WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Закономірності розвитку процесу містобудівництва на території України у середньовічний період (V-XVII ст.) - Реферат

Закономірності розвитку процесу містобудівництва на території України у середньовічний період (V-XVII ст.) - Реферат

перетворено на "київські руїни" [2, 5]. Паралельно із занепадом Києва і ослабленням його політичної ролі розвивається далі процес відокремлення поодиноких земель і розвиток їх міських центрів. В результаті Київська Русь - перша давньоруська об'єднана держава - перестала існувати, утворився ряд незалежнихфеодальних держав-князівств, різних за силою і значенням. Це були землі: Чернігівська, Київська, Переяславська, Новгород-Сіверська, Володимиро-Волинська, Галицька. До найстаріших і найважливіших історичних давньоруських міст належать Київ, Чернігів, Переяслав, Путивль, у яких був княжий стіл і які відігравали роль лідерів у своїх землях. Разом із ними продовжували розвиватись вже існуючі міські утворення такі, як Канів, Овруч, Остер, Треполь та інші. Міста і особливо столиці князівств являли собою осередки життя і утвердження феодальних держав.
Міське життя одержало розвиток і далі на схід від Києва, на Чернігівщині і Переяславщині, де крім міст-лідерів історичну роль відігравали Любеч, Стародуб, Новгород Сіверський, Вщиж (теперішній Трубчевськ), Брянськ та інші. Деякі міста сформувалися як важливі соціально-політичні і економічні центри, хоч і займали порівняно незначну площу (в середньому 15-25 га) [4].
Особливо інтенсивно процес містобудівництва відбувався в Середньому Придніпров'ї, де концентрувалося політичне життя. Однак певна кількість українських міст виникла в басейні Західного Бугу, у тому числі на його лівобережжі. Найбільш відомими і історично значимими серед них були Червень і Холм. До рівня сучасних великих українських міст розвинувся тільки Луцьк. Такі старі фортифікаційні центри як Пересопниця і Дорогобуж пізніше, у ХVI-ХVII ст. трансформувалися у релігійні центри, а в ХІХ ст. - у незначні села. Важливе значення для розвитку цього краю мали Володимир (Володимир-Волинський), Любомль, які у наш час розвиваються як невеликі міста.
Густо заселеною була й Галицька земля. На ній утворилася доволі щільна мережа фортець, хоч тут половецькі напади траплялися дуже рідко. Наприкінці ХІІІ ст. були побудовані кам'яні й цегляні фортеці в Хотині, Кременці, Галичі, Львові та інших міста. Значна кількість українських міст, що являли собою у середні віки важливі політичні, культурні і релігійні центри, переросли на сучасні міста, які тепер належать до категорії втрачених міст. Так, історичні українські міста Перемишль (теп. Пшемисль), Сянок (теп. Санок), Холм, Ярослав та багато інших розміщуються на території Польщі. Однак більшість давніх міських утворень перетворилися у села або невеликі міста (наприклад, Городок, Теребовль).
Зовсім в інших обставинах жив український степ протягом IV-IX ст., через який перейшов цілий ряд орд, що визначило особливості розселення і утворення міст. У цей час добре відомим було лише одне місто Олешє. Розміщене в гирлі Дніпра, Олешє (Олешки) відігравало важливу роль у зовнішній торгівлі того часу. В пізньому середньовіччі на його місці розміщувалась генуезька фортеця, а ще пізніше утворилося місто Очаків.
В середині ХІІІ ст. більшість міст були спустошені та зруйновані татаро-монголами. Загальне відродження міст після тривалого занепаду спостерігається наприкінці XIV - у першій половині XVІ ст.
У період пізнього середньовіччя (XVI-XVII ст.) утворилася єдина Російська держава, виникло козацтво, відбулося повалення ординського іга. Почалося інтенсивне заселення південно-західної частини Російської держави. В результаті нової хвилі утворення міст у лісостеповій і степовій зонах виникли Івано-Франківськ, Кременчук, Суми, Тернопіль, Харків та інші. Крім того сформувалася щільна мережа козацьких поселень, які згодом розвинулися у міста (Нікополь, Слов'янськ, Горлівка, Лисичанськ та ін.). У цей період дерев'яні укріплені споруди замінюються цегляними, розвивається кам'яне культове і цивільне будівництво [4, 6].
В українській історії XVII ст. займає особливе місце. З одного боку, воно завершує руське середньовіччя, з іншого - в ньому створюються певні передумови нових соціально-економічних відношень, зародження нової культури містобудівництва.
Функції міст. Численні археологічні знахідки знарядь праці, продукції ремісників вказують на те, що основою економіки середньовічного міста було ремесло. Основними функціями міст були:
- соціально-політичні - укріплення державності та розвиток класових відносин;
- адміністративні - у місті знаходилися феодали, які концентрували навколо себе необхідне для їх обслуговування населення і, особливо, фахівців-ремісників, та розміщувалися дружини - зачатки державного апарату;
- фортифікаційні - всі міста були воєнним оплотом держави, в них зосереджувалися озброєні сили, вони були укріплені фортифікаційними спорудами для захисту мешканців від нападів ворогів;
- господарські (торгівельно-ремісницькі) - відбувається розвиток ремесел (гончарного, залізообробного, збройного, ковальського, косторізного, ювелірного та інших) і торгівлі;
- культурні - міста є культурними та ідеологічними центрами, про що свідчать історико-архітектурні пам'ятки - неперевершені й досі шедеври давньоруського зодчества, які являють собою зразки архітектурно-містобудівельної і культурної спадщини і є прямим відображенням христи-янської ідеології у містобудівництві.
Особливості розвитку процесу містобудування. Формування мережі міст знаходиться у прямій залежності від історичних чинників, а саме, від особливостей формування державної території Київської Русі і пізніше Росії. Протягом даного етапу територія держави постійно розширювалась, кордони переміщувалися все далі на південь, і тому для закріплення території засновувалися міста, спостерігалися хвилі містобудівництва, кожна з яких ознаменувала утворення міст на укріплених лініях.
Щільність утворення міст-фортець залежала від історичних обставин, більше або менше стратегічно безпечних умов місцевості. Найбільш щільна мережа міських утворень сформувалася в середньовіччі у північних регіонах, які були густо заселені. Тут збереглися численні залишки цих міст - "городища". Так, кількість городищ сягає на Київщині 435, Волині - 348, на Поділлі і Чернігівщині близько 150, і з них значна частина сягає ранніх часів [2, Т. 1, с. 361-365]. Тому скандинави звали слов'янщину "краєм городів". Містобудівництво найбільш стрімко відбувалося в Придніпров'ї. Процес утворення міст досяг апогею наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст., а потім його інтенсивність зменшилася у зв'язку із історичними обставинами.
Ранні міста виступали в ролі загального укріпленого ядра, біля якого концентрувалося населення. Еволюція порубіжних фортець у міста тісно пов'язана з перетворенням їх у адміністративно-господарські центри. Якщо
Loading...

 
 

Цікаве