WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Деякі закономірності взаємозв'язаного розвитку демогеографічних, соціально-географічних та етногеографічних процесів в Україні на початку XXI ст. (ре - Реферат

Деякі закономірності взаємозв'язаного розвитку демогеографічних, соціально-географічних та етногеографічних процесів в Україні на початку XXI ст. (ре - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Деякі закономірності взаємозв'язаного розвитку демогеографічних, соціально-географічних та етногеографічних процесів в Україні на початку XXI ст.
Перший Всеукраїнський перепис населення 2001 року виявив не лише нові зміни в етнонаціональній структурі населення України, але й істотну диференціацію за тенденціями перебігу різних етногеографічних процесів в розрізі великих макрорегіонів, а також низку суперечливих моментів, зокрема, щодо кризи української етнічності. І якщо фактичні дані перепису доволі часто використовуються і в науковій літературі, і в публіцистиці, то фактично відсутній цілісний аналіз взаємозв'язків, що давав би змогу пояснити характер змін, розкрити причинно-наслідкові зв'язки, що склалися в етносоціальній сфері.
Важливою новою тенденцією, яку виявив перепис 2001 року, є зміни в демографічній вазі етнічних українців. Якщо за міжпереписний період (з 1989 по 2001 рік) їхня абсолютна кількість збільшилася лише на 0,3%, то питома вага зросла більш істотно - на 5,1% (з 72,7% у 1989 році до 77,8% у 2001 році). Показово, що це зростання відбулося насамперед в міському середовищі: приріст питомої ваги українців у містах склав 7,9%, тоді коли у сільській місцевості - лише 0,6%. Абсолютна кількість українців у містах зросла на 4,8%, а у сільській місцевості зменшилася на 6,5% [2]. Враховуючи той факт, що сумарна кількість міського населення України упродовж того часу не зростала, а зменшилась (на 5,9%), є підстави вважати, що зростання частки українців у містах відбулося не лише завдяки міграційним процесам. Передусім, можна зробити висновок, що з огляду на політичні реалії, значна частка осіб, що народилися у змішаних українсько-російських сім'ях (а за переписом 1989 року більше третини росіян народилася у таких родинах) самоідентифікувались як українці. Про це свідчить і той факт, що частка росіян у містах зменшилась на 6,6% (з 29,0% до 22,4%), а у сільській місцевості на 1,3% (з 8,2% до 6,9%) та загалом - на 4,8 (з 22,1% до 17,3%). Не враховуючи росіян, сумарна частка інших етнічних меншин зменшилася лише на 0,3% (з 5,2% у 1989 році до 4,9% у 2001 році). Порівняно невелика роль імміграції у динаміці етнічно українського населення підтверджується і тим, що за даними перепису населення 2001 року лише 1,4% етнічних українців народилися на території Російської Федерації [1]. Важливо однак зауважити, що за період з 1989 по 2001 роки розрив у питомій вазі етнічних українців у сільському та у міському населенні істотно зменшився (на 7%) внаслідок більшого приросту частки українців у міському населенні (частка українців у містах зросла на 7,9%, а у сільській місцевості - лише на 0,6%), відображаючи об'єктивну і прогресивну тенденцію подолання контрастності етнонаціональної структури міського і сільського середовищ, характерної для етносоціально-географічних співвідношень у більшості залежних країн.
Статева структура етнічно українського населення України залишається незрівноваженою: частка жінок - 53,6%, чоловіків - 46,4% (середнє в Україні співвідношення - 53,7% до 46,3%). Кількість жіночого населення є у 1,15 раза вищою, ніж чоловічого. Це є значним негативним чинником етнодемографічного й етносоціального розвитку. Однак за середніми співвідношеннями незрівноваженість статевої структури українців все ж є меншою ніж населення етнічних меншин загалом. Найбільший розрив між кількістю жінок-українок та чоловіків-українців є характерним для регіонів з найгострішими виявами демографічної кризи (північний схід, центр), а найменший - для західних регіонів з більш сприятливою демографічною ситуацією. Так, у Донецькій та Кіровоградській областях жіноче етнічно українське населення переважає чоловіче в 1,18 раза, у Луганській області - в 1,17 раза, водночас у Закарпатській області - лише у 1,07 раза, у Волинській та Івано-Франківській областях - в 1,12 раза.
Наростання негативних тенденцій помітне й у віковій структурі української етнічної нації. Це, наприклад, неухильне зростання частки населенння пенсійного віку і відповідне зменшення частки населенння середнього та дитячого віку, внаслідок чого збільшується демографічне навантаження на працездатне населенння. Відповідно до даних перепису 2001 року частка етнічно українського населення у віці, старшому за працездатний, становила 23,2% (серед жінок 29,4%, чоловіків - 16,1%). Середній вік етнічних українців становив 38,2 [3]. Серед найбільших етнічних груп більш сприятливі демографічні характеристики мають кримські татари (частка населення пенсійного віку 15,3%, середній вік - 33,4), румуни (частка населення пенсійного віку 19,3%, середній вік - 35), угорці (частка населення пенсійного віку 20,6%, середній вік - 37,2%), а менш сприятливі - білоруси (частка населення пенсійного віку - 40,3%, середній вік - 50), поляки (частка населення пенсійного віку - 40,9%, середній вік - 49,5), росіяни (частка населення пенсійного віку - 26,4%, середній вік - 41,9), болгари (частка населення пенсійного віку - 25,4%, середній вік - 40,7). Найвища частка (понад 26%) етнічно українського населення пенсійного віку є у північно-східних та центральних областях, найменша (менше 20%) - у Закарпатській області та у м. Києві.
У етносоціальному аспекті перепис 2001 року зафіксував навіть деяке поглиблення мовної асиміляції українців, більш характерне не для державоформуючої нації, а для етнічних меншин. Тобто, якщо у 1989 році російську мову вважало рідною 12,3% етнічних українців, то у 2001 році - 14,8%, причому, що є особливо несприятливим чинником етнополітичної консолідації української етнічної нації, 3,2% усього етнічно українського населення взагалі не володіє українською мовою. При зростанні частки етнічних українців на 5,1% частка населення з рідною українською мовою зросла лише на 2,8%. І це при тому, що й відносно більша частка представників етнонаціональних меншин визнала рідною українську мову. Слід, однак, зауважити, що зростання частки українців з рідною російською мовою частково зумовлено тим, що в українське середовище інтегрувалися акультуровані українці-іммігранти та деяка частка населення, що у минулому ідентифікувала себе як росіяни. Це частково підтверджує і коефіцієнт кореляції між зменшенням частки етнічних росіян і приростом (зменшенням) частки етнічних українців з рідною
Loading...

 
 

Цікаве