WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → АПК України – важливий об’єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки) - Реферат

АПК України – важливий об’єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки) - Реферат

виробничо-територіальне утворення, якому притаманна закономірність комплексності. Тематика досліджень АПК, як правило, була пов'язана з проблемами розвитку аграрної сфери, наукові напрямки визначалися з урахуванням нагальних проблем економіки та управління господарством. Наукова діяльність була спрямована на вирішення важливих питань, таких як: комплексний та пропорційний розвиток АПК, вдосконалення спеціалізації та територіальної організації виробництва, формування сировинних зон підприємств, раціональне використання та охорона земельних ресурсів тощо.
Однак, незаперечним є і той факт, що в умовах Радянського Союзу, командно-адміністративної системи господарювання науковці не могли висловити об'єктивну думку щодо справжніх причин перманентного зниження ефективності сільського господарства, його відсталості порівняно із розвиненими капіталістичними державами. Основними причинами були: колгоспно-кооперативна власність на землю та засоби виробництва, відчуженість виробника від землі, командний стиль господарювання, ресурсовиснажливий напрямки розвитку сільського господарства, підпорядкування його структури та спеціалізації потребам союзної держави, а не власного народу. В наукових розробках та публікаціях не завжди об'єктивно висвітлювалися обставини розвитку АПК, його рівень відносно інших держав. Обов'язковими були посилання на класиків марксизму-ленінізму, орієнтація на численні директиви, продовольчі програми, постанови комуністичної партії та уряду з питань розвитку сільського господарства та АПК, які не завжди виконувалися.
Незважаючи на значні переваги України в географічному поділі праці, АПК не досяг того рівня розвитку, який мав би бути, враховуючи сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, багатий традиційний досвід населення у господарюванні на землі. Великі обсяги виробництва, зокрема зерна, соняшнику, продукції тваринництва, при порівняно невисокій ефективності досягалися переважно за рахунок посиленого використання земельних ресурсів, їх надмірної розорюваності без врахування екологічних наслідків. Науковці, в їх числі географи, не змогли з достатньою результативністю протистояти таким негативним процесам, як виснаження природних ресурсів, ерозія земель, значне скорочення природних кормових угідь, розвиток "гігантоманії", особливо у тваринництві, демографічна криза у сільській місцевості.
Відсталість технологій, ґрунтовиснажлива система землекористування, відсутність мотивації до сільськогосподарської праці, незбалансованість між основними сферами АПК, низький рівень інфраструктури, нерозвинений маркетинг - це той спадок, який дістався незалежній Україні. Згодом у перехідний період негативні процеси загострилися, а нова модель переходу до ринкової системи не сформувалася, що врешті призвело до глибокої затяжної кризи в АПК.
Галузеві дослідження, аналітичні розробки, що проводилися в Секторі географії з питань розвитку і розміщення сільського господарства та переробної промисловості, поєднувалися з реґіональними, зокрема в розрізі макроекономічних районів та областей. Теоретико-методичні основи вивчення АПК були закладені у 70-х рр. ХХ ст. В опублікованих у той час роботах, дисертаційних дослідженнях основна увага була звернена на суть АПК, умови і фактори його формування та закономірності розвитку. Агропромисловий комплекс розглядався як виробничо-територіальне поєднання сільського господарства, промисловості з переробки сільськогосподарської сировини та обслуговуючих їх галузей на основі виробничо-технологічних циклів. Згодом це поняття було значно поглиблено та розширено, сформульовані закономірності агропромислового комплексоутворення. Найважливіші з них: перетворення виробництва і переробки сільськогосподарської сировини, обслуговуючих їх галузей у цілісну систему в межах районів, областей, держави; підвищення територіальної концентрації виробництва у районах із найбільш сприятливими природними та економічними умовами (формування спеціалізованих районів, зон, приміських АПК) [1].
В основу методичних досліджень АПК було покладено системно-структурний аналіз, особливий акцент зроблено на галузевий, функціональний та територіальний аспекти. Наголошувалося, що в процесі досліджень необхідно зважати на динамічність, територіальну та часову нерівномірність розвитку АПК, відмінності в ефективності виробництва, його концентрації і територіальному зосередженні. Були розроблені конкретні методики дослідження різних типів АПК - спеціалізованих, реґіональних, зональних, приміського типу. Велика увага була звернена на виявлення міжрайонної функції АПК, його ролі в територіальному поділі праці. На основі розроблених методик, системи критеріїв та показників були виявлені та ґрунтовно досліджені спеціалізовані рослинницькі АПК - бурякоцукровий, зерно-промисловий, плодоовоче-промисловий, олійно-жировий, виноградовиноробний, льонопромисловий; тваринницькі - м'ясо-, молочно- та птахо-промисловий. Досліджувалися також реґіональні комплекси, зокрема економічних районів та областей.
Результати досліджень були опубліковані в серії монографій, брошурах, наукових статтях [1,9,17,18,19,20,22], ввійшли до Комплексних програм науково-технічного прогресу розвитку України (тоді Української РСР), що розроблялися в той час на перспективу (до 2000 р., 2005 р.), схем та проектів районного планування, були використані в підручниках, посібниках для середньої школи, лекціях для студентів. Розвиток АПК, закономірності його формування та територіальної організації завжди були одними із основних підрозділів наукової тематики, що розроблялася в Секторі, згодом Інституті географії. Проблемам розвитку АПК були присвячені численні наукові форуми - з'їзди, конференції, семінари. Слід зазначити, що період 75-85 рр. ХХ ст. був найбільш продуктивним у дослідженнях АПК, на нього припадає найбільша кількість дисертаційних робіт з цієї тематики. Теоретико-методичні засади, розроблені в цей період, стали фундаментом широкомасштабних економіко-географічних досліджень АПК, основою формування наукової школи із вивчення цієї проблеми в Україні. Переважна більшість наукових постулатів, що стосуються АПК як виробничо-територіального утворення, його структури, форм територіального зосередження, типології, а також методики досліджень, були випробувані часом, майже не змінили економіко-географічної суті в нинішніх умовах, не втратили актуальності дотепер.
Починаючи з другої половини 80-х рр. ХХ ст. спектр досліджень АПК розширюється за рахунок поглибленого вивчення реґіональних, особливо обласних, приміських та інтеґральних комплексів. Останні досліджуються зпозицій виявлення в їх межах територіальних систем, велика увага приділяється сільськогосподарській ланці АПК, формуванню та взаємодії сировинних зон переробних підприємств. В результаті був виконаний госпдоговір із Всесоюзним науково-дослідним Інститутом сільського господарства з теми "Територіальне поєднання сільськогосподарських та промислових підприємств у регіональній системі ведення сільського господарства", опубліковані численні наукові праці, в тому числі колективна монографія [21].
В цей період значно активізуються дослідження АПК в контексті взаємовідносин з навколишнім середовищем. Вони присвячені таким проблемам, як раціональне використання природ-но-ресурсного потенціалу в АПК, його впливу на земельні, водні ресурси, підвищення ролі природних кормових угідь у сільському господарстві, еколого-географічні
Loading...

 
 

Цікаве