WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історія поглядів на географію, її об’єкт і завдання дослідження - Реферат

Історія поглядів на географію, її об’єкт і завдання дослідження - Реферат

певною системою знань про простір, що перебуває у внутрішній єдності і взаємопов'язаності. Отже, ідея єдиної географії (суспільно-природничої) знаходить у нього своє підтвердження та розвиток.
Продовжувачем справи С.Рудницького став академік Володимир Кубійович. Суть географічної науки він вбачає в описі окремих земель та їх частин як з природничої, так і з економічної точок зору. Географічні наука включає в себе, на думку Кубійовича, аналіз "природних феноменів, промисловості, сільського господарства, лісового господарства, транспорту, торгівлі, людності і селищ людських" [12]. Будучи видатним картографом, Кубійович працював як над окремими картами українських земель, так і над "Атласом України і сумежних країв", зміст якого стверджував єдність географічних досліджень природничого та суспільного напрямків, їх розвиток на національному ґрунті, піднесення національної ідеї українства.
Гуманістична та громадська цінність досліджень Кубійовича полягає в науковому обґрунтуванні географічних аспектів української державності. В його працях знайшли відображення ідеї соборності і цілісності України в її етнічних межах, необхідність утворення єдиної національної держави [12].
Ідеї Рудницького, Кубійовича та Тутковського знайшли своє відображення в працях фундатора української економічної географії К.Г.Воблого та видатного економіко-географа Антона Синявського. Вчені підтримували хорологічний напрямок досліджень географії, відстоювали ідею єдності науки, необхідності дослідження причинно-наслідкових зв'язків географічної реальності, передумов іфакторів, територіальної структури та організації господарства [2;3;16]. Економічна географія, на їх думку, базується на загально-географічних методологічних засадах, тому визначення її предмету, змісту та структури проводилось, виходячи з досвіду попередніх природничих географічних досліджень. "Завданням географії є не лише подання географічних відомостей, з'ясування географічного ландшафту взагалі, але й дослідження впливу природних факторів на економіку, встановлення залежності теперішнього просторового розміщення господарчих форм на території" [20]. Праці Воблого та Синявського надавали глибокий практичний зміст географічним дослідженням. З їх допомогою вчені, відходячи від традиційної описовості, підійшли до розробки дієвих концепцій збалансованого розвитку "господарства людини та її продукційних сил" на основі ефективного використання наявних передумов і факторів.
У формуванні світоглядної ідеї географічних знань важливе місце належить проф. А.Синявському. Своїми працями він сприяв формуванню, за його словами, "географічного, або економгеографічного світогляду", розвивав ідею географічної картини світу через пізнання відповідних просторових законів, прищеплював загальну економіко-географічну культуру і економіко-географічне мислення на основі "здобутих знань через оволодіння прийомами та осягнення економіко-географічного простору і відповідної раціональної поведінки в ньому" [20].
Слід зазначити, що думки фундаторів української географії тривалий час були заборонені та забуті. На українських географів радянського періоду дослідження істотний вплив мала концепція А.Григор'єва про географічну оболонку як інваріантний об'єкт вивчення географічних наук (1932 р.), що суперечила хорологічним та гуманістичним ідеям Геттнера [15]. У радянський період відбулась дегуманізація географічного знання, "розкол" географії на природничий та суспільний напрямки (який активно підтримувався такими вченими, як А.Григор'єв, В.Б.Сочава, О.Г.Ісаченко та ін.) [11].
У другій половині 20 ст. у географічних дослідженнях починає переважати системна (геосистемна) парадигма. За визначенням радянських українських вчених того часу, географія "є системою наук про географічну оболонку, господарство і населення земної кулі, окремих її районів і країн" [15]. Завданням географії, за визначенням О.М.Маринича, має бути "дослідження природно-територіальних комплексів і виробничо-територіальних комплексів та їх компонентів з метою раціонального використання природних ресурсів, доцільного розміщення виробництва і забезпечення сприятливого для життя людини навколишнього середовища" [14]. Отже, географія поступово втрачає свій філософсько-гносеологічний зміст, її дослідницький апарат спрощується із широким застосуванням формалізованих методів дослідження, що притаманні природничим наукам. Частка гуманістичних знань у географії залишалася вкрай незначною, їх місце займали кількісні дослідження та дисциплінарна дисипація.
Окремий погляд на сутність географії має М.Д.Пістун. Аналізуючи попередні дослідження, він відновлює цілісність науки, вказуючи на її подвійний природничо-суспільний характер, а також говорить про необхідність аналізу процесів взаємодії між суспільством і навколишнім середовищем на основі уявлення про їх комплексність. Географія "є природничосуспільною наукою, що вивчає територіальну комплексно-пропорційну організацію обміну речовини, енергії та інформації між суспільством і навколишнім середовищем" [19]. Цю думку поділяли Ю.П.Михайлов, який визначає суть географії як науки про організацію земної поверхні, М.М.Паламарчук, що також вважає географію наукою про територіальний розвиток природи і суспільства в їх єдності, та інші вчені. Отже, подолавши таким чином ідеї "розколотої географії", М.Д.Пістун та його послідовники підійшли до розуміння сутності географії як цілісної науки про природно-суспільні комплекси, витоки якого ми знаходимо ще у фундаторів української географічної школи [2;3;12;20;21].
Із розвитком системної парадигми у вітчизняній географії почалася так звана "кількісна революція", що супроводжувалася математизацією географічних досліджень, подрібненням окремих галузевих напрямків науки, розвитком утилітарного мислення та відмовою від гуманістичних цінностей. Базовими для географічних досліджень стали системний підхід (заснований на системній парадигмі), структурний аналіз і синтез [19]. На думку апологетів кількісної революції, розвиток комплексних географічних досліджень, що базуються на широкому масиві математичних розрахунків, стане можливим при подальшому бурхливому розвитку електронно-обчислювальних систем та кібернетики. Ці науки згодом дадуть змогу представити всі елементи географічної реальності у вигляді певної сукупності формалізованих даних (матриці), в якій будуть кількісно враховані всі елементи географічних систем (комплексів). Однак така всебічна
Loading...

 
 

Цікаве