WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → АПК України – важливий об’єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки) - Реферат

АПК України – важливий об’єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки) - Реферат


Реферат
на тему:
АПК України - важливий об'єкт досліджень академічної географічної науки (суть, ретроспектива, стратегічні напрямки)
Агропромисловий комплекс України завжди був і залишається нині однією із основних ланок її господарського розвитку, важливим об'єктом суспільно-географічних досліджень. Україна здавна виділялася як потужний виробник сільськогосподарської продукції, маючи значні переваги в територіальному поділі праці завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам, зокрема найкращим у світі чорноземам, багатому землеробському досвіду та виробничим навикам населення, вигідному економіко-географічному розташуванню щодо ринків збуту. Традиційно основою спеціалізації АПК було виробництво зерна, цукрових буряків і цукру, соняшнику та олії, льону, овочів і фруктів, продукції тваринництва.
Не втрачає своїх позицій агропромисловий комплекс і нині. Він є найбільшим сектором економіки України. Частка АПК у валовому внутрішньому продукті становить близько 40%, тут зосереджена третина основних виробничих фондів і трудових ресурсів, зайнятих у матеріальному виробництві країни. У цій сфері формується понад 70% товарів народного споживання. Від рівня розвитку АПК залежать функціонування продовольчого ринку, забезпечення населення споживчими товарами, зайнятість сільських мешканців, соціальне відродження села, екологічна ситуація. Розвиток АПК задекларовано як пріоритетний напрямок економіки держави, одна із необхідних умов її національної безпеки.
Із суспільно-географічних позицій АПК трактується як виробничо-територіальне утворення, в якому поєднуються взаємопов'язані галузі та види діяльності, спрямовані на отримання сільськогосподарської продукції для задоволення споживчого попиту населення. Формування АПК відбувається внаслідок взаємодії природно-ресурсних і матеріально-технічних компонентів під впливом соціально-економічних, екологічних, геоінформаційних чинників. Розвиток сільськогосподарського виробництва - бази АПК, підвищення рівня його територіальної концентрації характерні для реґіонів із сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами та стійким попитом на продукцію АПК. Таким реґіоном є Україна. Під впливом зазначених чинників сформувалися структура і спеціалізація АПК, визначилися особливості його територіальної організації, масштаби розвитку, роль у територіальному поділі праці.
АПК є одночасно економічною і суспільно-географічною категорією, йому притаманні територіальні закономірності розвитку [1]. Це зумовлює важливість та необхідність використання географічного підходу в дослідженнях цієї ланки економіки. Сучасний розвиток АПК - це взаємодія процесів природокористування, зокрема землекористування, сільськогосподарського виробництва, промислової переробки продукції, маркетингової діяльності, обслуговування виробництва, зовнішньоекономічної діяльності у сфері АПК. Його стан і рівень розвитку значною мірою залежать від макроекономічних умов, зокрема інвестиційної, цінової та податкової політики, форм власності на землю та способів господарювання, споживчого попиту населення тощо.
Багатогранність та комплексний характер розвитку АПК, його детермінованість природно-географічними та соціально-економічними умовами визначають сутність суспільно-географічних досліджень. Насамперед це розробка теоретичних засад та методичних принципів дослідження АПК; визначення конкурентних переваг території щодо розвитку сільського господарства та формування АПК, аналіз природно-географічних, соціально-економічних, інституційно-організаційних чинників його розвитку; виявлення структури, спеціалізації і територіальної організації АПК та тенденцій їх змін в умовах ринкової системи господарювання; оцінка стану продовольчого ринку та експортного потенціалу держави; обґрунтування із суспільно-географічних позицій стратегічних напрямків розвитку АПК, визначення його ролі в територіальному поділі праці та основних векторів зовнішньоекономічної діяльності в аграрній сфері.
Головне завдання суспільно-географічних досліджень АПК - виявити рівень його розвитку, напрямки спеціалізації і форми територіального зосередження виробництва співвідносно з можливостями природно-ресурсного потенціалу, нормами макроекономіки, споживчим попитом населення. Важливим є врахування кон'юнктури внутрішнього і зовнішніх продовольчих ринків, екологічного стану навколишнього середовища, зокрема земельних ресурсів. Особливе місце займають типологічні дослідження АПК, виявлення різних їх типів за спеціалізацією, зональними особливостями природи, а також з урахуванням системи розселення та рівня урбанізованості реґіонів, їх економіко-географічного та геополітичного розташування тощо. Такі дослідження мають бути покладені в основу обґрунтування напрямків структурної трансформації АПК, удосконалення його територіальної організації. У зв'язку із прийняттям Земельного кодексу, розвитком приватної ініціативи та наявністю різних форм господарювання у сільському господарстві виникає необхідність вивчення територіальних відмінностей розвитку АПК, його ефективності з урахуванням цих чинників.
Зважаючи на те, що Україна завжди вирізнялася з-поміж інших регіонів розвиненим сільським господарством та виробництвом продовольчих товарів, і цей сектор був одним із провідних у її господарському комплексі, природно, що економіко-географічні дослідження були спрямовані саме на цей об'єкт. Україна має значний науковий доробок з досліджень АПК, який включає як теоретико-методичні положення, так і конкретні результати. У його створенні вагому роль відігравала академічна географічна наука, в її складі Інститут географії. З моменту його заснування (спочатку як Сектора географії при Інституті геологічних наук у 1964 році, згодом створення інституту як самостійного наукового підрозділу в Академії наук (1991 р.) дослідження процесів агропромислового комплексоутворення завжди були в числі пріоритетних.
Створення географічного підрозділу в академічній науці сприяло об'єднанню зусиль економіко-географів, розгортанню широкомасштабних досліджень агропромислового комплексоутворення. Очолив цей напрямок, по суті започаткував наукову школу економіко-географічного вивчення АПК відомий вчений, фахівець у цій галузі акад. Паламарчук М.М. Пройдено складний шлях творчого пошуку в осмисленні предмету досліджень, утвердженні наукових понять і категорій, обґрунтуванні наукової тематики, практичного впровадження результатів досліджень, спрямуванні дисертаційних робіт. У стінах Інституту географії в різні роки навчалися в аспірантурі, успішно захистили кандидатські чи докторські дисертації з агропромислової тематики, працювали і сформувалися як науковці з проблем дослідження розвитку, територіальної організації та картографування АПК Г.В. Балабанов, Є.Я. Бітаєва, Б.В. Дасюк., І.Й. Кавецький., Л.П. Ковтун., Т.І. Козаченко, Н.І. Корольова, С.М. Малюк, О.Г. Мордвінов, В.П. Нагірна, Я.Б. Олійник, І.М. Пушкар, В.Ф. Семенов, А.В.Степаненко, Л.Г.Чернюк, В.Г.Щабельська, Р.О. Язиніна.
Дослідження АПК починалися з виявлення виробничо-територіальних зв'язків між переробними підприємствами та сировинними зонами, механізму їх формування в контексті багатогалузевого сільського господарства. В цей період утверджується АПК як наукова категорія із економіко-географічних позицій. Він визначався як форма територіальної організації виробництва і промислової переробки сільськогосподарської сировини,
Loading...

 
 

Цікаве