WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Роальд Амундсен - Реферат

Роальд Амундсен - Реферат

відважних мандрівників пройти Північно-Західним проходом. Це було в затоці, яку згодом названо затокою Амундсена. Далі на захід простягалось море Бофорта, забите могутньою полярною кригою. Пробираючись вздовж берега на захід, 2 вересня "Йоа" застрягло у кризі північніше гирла річки Маккензі, і тут біля мису Кінг-Пойнт, залишилось на третю зимівлю. Поряд зимувало 12 американських китобійних суден. Як і в минулі зими, норвежці проводили на березі геомагнітні та метеорологічні спостереження.
Руал Амундсен у своїй каюті на "Йоа"
У липні 1906 року крига скресла, і "Йоа", обігнувши мис Барроу, вийшло у Чукотське море. 30 серпня судно залишило позаду Берігнову протоку, а в жовтні кинуло якір в порту Сан-Франциско. Амундсен подарував цьому місту своє маленьке судно на пам'ять про підкорення Північно-Західного проходу.
Таким чином, перша самостійна експедиція Амундсена закінчилась блискучим успіхом. Тепер Амундсен здобув широку популярність як дослідник і сміливий мандрівник. Він почав готуватись до експедиції на Північний полюс, вирішивши на "Фрамі" Нансена повторити дрейф. Але перш, ніж Амундсен розпочав свою експедицію, було отримано повідомлення про відкриття північного полюса американцем Робертом Пірі. Ця новина була серйозним ударом для Амундсена. Проте відступати було пізно. Коли мандрівник вийшов в море, він змінив свій план і попрямував не на північ, як про це він заявляв офіційно, а на південь, щоб спробувати відкрити Південний полюс. Про своє рішення він оголосив команді несподівано, коли "Фрам" вже був в Атлантичному океані.
"Фрам" дійшов до своєї останньої відправної бази у Китовій бухті на південно-західному узбережжі Африки 14 січня 1911 року. Поповнивши запаси, експедиція попрямувала на південний схід. Амундсен прагнув увійти в море Росса, яке найглибше серед інших врізається в континент Антарктиди.
На березі Антарктиди Амундсен розбив табір і вирішив влаштуватись на зимівлю, відіславши "Фрам" у нижчі широти. Решта літа пішла на організацію трьох продовольчих складів по дорозі до полюса. По обидва боки від кожного складу мандрівники поставили високі жердини з прапорами, щоб зручніше їх було знайти, повертаючись назад. Довга полярна ніч пройшла благополучно, і весну мандрівники зустріли бадьорими і здоровими. Вони почали готуватись до походу на полюс.
14 жовтня 1911 року, Амундсен разом з чотирма товаришами вирушили на нартах, запряжених собаками, до північного полюса. Погода сприяла мандрівникам. Собачі запряги рухались дуже швидко. По дорозі влаштовували нові продовольчі склади. На 85° північної широти дорогу заступили гори. Сходження на гори по зледенілих схилах дуже сповільнювало рух. Нарешті учасники експедиції опинились на великому льодовику, який згодом було названо льодовиком Акселя Хейберга - покровителя експедиції, який пожертвував велику суму для її організації. На висоті близько 3000 м над рівнем моря мандрівники вбили 24 собаки. Їх м'ясо повинно було служити їжею для людей та інших собак.
Чим вище підіймались мандрівники, тим гіршою ставала погода. Коли вони досягли відмітки 5600 м і зупинились ночувати, здійнявся буран, що тривав декілька днів. Але з загальної згоди було вирішено не чекати закінчення бурану, а йти далі.
Тільки недалеко від полюса закінчились пасма гір, і перед мандрівниками відкрилось досить рівне плоскогір'я.
14 грудня 1911 року учасники експедиції досягли полюса. Він був, за вимірюванням Амундсена, на висоті близько 3000 м над рівнем океану. Зібравшись у коло, мандрівники привітали один одного з перемогою і встановили норвезький прапор. Але, щоб їх не звинуватили в тому, що вони не дібрались до самого полюса, двоє членів експедиції, Хансен і Бьоланд пройшли ще сім кілометрів.
Три доби мандрівники пробули на полюсі, проводячи спостереження. Стояла гарна, сонячна погода. Збираючись назад, в палатці Амундсен залишив листа норвезькому королю Хокону VII з коротким звітом про похід і лаконічне послання своєму супернику - Роберту Скотту. Потім Амунсен та його супутники благополучно повернулись на свою базу, у бухту Китову, де їх вже чекав "Фрам", щоб відвезти їх на батьківщину.
Через місяць, 18 січня 1912 року , до норвезької палатки на Північному полюсі підійшла полюсна експедиція Роберта Скотта. На зворотному шляху Скотт і чотири його товариші загинули в льодовій пустелі від виснаження та холоду. Дехто говорить, що основною причиною загибелі Скотта і його товаришів був моральний упадок від того, що вони прийшли на Південний полюс не першими.
У Норвегії Амундсену влаштували урочистий прийом як національному героєві.
Першовідкривачі полюсів Землі Руал Амундсен і Роберт Пірі. Між ними - полярний дослідник Ернест Шеклтон
Успіх окрилив Амундсена і він вирішує повторити дрейф Нансена по Льодовитому океані, який відбувся в 1893 році. З цією метою він збудував корабель "Мод" з такою ж яйцеподібною формою корпусу, як у "Фрама", водотоннажністю 292 т.
Влітку 1918 року судно "Мод" вирушило із Норвегії на північний схід. Просуваючись вздовж узбережжя, дійшло то Таймиру, де його застала зима. В 1919 році Амундсен попрямував далі на схід вздовж північних берегів Сибіру. Але плавання тривало недовго - судно застрягло в льодах і зупинилося на другу зимівлю. На Аляску "Мод" прибуло влітку 1920 р. Відремонтувавши судно, Амундсен мав намір іти в Арктичний басейн, щоб вмерзнувши в кригу, повторити дрейф Нансена. Він розраховував, що його корабель віднесе з льодами на Північний полюс. Проте важка крига притиснула "Мод" до берега, і судно втретє зазимувало біля берегів Чукотки.
Навесні корабель прийшов на Аляску, а влітку 1922 р. під командуванням Вістінга знову вирушив у Північний Льодовитий океан. Вмерзнувши в кригу на схід від о.Врангеля "Мод" дрейфувала з 1922 по 1925 рр. Свердруп і геофізик Мальмгрен безперервно вели наукові спостереження. Але Амундсена на судні не було. Захопившись ідеєю полярних досліджень за допомогою літака, він залишив "Мод" і повернувся на батьківщину.
Тут Амундсен навчився керувати літаком і склав екзамен на звання цивільного льотчика.
У 1925 році Амундсен з п'ятьма супутниками на двох літаках вирушив в політ з Шпіцбергену на полюс, але не досяг його. Тільки дивом вдалося всім учасникам цього сміливого польоту на одному з гідропланів повернутися назад. Другий літак роздушили льоди під час вимушеної посадки через несправність мотора. А наступного року Амундсен пролетів над полюсом на дирижаблі "Норвегія".
Дирижабль "Норвегія"
Руаль Амундсен загинув у 1928 році при врятуванні італійської експедиції, яка відправилась до Північного полюса на дирижаблі "Італія". Мандрівнику було 56 років.
На честь Амундсена названа затока в Північному Льодовитому океані, море біля берегів Антарктиди, гора у східній частині Південного материка, полярна станція Амундсен-Скотт вАнтарктиді.
Перу Амундсена належать численні твори, зокрема "До Північного магнітного полюса і через північно-західний прохід", "Завоювання Південного полюса норвезькою експедицією на "Фрамі", "На кораблі "Мод", "Моє життя", "Експедиція вздовж північного узбережжя Азії".
Loading...

 
 

Цікаве