WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історико-географічні передумови формування системи розселення Волинської області - Реферат

Історико-географічні передумови формування системи розселення Волинської області - Реферат

становила 1296 квадратних миль, на одну квадратну милю в середині 40-х років ХІХ ст. припадало 1090 осіб. За щільністю населення в Російській імперії Волинська губернія займала 14-е місце, за кількістю населення - 21-е [1].
Загалом поселення того часу поділялися на три групи: міські, сільські і поселення, що мають особливі права. Центральний статистичний комітет виділяв три види поселень: 1) адміністративно-промислові, або міські; 2) сільські великі, або суцільні; 3) сільські дрібні й одиничні (тобто такі, де проживала одна сім'я чи особа) [8].
У Російській імперії до міських поселень відносили міста, містечка і посади. Вони не мали строгих ознак, які б чітко розмежовували один тип міського поселення від іншого. Міста офіційно поділялися на губернські, повітові, безповітові, або заштатні. Останні часто називали містечками, їхня кількість точно не встановлена.
Одночасно існувала така номенклатура сільських поселень: село (за наявності церкви), сільце (за наявності садиби або будинку власника), деревня (за відсутності церкви), слобода (жителі звільнені від деяких податків).
У Волинській губернії виділяють як окремі населені пункти так звані промислові заклади, якими були рудні, поташні буди, ґути та інші невеликі об'єкти, де постійно мешкало кілька родин найманих робітників (табл. 1). Тоді ж казенна палата засвідчила, що в губернії існувало 129 містечок.
Таблиця 1
Структура населених пунктів Правобережної України у 1858 р. [8, c.34-39].
Губернія Міські поселення Сільські поселення Всього поселень
міста повітові міста заштатні містечка передмістя міст та містечок промислові заклади всього суцільні, або великі дрібні, одиничні
Волинська 12 0 142 10 103 267 3649 98 4014
Київська 7 2 109 0 4 122 1943 160 2225
Подільська 12 5 117 29 2 165 2090 107 2362
У звіті волинського губернатора за 1845 рік зазначено, що у губернії 12 міст, 135 містечок, 1514 сіл, 395 слобод, колоній і хуторів, усього 3427 населених пунктів [8].
На 1897 рік Волинська губернія займала територію у 71,7 тис. км2. Вона була поділена на 12 повітів: Житомирський, Володимир-Волинський, Дубенський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Новгород-Волинський, Овруцький, Острозький, Рівненський і Старокостянтинівський [9].
На подальше формування та розбудову міських і сільських поселень відчутний вплив мав Жовтневий переворот 1917 року. За Ризьким мирним договором 1921 р., Волинь була поділена на східну частину, яка відійшла до УРСР, і західну, яку приєднали до Польщі. Волинська губернія, що входила до складу УРСР, далі функціонувала, але в значно менших територіальних межах, які охоплювали Житомирський, Новоград-Волинський і Овруцький повіти. У 1921 р. виникли нові повіти: Коростенський і Полянський [18]. У 1925 р. Волинську губернію було ліквідовано, а на її місці утворено три округи: Коростенський, Житомирський і Шепетівський [19, с. 205].
Перша світова та громадянська війни, безперечно, вплинули на характеристики розселення Волинської області. Так, середня людність поселень помітно зменшилась і становила 239 осіб, а кількість населення на території сучасної області у 1921 р. налічувала тільки 694,4 тис. осіб.
Для розселення цього періоду була характерна ще більша децентралізація. Загальна кількість поселень сягала 2368, а на 100 км2 території розміщувалося 12 поселень. За чверть століття (1897-1921 рр.) частка міського населення Волині збільшилася до 12%, проте із приєднанням досліджуваної території до Польщі, починаючи з 1920-х років, подальше зростання міського населення практично припинилося (табл. 2). Загалом у 1921 р. на Волині залишилося 17 містечок, які становили 96% міських поселень, і в них проживало 61,2% міського населення.
З 1921 по 1931 рр. міське населення Волині зросло лише на 0,2%, а з 1931 по 1939 рр. приросту у містах не спостерігалося, крім Луцька, Ковеля, Володимира-Волинського. Така стабільність міського населення була наслідком дії двох протилежних процесів: занепаду міських центрів, які опинилися поза межами впливу містоформуючих чинників, та динамічного розвитку міст-лідерів. Так, щільність населення Володимира-Волинського зросла за 20 років у 2,5 рази, кількість жителів Луцька та Ковеля майже подвоїлась. Основою такого швидкого розвитку названих волинських міст був статус адміністративних центрів (Луцьк) та важливих транспортних вузлів (Ковель).
За даними польського перепису населення 1931 р., на Волині було лише одне містечко з чисельністю населення до 3000 осіб, де проживало всього 2,4% міського населення, два міських поселення - від 3 до 5 тис. осіб (7,3%), чотири центри - від 5 до 10 тис. осіб (18,5%). Було також три міста з людністю від 20 до 50 тис. осіб, в яких проживало 71,5% міського населення [23, c. 57-58].
Таблиця 2
Динаміка щільності населення Волинської області*
Роки Щільність населення, тис.осіб у %
загалом у тім числі міське сільське
міське сільське
1897 740.1 43.3 696.8 6 94
1921 694.4 83.5 610.9 12 88
1931 998.8 122.4 876.4 12 88
1939 1031.7 169.3 862.4 16 84
1959 892.8 231.2 661.6 26 74
1970 974.5 313.2 661.4 32 68
1979 1015.6 406.9 608.7 40 60
1989 1062.0 519 543.0 49 51
1991 1069.0 539.8 529.2 51 49
1994 1080.7 559.5 518.8 52 48
1995 1078.3 558.3 518.8 52 48
1996 1074.3 556.4 516.0 52 48
1997 1071.8 555.5 515.4 52 48
1998 1067.9 554.4 512.4 52 48
1999 1063.9 544.3 509.5 52 48
2000 1067.7 538.6 523.4 51 49
2001 1064 532.8 525.4 51 49
2002 1059.6 529.9 526.8 50 50
2003 1054.7 526.2 524.8 50 50
2004 1048.8 526.2 522.6 50 50
2005 1037.7 521.2 516.5 50 50
*Складено за матеріалами Головного управління статистики у Волинській області.
Перепис населення Польщі 1931 р. не виявив у цей період міських поселень із чисельністю населення від 10 до 20 тис. осіб та жодного міста з населенням понад 50 тис. осіб. Таким чином, у сучасній Волинській області за часів Польщі в міжвоєнний період (1921-1939 рр.) переважали малі та дуже малі міські поселення.
Після організації території області у 1939 р. та запровадження нового адміністративного поділу поступово сформувалася сучасна мережа населених пунктів. У цей період статус міста отримали Горохів, Камінь-Каширський, Любомль, Берестечко, Устилуг. Ці міста стали центрами адміністративних районів (табл. 3). У 1940 р. статус селища міського типу отримали Колки, Локачі, Любешів, Маневичі, Ратне, Рожище, Сенкевичівка, Торчин, Турійськ, Цумань.
Під час Другої світової війни більшість населених пунктів Волині було зруйновано. Крім того, кількість міського населення зменшилася в результаті військових дій та виїзду за межі України людей німецької, голландської, чеської, польської національностей.
Після війни на території Волинської області залишилося трохи більше половини довоєнного населення (54,8%), а чисельність міського населення скоротилася до рівня 1931 р. і становила 122 тис. осіб.
Протягом повоєнних років важливу роль у розвитку міст відіграв новий адміністративно-територіальний поділ України. Загальна кількість поселень зросла за рахунок перейменування сіл і райцентрів у міста й селища міського типу. У результаті таких змін статус міських поселень отримали в 1951 р. Ківерці, Іваничі; в 1957 р. - Голоби, Головне, Заболоття, Стара Вижівка, Шацьк; в 1958 р. - Мар'янівка, в 1994 р. - Дубище. У 1981 р. смт Вересневе стало частиною міста Луцька. Виконання функцій районних центрів сприяло росту їх містоформуючої бази за рахунок підприємств і закладів районного значення, а також збільшення міського населення. У такий спосіб у 1994 р. статус міста отримало Рожище.
Таблиця
Loading...

 
 

Цікаве