WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → АПК України – важливий об’єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки) - Реферат

АПК України – важливий об’єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки) - Реферат

аспекти розвитку АПК тощо. Матеріали досліджень опубліковані в серії монографій, присвячених конструктивно-географічним основам раціонального природокористування [5,6], що вийшли в Інституті. Вивчення екологічних проблем функціонування АПК тісно пов'язувалося із розробкою ТерКСОП (Територіальних комплексних схем охорони природи) у розрізі областей України, в яких брали активну участь співробітники Інституту і зокрема відділу суспільно-географічних досліджень. Підсумовуючи наукові результати за даний період, слід зазначити, що здійснено важливі розробки в теоретичному плані, зокрема щодо ролі АПК у територіальному поділі праці; скоординованості його розвитку з іншими ланками народногосподарського комплексу, взаємодії спеціалізованих АПК на основі раціонального використання природно-ресурсного потенціалу; механізму функ-ціонування інтегрального АПК; формування різних типів агропромислових територіальних систем.
Результати багаторічних суспільно-географічних досліджень АПК були широко висвітлені в Географічній енциклопедії України. На чолі з акад. Паламарчуком М.М. було розроблено тематику, структуру зміст наукового матеріалу з цієї проблеми. До підготовки статей були залучені провідні фахівці відділу суспільно-географічних досліджень Інституту, а також інших наукових установ та вузів. У підготовленій серії статей стисло, але глибоко та всебічно схарактеризовано процес агропромислового комплексоутворення, його територіальний розвиток, подано найістотніші відомості про різні типи АПК, що сформувалися в Україні [3,10,15].
Суспільно-географічні дослідження АПК тісно пов'язувалися з їх картографуванням. Застосування картографічного методу давало можливість показати закономірності розвитку АПК в територіальному вимірі, з урахуванням конкретних природно-географічних та соціально-економічних умов, його структуру, оцінити відповідність між територіальним зосередженням виробництва сільськогосподарської сировини та розміщенням переробних підприємств, виявити реґіональні відмінності розвитку АПК. В основу картографування було покладено системно-структурний підхід, що забезпечувало багатоаспектність зображення АПК як складного виробничо-територіального утворення, його детермінованість багатьма чинниками. З другого боку, АПК було показано як цілісну систему з її внутрішніми та зовнішніми зв'язками і водночас як невід'ємний складник економіки держави. Економіко-географи тісно співпрацювали з картографами (Золовський А.П., Козаченко Т.І., Ковтун Л.П.) або розробляли карти одноосібно. Основна увага була приділена картографуванню різних типів комплексів (спеціалізованих, інтегральних, зональних, приміських, реґіональних, елементарних). На картах висвітлювалися умови та чинники розвитку АПК, його промислова та сільськогосподарська ланки, сфера обслуговування, територіально-виробничі зв'язки між елементами комплексу, спеціалізація і концентрація виробництва сільськогосподарських культур та формування сировинних зон переробних підприємств тощо.
Із здобуттям Україною незалежності почався новий етап дослідження АПК. Хоча основні економіко-географічні положення, зокрема щодо АПК як виробничо-територіального утворення, закономірностей його розвитку, територіальної спеціалізації, типізації тощо, залишилися майже незмінними, однак перехід до ринкової системи господарювання, новий статус України як суб'єкта державності, трансформація форм власності та ін. вплинули відповідно на зміст та напрямки досліджень АПК в нових умовах.
Агропромисловий комплекс, який раніше трактувався як невід'ємний складник господарства союзної держави, нині визначено як один із пріоритетних напрямків розвитку економіки України. Це зумовило певні зміни у структурі та спеціалізації АПК, співвідношенні основних його підрозділів, зовнішньоекономічній діяльності, ролі цього комплексу у світових ринках. Завдяки подоланню монополії державної власності на землю, розвитку багатоукладності в АПК, створенню умов для приватної ініціативи було закладено основи переходу від АПК до агропродовольчого ринку. У зв'язку з цим важливими напрямками досліджень стали виявлення конкурентних переваг України в географічному поділі праці, збалансованість і пропорційність головних ланок АПК в умовах ринку, розвиток маркетингу, формування територіальних агропродовольчих ринків та ін.
Відбулися зміни щодо ролі чинників, які впливають на розвиток АПК. Значно підвищилася роль таких чинників, як макроекономічні умови, кон'юнктура ринків агропродовольчої продукції як внутрішніх, так і зовнішніх, економіко-географічне та геополітичне розташування держави чи реґіону, рівень урбанізованості території, інвестиційна діяльність, розвиток комунікацій в широкому розумінні, форми організації виробництва. Все відчутнішим стає вплив такого важливого чинника розвитку світової економіки, що значною мірою стосується й АПК, як глобалізація виробництва. Разом з тим, в умовах науково-технічного прогресу, посилення інноваційної діяльності зменшується роль трудових ресурсів - традиційного чинника розвитку АПК.
По-іншому трактується значення усуспільнення виробництва в сільському господарстві, формування продовольчого ринку розглядається значно ширше, аніж система взаємодії попиту та пропозиції. Відчутнішу роль у підвищенні ефективності виробництва, маркетинговій діяльності, освоєнні ринків збуту продовольчої продукції відіграє нині розвиток телекомунікацій та геоінформаційних систем.
Реформування АПК України, що супроводжується складними трансформаційними процесами, кризовими явищами у виробничій, соціально-економічній, екологічній сферах, викликало необхідність розгортання широкомасштабних економіко-географічних досліджень, спрямованих на виявлення напрямків та тенденцій змін у структурі, спеціалізації, концентрації виробництва, територіальній організації АПК. З'явилася необхідність виявлення реґіональних відмінностей у рівнях розвитку АПК, створенні нових форм господарювання, їх ефективності, специфіки формування територіальних агропродовольчих ринків.
Особливо актуальними стали дослідження спеціалізованих АПК в ринкових умовах, відстеження тенденцій змін у виробництві сировини та її промисловійпереробці, територіальному зосередженні виробництва, виявлення ролі цих комплексів у територіальному поділі праці співвідносно з можливостями природно-ресурсного потенціалу України та у порівнянні з розвитком аналогічних виробництв у інших державах. Це стосується насамперед таких комплексів, як зернопромисловий, бурякоцукровий, олійножировий, тваринницько-промислові. Порівняно із традиційними напрямками значно поглибилися дослідження таких важливих ланок, як сфера реалізації в т.ч. структура збуту, система споживання, конкуренто-спроможність продукції, експортна діяльність тощо. Результати досліджень спеціалізованих АПК викладено в численних наукових працях - звітах з виконання завдань державної, відомчої та госпдоговірної тематики, публікаціях, в тому числі монографіях, статтях, тезах до наукових конференцій. Основні монографії цього періоду присвячені тваринницько-промисловому комплексу України, територіальній сегментації продовольчого ринку України, зернопродуктовому комплексу [4,11].
Дослідження агропромислового комплексу проводилися у тісному зв'язку з вивченням проблем комплексного збалансованого розвитку території з урахуванням соціальних, економічних та екологічних умов. В цьому контексті агропромисловий комплекс, в тому числі
Loading...

 
 

Цікаве