WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Суспільно-географічні засади нового адміністративно-територіального поділу України - Реферат

Суспільно-географічні засади нового адміністративно-територіального поділу України - Реферат

центру. При цьому господарські, наукові, культурні та інші міжрегіональні зв`язки мають постійно змінюватись і розвиватись. В цьому контексті нині викликає запитання так звана Кримська автономія,піднесена до республіканського рівня? Адже за всіма параметрами території і людської діяльності, специфікою географічного положення та історичними традиціями вона в адміністративно-управлінському відношенні є звичайною адміністративною областю із багатонаціональним складом населення. Криму найбільше відповідав би статус автономної області.
Можливий більш економічний ("зрізаний") варіант регіонального управління в Україні, коли замість 9 губерній і їх губернаторів, на територіальній базі пропонованих соціально-економічних макрорайонів, будуть створені Міжобласні координаційні ради в складі заступників голів обласних державних адміністрацій, яким Кабінет Міністрів (Міністерство регіональної політики) делегуватиме повноваження щодо реалізації загальнодержавних і регіональних програм. При такому варіанті значення областей і обласних державних адміністрацій повинно ще більше зрости. На даному етапі розвитку України будь-які зміни територіальних границь областей недопустимі.
Не менш складним і відповідальним є локальний рівень управління соціально-економічним розвитком, який має забезпечити конкретну реалізацію державних, макрорайонних, обласних та власних рішень на підзвітній території (сільський і міський адміністративні райони, мале місто, селище, село, територіальна громада).
На цьому рівні управління повинно здійснюватись повне регіональне самоврядування. Актуальність місцевої влади зумовлена недавніми подіями Помаранчевої революції, розбалансуванням існуючих форм управління, появою сепаратизму, який має штучне політичне коріння.
На нинішньому етапі перебудови суспільних (у т.ч. територіальних) відносин головним об`єктом управління на локальному рівні на найближчі 5-6 років повинен бути адміністративний (сільський і міський) район. Це базова ланка державного устрою, таксономічна одиниця адміністративно-територіального поділу та досить вже складний господарський комплекс зі своїми особливостями. Зокрема, у його межах формуються територіальні громади (територіальна громада - сукупність жителів, об`єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними територіальними одиницями або добровільними об`єднаннями жителів кількох сіл, які мають єдиний адміністративний центр) як об`єкти місцевого самоврядування, відпрацьовується методика і техніка реальної взаємодії усіх суб`єктів суспільних відносин на місцевому рівні управління - органів виконавчої влади, підприємств, недержавних організацій і громадськості. Отже, адміністративний район є цілісним державно-муніципальним утворенням, що найповніше відображає сучасний стан реалізації адміністративної реформи.
Управлінськими органами у межах сільських і міських районів повинні на певний період залишатись райдержадміністрації з координуючими і контролюючими функціями. Основними документами локального рівня управління мають бути: 1) Прогнозно-індикативний план соціально-економічного розвитку району і райцентру; 2) Схема і проект районного і міського планування; 3) Проект технополісів, технопарків та інших інноваційних форм господарювання; 4) Паспорт району і райцентру.
У нових умовах переходу економіки України до ринкових відносин і децентралізація влади й управління немає жодної потреби укрупнювати адміністративні райони і створювати інші адміністративно-територіальні одиниці (повіти), є лише потреба зменшити контрастність площ і чисельність населення адміністративних районів з урахуванням особливостей природно-госпо-дарських зон, рівнів урбанізації і соціально-економічного розвитку території.
Територіальна громада повинна мати всі фінансові та матеріальні можливості для виконання своїх функцій - забезпечення населення громадськими послугами на рівні гарантованих соціальних стандартів. "Ядрами" таких громад повинні бути транспортні та обслуговуючі центри (малі міста, містечка, селища міського типу, окремі великі села із зручним транспортно-географічним положенням). Є обґрунтування науковців-проектантів, того що в межах пересічного сільського адміністративного району доцільно сформувати дві територіальні громади з населенням не меншим за 40 тис. чол. і територією не меншою 1 тис. кв. [7]. Із урядової інформації відомо, що в Україні є 10623 територіальних громад і стільки ж повинно бути місцевих бюджетів. Це означає, що на середній адміністративний район припадає близько 20 територіальних громад. Тому їх кількість слід скоротити, щоб у середньому в сільському районі було 3-4 повноцінні територіальні громади.
Органом управління територіальних громад є самоврядні ради (агенції регіонального розвитку), які згідно закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 р.), самостійно вирішують всі проблеми місцевого соціально-економічного та екологічного змісту. Для їх успішного функціо-нування слід обґрунтувати оптимальну модель муніципальної структури - форму організації влади і управління на рівні кожної самоуправної одиниці. Оптимальними в цій структурі слід вважати відносини при яких реалізується повнота і незалежність влади, а також діє система стримування і противаг, що блокують узурпацію влади і зловживання нею [1]. Місцеве самоврядування по-справжньому повинно вивільнитися від адміністративних пут тільки за нової влади, очолюваної Президентом України В.А.Ющенком.
Література:
1.Данакин А, Лазарева В. Модели организации местного самоуправления в регионе //Регион: проблемы и перспективы, 1999. - №3.
2.Доценко А.І. Адміністративно-територіальний устрій і розселення в Україні. - Київ: РВПС України НАНУ, 2003. - 76 с.
3.Закон про місцеве самоврядування в Україні (1997 р.) - Київ: Парламентське вид-во, 2002.
4.Лісовський С.А. Економіко-географічні засади збалансованого розвитку України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук. - Київ, 2004. - Рис. 1. С. 19.
5.Масловська Л.Ц. Сталий розвиток продуктивних сил регіонів: теорія, методологія, практика. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. - Київ, 2004. - Рис. 1 - С. 18.
6.Назустріч людям. Програма діяльності кабінету міністрів України //Урядовий кур`єр. - Київ, 2005. - №26.
7.Нудельман В. Самодостатня територія як запорука гідного життя // Урядовий кур`єр. - Київ, 2002. - № 171.
8.Пістун М.Д., Мезенцев К.В., Тьорло В.О. Регіональна політика в Україні: суспільно-географічний аспект: Монографія. - Київ: Видавн.-поліграф. Центр "Київський університет", 2004. - С. 89-97.
9.Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. Навч. посібник. - Київ: Вища школа, 1996. - С. 133-139.
Loading...

 
 

Цікаве