WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Етапи формування національного складу населення Чернівецької області - Реферат

Етапи формування національного складу населення Чернівецької області - Реферат

закінчення ознаменувалося появою у ІV ст. н.е. перших слов'янських племен - предків українського народу. Про етнічну приналежність племен, які поселялися тимчасово в краю, говорити важко. Вони носили в собі слов'янський, германський (ґоти), або монгольський (гуни) елемент. Але здебільшого тут проживали представники таких етнічних культур, які мали елементидекількох націй [5].
Першими племенами, які поселилися на схід від Карпат і до Кавказу, заснували тут свою власну державу, було слов'янське плем'я антів. Антська держава проіснувала від кінця ІV до VІІ ст. Проте перші вістки про слов'ян маємо від римських письменників - Плінія Старшого, Птоломея з І - ІІ ст. н.е., які називають їх венедами [5]. За іншими джерелами перша писемна згадка про слов'ян під назвою "склавіни" датується V І ст. н.е. [1]. Перша теорія підтверджена і в книзі "Буковина: загальне краєзнавство" виданої в 1890 році [10]. Вона є вірогіднішою. Тому можна стверджувати, що предки української нації - слов'яни жили в краї з ІV ст. н.е. Давньослов'янський період (ІV - ІХ ст. н.е.) ознаменувався поширенням в краї празької (V - VІІ) та східнослов'янської культури типу Луки Райковецької (VІІ - Х ст.). Остання представлена більш, як 150 пам'ятками. Одержані археологічні матеріали засвідчують про високу єдність матеріальної культури східних слов'ян Правобережної України напередодні утворення давньоукраїнської держави - Київської Русі. Представником східнослов'янської культури типу Луки Райковецької, було відоме плем'я тиверців. Внаслідок об'єднання слов'янських племен у другій половині ІХ ст. утворюється могутня середньовічна держава - Київська Русь. Її вважають першим політичним об'єднанням давнього українського народу.
У Х - ХІІ ст. сучасна Чернівецька область входила до складу Київської Русі. За корінними жителями краю слов'янського походженнями, як і за всім тогочасним населенням Русі, закріпилися самоназви "русич", "руський", "руснак", а згодом - "українець".[1] Про етнічну приналежність в цей час говорити досить важко. Відомо лише те, що абсолютну більшість становили слов'яни - русини, які започаткували українську націю. Крім того в краї, напевно, залишились проживати представники відтіснених германських та інших етносів. У ІХ - Х ст. слов'яни були відтіснені з півдня Буковини до Кар-пат мадярами, а згодом печенігами [5]. З середини ХІІ ст. територія Чернівецької області належала до Галицького князівства. Так почався наступний - четвертий етап державотворення та формування національного складу населення. Він ознаменувався досить складними перетвореннями в житті тогочасного суспільства. У 1241 році на Русь, а також і наш край, насунула монголо-татарська орда. Сюди потрапляють розбиті дикою ордою куманці, які змішуються із корінними жителями [5].
Розпад Галицько-Волинського князівства призвів до утворення автономної української формації - Шипинська земля, на схід від якої не було деякий час інших державних утворень. Саме тут в кінці ХІІІ - на початку ХІV ст. поселяються молдовани, які асимілювали частину давньоруського населення, яке проживало на цій території [6]. На початку ХІV ст. у краї поселилися румуни - вихідці із Карпатських гір [10].
Із середини ХІV ст. в історії краю розпочався новий етап, який ознаменувався приєднанням території сучасної Чернівецької області до Молдавського князівства. Саме цей етап і призвів до значної зміни в національній структурі населення краю. В цей час продовжувалася міґрація до Північної Бессарабії та на Буковину молдавського населення. Окрім того, внаслідок релігійного й економічного гніту у Вірменії на територію південних степів України та Південної Бессарабії, а згодом і територію Північної Буковині переселяються вірмени [10]. Відомий молдавський господар Олександр Добрий дав право торгівлі євреям, що сприяло їх значному переселенню із Німеччини та Польщі, а також у цей період до краю переселяються й німці - із Трансільванії, які пізніше зазнали тут переслідувань, через що їхня чисельність пізніше значно скоротилась Окрім того, саме за часів Молдавського князівства велика кількість поляків прибула на територію сучасної Чернівецької області і придбала великі маєтки [10].
Етносоціальна політика молдавських господарів сприяла збільшенню розмаїття національностей на території Північної Буковини та Північної Бессарабії. Проте головним етносом тут залишався український, про що свідчать топонімічні матеріали. Із 124 топонімів, що зафіксовані актами ХV ст., 118 належать до слов'янських, тобто українських. Ще три із назв вважають такими, що не мають відповідників ні в слов'янських, так і в романських мовах. І лиш три топоніми мають молдавське походження [1].
Влітку 1538 року більша частина сучасної Чернівецької області потрапила під панування Османської імперії. У цей час у краї почали переслідувати вірменів, частка яких помітно зменшилася. Збільшення торгівлі призвело до значного зростання питомої ваги греків у краї, які залишалися тут на постійне проживання. Внаслідок таких обставин на території сучасної Чернівецької області формується національна структура населення, де переважаючою нацією залишалася українська, але значна частина припадала також на молдаван, вірмен та греків [1].
У 1774 році відбулася окупація північної Буковини австрійськими військами, а у травні 1775 року дана територія була офіційно приєднана до Габсбурської імперії. Хотинська рая, ще деякий час належала Турецькому князівству, але за Бухарестським мирним договором між Росією і Туреччиною вона відійшла до складу Російської імперії.
Таким чином сучасна Чернівецька область опинилася під владою двох імперії - Австрійської та Російської, що в значній мірі вплинуло на формування національної структури населення.
На час приєднання краю до Австрії більшість населення складали українці (54 - 58%), майже чверть - молдовани (румуни). Із усіх сіл Буковини лише у 28 зовсім не було українців, румунів - у 64 селах [1]. У 80 - 90 роках ХVІІІ ст. відбулося зростання питомої ваги українців, що пояснюється насамперед процесом українського національного відродження, в ході якого вони почали себе національно самоусвідомлювати і при переписах записувалися не "волохами" (за віросповідуванням), а русинами, тобто українцями. Проте на початку ХХ ст. відбулося деяке зниження українського населення, що пояснюється їхньою масовою заокеанською еміґрацією, вищою дитячою смертністю, записом румунськими переписувачами у 1910 р. значної частини українців (до 22 тис осіб) румунами, особливо у селах із змішаним населенням, відносно швидшим приростом населення інших національностей.
Другою за чисельністю у
Loading...

 
 

Цікаве