашої нації часах учений повинен в першу чергу займатися [...] тими проблемами [...], які сьогодні зв'язані з потребами нації". Далі він розгортає наукову проблематику україністики на еміграції: інвентаризація набутку українознавчих студій; інвентаризація подій з української історії останніх часів, зокрема дослідження політичної історії України під совєтами і різних ділянок життя в совєтській Україні; висвітлення ролі нашої Батьківщини в східноєвропейському комплексі, а у зв'язку з цим - проблеми взаємовідносин України з сусідами - Московщиною, Донщиною, Передкавказзям, Польщею; дослідження нашого пограниччя ("ми повинні знати точно національні відносини наших пограничних земель, їх еволюцію і лінію розвитку, економічну і політичну структуру, геополітичне і стратеґічне положення, щоб на цій підставі мати готову свою концепцію будучих границь Української Держави й мати готовий матеріял до оборони цієї концепції"); висвітлення взаємовідносин між Україною і країнами Західної Європи та Америки; вивчення української діаспори; розроблення і видання синтетичних праць з усіх ділянок україністики в широкому розумінні цього слова
Loading...

 
 

Цікаве