WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Закарпатська область (географія) (пошукова робота) - Реферат

Закарпатська область (географія) (пошукова робота) - Реферат

внаслідок чого й виникли Вулканічні Карпати.
Давні кристалічні породи (кристалічні сланці, кварцити, мармур) виходять на поверхню в південно-східній частині області - в Мармароському масиві; на решті території вони занурені на значну глибину і перекриті молодшими відкладами. Вапняки (разом з мармуром) виходять на поверхню у вузькій смузі міжфлішовою і вулканічною зонами.
Під час стискання земної кори і утворення гірських складок в процесі горотворення виникали глибокі розломи вздовж і впоперек складок. Найбільшими з них, поздовжніми, є Центральнокарпатська депресія (між Вододільно-Верховинським і Полонинським хребтами) і Внутрішньокарпатська депресія (між Полонинським і Вигорлат-Гутинським хребтами). В рельєфі їм відповідають знижені гори і міжгірні долини, а у Внутрішньокарпатській депресії знаходиться своєрідна зона карпатських скель (стрімчаків).
Поперечні розломи мають північно-східний напрям. Вони розділяють карпатські складчасті структури на окремі гірські масиви. По цих розломах утворилися долини рік Уж, Латориця, Боржава, Ріка, Теребля, Тересва та інші.
Контури сучасних Карпат оформились в кінці неогенового - на початку четвертинного періодів. Але горотворчі процеси тривають і досі, хоча й не інтенсивно. Про це свідчать повільні підняття окремих ділянок (1-4 см на рік) та землетруси, сила яких може досягти 6-7 балів. В сучасних умовах зміна поверхні Карпат відбувається не стільки під дією внутрішніх сил, скільки під впливом зовнішніх процесів - вивітрювання, дії поверхневих вод, льодовиків тощо.
Закарпатський прогин, на відміну від гірської споруди Карпат, виповнений молодими неогеновими відкладами. Це - продукти руйнування гір - моласи (пісковики, конгломерати, андезити, глини та ін.). В південно-східній частині прогину простягається ланцюг соляних куполів, деякі з них чітко виступають у рельєфі.
На всій території області є антропогенні (четвертинні) відклади, які утворюють суцільний покрив лише на рівнині, а по берегах рік Латориця і Тиса - в гірській частині. Найпоширеніші серед них - елювіальні відклади - продукти вивітрювання корінних порід, які залишаються на місці їх утворення. Значні також делювіальні відклади - дрібні продукти вивітрювання гірських порід, винесені дощовими і талими водами, а також уламковий матеріал від зсувів, осипів, обвалів та ін. Алювіальні відклади утворюються постійними і тимчасовими водотоками і найбільше поширені в рівнинній частині області. Льодовикові відклади представлені моренами гірських льодовиків, які покривали найвищі вершини Карпат в період четвертинного зледеніння. До четвертинних відкладів відносяться галечники, глини, туфіти, брило-пісковиковий матеріал, супіски, гравій, пісок, лесовидні суглинки та ін.
Грунти Закарпатської області
Сучасний ґрунтовий покрив Закарпатської області сформувався під впливом ґрунтотворних порід, рельєфу, клімату, рослинного покриву та господарської діяльності людини. Процеси грунтотворення мають значні відмінності в гірській і рівнинній частинах області. Грунти в гірських районах відносно молоді, мають незначну потужність, людська діяльність прискорює їх площинну та лінійну ерозію. В рівнинній частині вони утворилися як на давніх, так і на сучасних річкових відкладах. Неглибоке залягання ґрунтових вод сприяє їх оглеєнню, а наявність ділянок лісу - опідзоленню.
Для грунтів гірської частини області характерна вертикальна (висотна) поясність. Найпоширенішими є бурі гірсько-лісові грунти (буроземи). Вони вкривають схили гір до висоти 1100-1500 м, тобто в межах лісового поясу. Верхня частина грунту - це лісова підстилка (2-8 см). Гумусовий горизонт неглибокий (12-25 см), має сіро-буре забарвлення внаслідок нагромадження гідроокислів алюмінію і заліза. Добре виражена зернисто-дрібногоріхувата структура. В нижніх горизонтах зростає кількість уламків корінних порід. Всі шари грунту гумусовані, вміст гумусу знижується вглиб від 10-15% до 3-5%. Кислотність буроземів дуже висока. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур необхідно вносити вапно, добрива.
На виположених схилах гір і на високих терасах рік поширені буроземно-підзолисті грунти. Гумусовий горизонт залягає до глибини 15-20 см, вміст гумусу 1-3%. Мають незадовільний водоповітряний режим, внаслідок чого оглеюються. Це погіршує засвоєння поживних речовин рослинами, особливо деревами. Ці грунти мають також значну кислотність і тому потребують внесення вапна, поживних речовин. Вони найбільше піддаються водній ерозії, густо порізані ярковою мережею. Щоб попередити це, особливого значення набувають протиерозійні заходи - відведення води зі схилів спеціальними каналами, закріплення схилів тощо.
На висотах понад 1200-1500 м під гірськими луками і високогірним рідколіссям сформувались гірсько-лучно-буроземні грунти полонин. Процес грунтотворення відбувався дуже повільно, бо в умовах низьких температур на таких висотах дуже ослаблені вивітрювання гірських порід і мінералізація органічних решток. За будовою профілю ці грунти нагадують неглибокі буроземи. Зверху вони мають шар дернини (5-8 см), далі - шар торфу (10-12 см) і гумусовий горизонт (15-20 см). Вміст гумусу 7-10%. Добре забезпечені азотом, недостатньо - калієм і фосфором, потребують внесення добрив, зменшення кислотності (вапнування, гіпсування).
На крутих схилах і вершинах гір переважають скелетні, кам'янисті грунти. Тут часто утворюються великі осипи. Найкращими за родючістю в гірській частині області є лучно-буроземні грунти, які поширені на нижніх терасах гірських рік. Вони мають бурувато-темно-сірий колір, грудкувато-зернисту структуру, є добре гумусовані. Гумусовий горизонт має потужність 25-30 см, вміст гумусу 1,7-3,5%. Ці грунти мають нормальну кислотність, добре насичені поживними речовинами, використовуються під зернові й технічні культури.
На території Закарпатської низовини найпоширенішими є дерново-підзолисті, дернові, лучні та болотні грунти. Вони утворились переважно на супіщаних і суглинкових відкладах алювіального і делювіального походження.
Дерново-підзолисті грунти займають підвищені ділянки - горби, гряди під лісовою рослинністю. Вони малогумусні (вміст перегною 1,8-2,8%), безструктурні, кислі, в нижній частині оглеєні. Погано забезпечені доступними для рослин поживними речовинами. При перезволожені грунти запливають, а при висиханні орний шар ущільнюється, що утруднює обробіток. Для поліпшення структури і родючості цих грунтів необхідне їх вапнування, внесення органічних добрив, розпушування підорного шару, гончарний дренаж та ін.
Дернові грунти сформувалися на надзаплавній терасі Тиси і її приток. Вони мають різний ступінь опідзолення і оглеєння, тому виділяють такі їх відміни: дерново-опідзолені, глейові, дерново-глейові грунти. Перші розвинулись на підвищених ділянках тераси, де грунтові води залягають на більших глибинах; вони
Loading...

 
 

Цікаве