WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Грунти, грунтовий покрив Північної Америки - Реферат

Грунти, грунтовий покрив Північної Америки - Реферат


Реферат
на тему:
Грунти, грунтовий покрив Північної Америки
Так само як і Євразія, Північна Америка має чотири з шести світових грунтово-біокліматичних поясів, з яких арктичний і бореальннй охоплюють північну, найбільш розширену частину континенту (до 50°пн.ш.).
Далі на південь широтна зональність спостерігається в Північній Америці лише на схід від Міссісіпі. У центральній частині континенту грунтові зони мають меридіональне простягання. Від Міссісіпі на захід одна одну змінюють такі зони: бурих лісових грунтів і субтропічних червоноземів, чорноземновидних грунтів прерій, чорноземів, каштанових грунтів і сіро-бурих пустинних грунтів і сіроземів. В областях внутрішніх плато Кордільєр трапляються великі масиви розвіюваних пісків і солончаків.
Арктичний пояс охоплює острови Канадського Арктичного архіпелагу і тундрову зону на півночі континенту.
У межах острівної частини добре виявлена підзона арктичної тундри. Більша частина островів Канадського Арктичного архіпелагу являє собою полярну й арктичну полігональну тундру з типовими для неї дерново-тундровими грунтами, які чергуються з широкими просторами, вкритими льодом, і кам'янистими осипами.
Тундрові грунти характеризуються малою потужністю, низькими температурами, надмірною вологістю та оглеєністю.
На континенті тундрова зона, маючи широтне простягання, представлена підзоною тундри з типовими тундрово-глейовими грунтами і підзоною, лісотундри. У внутрішніх, найбільш сухих, частинах континенту південна межа тундри займає найбільш північне положення. Так, у районі басейну річки Маккензі вона проходить на широті 68-69°; у напрямі до узбереж Тихого і Атлантичного океанів південна межа тундри значно зміщується на південь. Наприклад, східне узбережжя Аляски зайняте тундрою на широті 54-55°, а на сході - в північній частині півострова Лабрадор вона досягає широти 52-53°.
На південь, під хвойними лісами, тягнеться зона підзолистих ґрунтів. Ця зона, як і тундрова, трохи зміщується на приокеанських узбережжях у південному напрямі, її західна частина має гірський характер.
Південна межа зони підзолистих грунтів по тихоокеанському узбережжі спускається до 48-49°, а по атлантичному - до 45-46°. У внутрішніх частинах континенту - в штатах Альберта, Саскачеван - межа зони підзолистих грунтів проходить на широті 54-55°.
Займаючи величезні простори Північної Америки, зона підзолистих грунтів у свою чергу поділяється на три підзони: глеєво-підзолистих, типових підзолистих і дерново-підзолистих грунтів.
Підзолисто-глеєві грунти охоплюють майже всю північно-західну частину басейну річки Маккензі, північну частину штату Манітоба, Онтаріо і західну частину півострова Лабрадор. У цих районах близько від поверхні знаходиться багаторічна мерзлота, яка погіршує водопроникність грунтів і посилює їх заболоченість. Ось чому тут помітне чергування масивів глеєво-підзолистих грунтів з великими болотними просторами, де переважають торфово-болотні грунти.
Підзона типових підзолистих грунтів займає більшу частину Канадського щита - басейн р. Саскачеван, південну частину штату Манітоба та південну частину штату Онтаріо, що прилягає до Великих озер. Підзолисті грунти кислі, бідні на гумус.
Підзона дерново-підзолистих грунтів, яка розширюється в східному напрямі, в ландшафтному відношенні збігається з підзоною мішаних лісів. Ця зона найбільш освоєна.
На південь від50° пн. ш. і на схід від Міссісіпі у так званій Приатлантичній провінції також помітна широтна зональність грунтів. Тут підзолисті грунти на південь змінюються бурими лісовими, які в свою чергу поступаються місцем субтропічним жовтоземам і червоноземам.
Зона субтропічних чорноземів і жовтоземів (північна межа їх 35-37°, південна - 25-26°). Червоноземи займають переважно підвищені і краще дреновані частини рельєфу, де нема застою води. Низинні морські узбережжя і долини зниження зайняті переважно жовтоземами. Особливо поширені жовтоземи на півострові Флоріда.
Орографічні і кліматичні особливості континентальної частини північного позатропічного поясу (на південь від 50° пн. ш. і на захід від меридіана 90° зх.д.) зумовлюють чітко виражений меридіональний напрям ґрунтових зон, які послідовно змінюють одна одну із сходу на захід. Так, зона чорноземновидних грунтів прерій змінюється на захід зонами каштанових і бурих пустинно-степових грунтів.
Зона чорноземів має дві підзони: середньогумусних і високогумусних чорноземів, яка лежить на сході, і підзону малогумусних, місцями карбонатних, чорноземів - на заході.
Поряд із зміною ґрунтового покриву в меридіональному напрямі, тобто із заходу на схід, в межах тієї самої зони грунти змінюються і по широтах. Як і чорноземновидні грунти прерій, чорноземи, починаючи в 38° пн. ш. на південь, набувають червонуватого кольору. Так, у штатах Канзас і Оклахома грунти мають червонуваті відтінки, що є проявом субтропічних рис у грунтотворенні.
Каштанові грунти найбільш поширені у штатах Монтана, Дакота і Канзас. У штаті Техас і в південній частині штату Оклахома каштанові грунти набувають червонуватого відтінку і переходять в особливі червоно-коричневі грунти.
Далі на південь субтропічного поясу грунтові зони також послідовно змінюються із сходу на захід, але склад їх інший. Із збільшенням сухості клімату жовтоземи і червоноземи субтропічних лісів південно-східних штатів переходять у червонувато-чорні грунти субтропічних прерій, останні - в коричневі і сіро-коричневі грунти сухих і напівпустинних областей Техасу і пустинні сіроземи Мексиканського нагір'я та Каліфорнії.
Антільські острови здебільшого мають грунти субекваторіального типу. Тут поширені також червоноземні грунти саван, які значною мірою латеритизовані.
Грунти західної частини Північної Америки, особливо схилів Кордільєр, гірські, з помітною вертикальною зональністю. На півночі Кордільєр поширені гірські підзолисті грунти з плямами гірських тундрових. У південній частині велике поширення мають коричневі і бурі гірські лісові грунти з плямами гірських лучних грунтів на високих вершинах.
У межах Північної Америки на тундрові грунти припадає 17% площі, підзолисті - 23 %, сірі і бурі лісові - 6%, чорноземи і чорні тропічні грунти -7%, каштанові і червоно-бурі - 7%, пустинні - 7%, червоноземи і латеритні - 10%, алювіальні - 1%, гірські - 14%, на багаторічні сніги і льодовики - 8%.
Література
1. Гаврилюк В.С. Природа Північної Америки. - Київ, 1971.
2. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. - Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. - С. 89.
3. Магидович И.П. Очерки по истории географических открытий. - Москва: Просвещение, 1967. - С.533-549.
Loading...

 
 

Цікаве