WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історичний розвиток та структура географічної науки (пошукова робота) - Реферат

Історичний розвиток та структура географічної науки (пошукова робота) - Реферат

1) в офіцияльну географію впровадив бодай в теориї дещо з природи краю; 2) угрунтував методично самостійність географії яко науки (хоч в дїйсности в своїх творах зробив єї служницею істориї); 3) положив підвалини під нинїшну антропогеографію. При тім однак ніхто не запізнає значних шкід, якігеографії Ріттер заподіяв. Наукова географія вспіла досить скоро визволити ся з під тягару блудів Ріттера, але шкільна географія стоне під ними до нинї, завалена множеством історичного материяла і безмисленної телєольогії.
Володінє Ріттера і єго школи, котра хотіла на дальше з географії зробити наймичку істориї, тревало в науковій географії на щастє дуже коротко. Бо рівночасно, коли Ріттер і єго приклонники проголошували "великих слів велику силу" про ріжні видумані відносини істориї краю до єго географії, велика кількість наукових подорожників серед трудів і небезпечностей продирались в найнедоступнійші закутки землі. Они розсліджували їх природу за приміром Гумбольдта, пізнавали загальний характер сеї природи і єї вплив на тамошніх мешканців.
Ніхто не міг заперечити, що ті учені мандрівники, хотяй самі себе не називали географами, бо не почувались до єдиньства з Ріттерівцями, працюють для географії і збирають для неї материял. Того материялу призбиралось в першій половині і перших десятках літ другої половини XIX віка велике множество. І тепер показались ціла ничовість і безвартність Ріттерівської школи. Она не могла і навіть не пробувала обробити сего призбираного материяла і дивно скоро занепала зовсім, полишаючи слід хибань в ріжних більших або менших підручниках описової географії і в т.н. шкільній географії. Бо в міру як росло пізнанє позаєвропейських країн, що не мали майже ніякої істориї, показало ся, що опис краю не може опиратись лиш на чоловіці, який його замешкує, а на природі краю. Пешель, що виступив в шістьдесятих роках XIX віка, закинув Ріттерови, що він не тілько не міг розв'язати завдань порівнательної географії, але навіть їх поставити. Краї треба на думку Пешеля порівнувати не з огляду на їх населенє та історию, а з огляду на їх природну будову. Такі самі засади проголошував рівночасно в Франції Реклю.
Таким способом зробила географія по банкротстві Ріттерівського напряму рішучий зворот від інших наук історичних до природних - до Гумбольдта, єго попередників та наслідників. Сей зворот до природи підніс знов географію в очах наукових кругів. Начато було творити по німецьких університетах кафедри географії - одну з перших заняв Пешель. І началась грунтовна реформа географії, яко науки, і з немалим зачудованєм почули ширші круги, що географія не є помічною наукою істориї, не є конгльомератм імен та статистичних дат, а самостійною природною наукою. Начавсь період найвисшого розьцвіту географії, що треває і донині. Ріхтгофен, Зісе, Герлянд, Гайм, Ляпаран, Вальтер, Пенк і инші причинились найбільше до виобразованя нинішної фізичної географії разом з великою скількостию наукових географічних подорожників найновішого часу. Але при тім великім поступі фізичної географії, не осталась позаду і географія чоловіка, хотяй в початках нового природничого періода географії обзивались голоси, щоби чоловіка зовсім усунути з географії, а віддати антропольогії, етнольогії та статистиці. Однак Кіргоф і Рацель, положивши підвалини під нову географію чоловіка т.н. антропогеографію, ввели ту галузь нашої науки на нові дороги і запевнили їй постійне місце, доказуючи наглядно, що чоловік і єго діла до географії належати мусять.
Яке є єство географії і єї завданя, не є так легко означити. В нинішних часах всі галузи науки так ся розширили та поглубили, а заразом з них і відграничити єї чистенько від нищих мірі споріднених є річею дуже трудною. Одна чиста математика, а в меншій мірі астрономія, мають ясно означені границі завданя. Всі инші науки, як природні так гуманістичні, посплітались з собою так тісно, що мають дуже много спільних між собою царин.
Єство і завданя географії виводять звичайно з єї історичного розвитку. Я не перечу зовсім, що історичний розвиток якоїсь науки є для єї єства дуже важний, але знов не мож перецінювати історичного розвитку у такої науки як географія, що є дуже стара, але в послідних часах так сильно ся в своїм єстві змінила. І товчок до сеї зміни не вийшов властиво з внутрішного розвитку географії, а з вні від споріднених природних наук. Для того то хочу при представленю єства і завдань географії вийти від нинішного єї стану. Я думаю, що висліди історичного розвитку географічної науки суть лиш о стілько важні для єї методики, о скільки вказують на будучий розвиток самої науки. З виходження від історичного розвитку і з занадто сліпого придержуваня ся єго виросли для географії найбільші річені та методичні лиха і до тепер родять ся великі ріжниці в поглядах на єство географії також з занадто великого узгляднюваня історичного розвитку сеї науки.
На се всі географи годять ся і годили, що предметом географії є Земля. Але тепер знає всякий інтелігент, що Землею займаєсь також астрономія, геольогія, фізика та інші природні науки. Для того та така проста дефініция не вистарчає - предмет географії мусить бути докладнійше ограничений.
І під тим зглядом доволі легко найти близше означенє для географії. Одна між науками географія бере Землю яко цілість, яко саму для себе, своєрідну одиницю в сьвітовім просторі і стараєсь єї всесторонно дослідити та представити з всім, що на ній ся знаходить. Предсталяє отже географія льогічно беручи галузь астрофізики (т.є. науки про природу тіл небесних), найважнішу і найбільш розвиту попросту з причини, що на тім тілі небеснім, котре описує географія, самі живемо.
Цілком природно, що географія, займаючись Землею яко осібним тілом та тим, що на ній надходить ся, мусить не тільки брати Землю яко цілість, але і специальну увагу звернути на поверхню Землі, яко простір, в котрім суть розміщені природні явища. Земля яко цілість а специально єї поверхня - се предмет географії.
Аби сей предмет всесторонно обробити, мусить географія займатись Землею і єї поверхнею передовсім: 1) з математичної, 2) з фізичної точки погляду. З сего виходять дві перші галузи географії: географія математична і географія фізична.
Математична географія має передовсім морфологічну задачу. Вид і величина Землі се перші річи, якими она мусить занятись. Дальше мусить она нас поучити, як на поверхности земского гльоба маєм ся ориєнтувати і означувати наше географічне положенє. Аби розслідити розміщенє природних явищ на поверхні Землі, конечне є також спорудженє образів земскої поверхні - себто географічних карт. Сповненє тих чисто морфографічних завдань є знов немислиме без пізнаня становища Землі ві Всесьвіті, єї ріжнородних рухів серед єго просторів, єї відносин до сонця, місяця і т.н. Становище Землі ві Всесьвіті єще із того боку важне, що оно тісно злучене з майже всіми
Loading...

 
 

Цікаве