WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Іван Франко як історіограф Галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня народження) - Реферат

Іван Франко як історіограф Галицького краєзнавства (до 150-річчя від дня народження) - Реферат

мірі сприяв друкований орган товариства - "Записки НТШ", започаткований у 1892 році. Зазначимо, що переважна більшість вчених НТШ (за винятком окремих членів правління) свою діяльність здійснювали на громадських засадах, у вільний від основної служби час. Головним стимулом для них служили наукові інтереси, бажання прислужитися українському народові.
Важлива організаторська і наукова роль у розбудові НТШ належала велетові української культури Івану Яковичу Франку (1856-1916). Активний член НТШ з перших днів його заснування, І.Франко з 1898 року очолював Етнографічну комісію Товариства, був редактором "Етнографічного збірника". Йому належить авторство повного статуту НТШ (1904 р.), що з невеликими змінами діяв до кінця існування Товариства [6].
Крім титанічної організаторської і редакторської роботи, І.Я.Франко виявив себе як визначний краєзнавець-дослідник та історіограф Галичини, Волині й Поділля. Його численним краєзнавчим працям притаманний глибокий науковий аналіз проблем краю, показ на конкретних прикладах життя регіонів соціально-економічного становища населення під ярмом гнобителів, гостра критика польської історіографії щодо культуртрегерської місії Речі Посполитої в Україні. І.Франко був не лише кабінетним вченим. Він багато мандрував, був організатором подорожей, походів, мандрівок та екскурсій. Активна участь в "Мандрівному комітеті", що діяв при "Академічній беседі", спонукала його до думки про те, що краєзнавчий матеріал набуде більшої ваги у випадку його систематизації та аналізу. З цією метою у 1893 р. він організував "Кружок етнографічно-статистичний для студіювання життя і світогляду народу", а згодом - "Кружок для устроювання мандрівок по нашім краю". Результати своїх мандрівок І.Франко узагальнив у численних публікаціях та етнографічних матеріалах, у теоретичних працях з етнології та етнографії. Вчений пильно стежив за появою публікацій з краєзнавчої тематики про Україну та її країв, подавав критичні оцінки, чітко з'ясовував ідеологічні позиції і концепції їх авторів.
І.Я.Франко першим в Україні наприкінці ХІХ ст. в історіографічній статті "Галицьке краєзнавство" (1892 р.) обґрунтував поняття "краєзнавство" як науку і виклав її суть, значення та місце у житті суспільства [7]. Вчений із знанням справи проаналізував розвиток краєзнавства в Німеччині, Данії, Швеції, зазначаючи, що в цих країнах "наука краєзнавства (німці її називають Heimatskunde) становить один з найважливіших предметів шкільного навчання, починаючи з початкової школи". Зокрема, "у Німеччині кожна провінція, кожна з так званих Duodez staat (карликових держав) має велику краєзнавчу літературу, куди входять не тільки спеціальні праці про міста, регіони, замки, пам'ятки, а й численні популярні видання, які передають широким колам читачів, особливо молоді, систематично і доступно викладені результати цих спеціальних праць". На думку І.Франка, добре поставлена краєзнавча робота дає "змогу докладно ознайомитися зі своїм краєм і усією Батьківщиною, з її географічним положенням, ґрунтами, кліматом, шляхами сполучення, містами, людьми, суспільним устроєм, історією, пам'ятниками і т. д. Адже ж це перший ступінь, перша прикмета раціональної освіти - знати своє найближче оточення, знати минуле і сучасне свого народу і відчувати себе живим і свідомим членом живого, свідомого і об'єднаного організму"[8].
На матеріалах Галичини, Західного Поділля і Волині І.Франко започаткував історіографічне узагальнення краєзнавства [9]. Вчений проаналізував понад 200 краєзнавчих джерел, що стосуються цього регіону, охарактеризував творчий доробок 320-ти українських, російських та німецьких дослідників краю, проаналізував творчий доробок українських (Д.І.Зубрицького, С.І.Шараневича, А.С.Петрушевича), польських (А.Бельовського, Б.Лімановського) та інших знавців регіону [10].
Праця І.Я.Франка має велике значення і для сучасних істориків науки. Адже в силу історичних обставин здобутки галицького краєзнавства, в т. ч. й географічного, стали доступними для дослідників лише з 90-х років ХХ ст., коли відкрилися спецфонди у бібліотеках і архівах.
Аналіз розвитку і стану галицького краєзнавства І.Я.Франко розпочинає з характеристики статистично-економічних праць "як над тою частиною краєзнавства, яку вважаю найважливішою і гідною найпильнішого вивчення не тільки вченими фахівцями, а й всіма, хто хоче бути справжнім громадянином краю..." [11]. Зацікавленість у краєзнавчому вивченні економіки, статистики, природи, етнографії та історії Галичини, як справедливо зазначає І.Франко, припадає на початок 1870-х років.
У 1874 році у Львові побачила світ праця польського дослідника В.Рапацького "Ludnose Galicji", де автор вперше зробив спробу дати демографічну характеристику краю. Ця праця сприяла пожвавленню на ниві статистики у краї. У цей час побачили світ також статистично-економічні праці українського статистика, економіста та публіциста В.М.Навроцького, який викривав грабіжницьку економічну політику австрійської адміністрації та польської шляхти, що намагалися перетворити Галичину в земельно-сировинний придаток Австро-Угорської монархії.
І.Я.Франко характеризує діяльність відомих статистиків, економістів, аналізує їх праці, присвячені різним аспектам господарства Галичини, зокрема, М.Марасе, Т.Пілата, В.Охенковського, Ю.Клечинського, М.Зиблікевича, Т.Рутовського, С.Щепановського, В.Левицького та ін. Характеризуючи тогочасну періодику, І.Я.Франко докладно зупиняється на аналізі органу крайового статистичного бюро "Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych". Позитивно відзначає діяльність комісії у справах крайової промисловості, зокрема видання нею цінних монографій про окремі галузі крайової промисловості (деревообробна промисловість, ткацтво, виробництво крохмалю, цукроварні, пропінація і ґуральництво), в яких на основі архівних і офіційних матеріалів зображено історію розвитку або занепад цих галузей, статистику їх сучасного стану.
Багато цінних краєзнавчих матеріалів, присвячених розвиткові промисловості та торгівлі в Галичині, містилось у щомісячнику "Ekonomista Polski", заснованому Т.Рутовським, С.Щепановським і В.Левицьким у 1890 році у Львові.
Найважливішим напрямом краєзнавства, за І.Я.Франком, є природознавство. За його визначенням, - "це опис краю і його природних умов, географія з орографією і гідрографією, геологія, опис фауни і флори, клімату і т. п." [12].
Роблячи екскурс в історію становлення географічного краєзнавства, І.Я.Франко зазначає, що цей напрям краєзнавства здавна набув поширення у багатьох країнах; маєвін певні досягнення й в Галичині. Поштовхом для цих досліджень стали дуже важливі фактори - практичні потреби купців, промисловців, гірників, рільників і т. п. Для кожного з них було важливо пізнати природу і природні ресурси краю, властивості його клімату, ґрунтів тощо. Систематичне наукове дослідження Галичини розпочалося від заснування Краківської Академії наук і утворення при ній Фізіографічної комісії. Корисні матеріали для вивчення природи Галичини містяться у науковому збірнику комісії "Pamietnika fizjograficznego". Важливу роль у розгортанні географічного краєзнавства відігравало Львівське природознавче товариство ім. Коперніка та його журнал "Kosmos", заснований у 1876 році. На сторінках часопису містилося багато публікацій про корисні копалини, внутрішні води, флору і фауну Галичини. Серед авторів журналу були такі відомі тогочасні

 
 

Цікаве

Загрузка...