WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Історія екологічного районування - Реферат

Історія екологічного районування - Реферат

країни на одиницю площі; потужність найбільш "брудних" підприємств на одиницю площі; забезпеченість земельними ресурсами (га на одного жителя); транспортне навантаження на навколишнє середовище тощо [16].
В основу еколого-економічного районування Донецько-Придніпровського економічного району Слюсаренко В.К. (1984) поклав такі ознаки, як галузева структура господарства, адміністративний поділ і стан навколишнього середовища. При характеристиці районів враховувалися також географічне положення, розміри території, природні умови і ресурси, структура господарства, особливості його спеціалізації, особливості розселення і трудові ресурси, стан основних компонентів природного середовища, напрямки подальшого економічного розвитку. Еколого-економічний район автор розглядає як територію, що характеризується тісними взаємозв'язками і взаємозалежностями між економічними і природними факторами та володіє порівняно однорідними економічними і ресурсними умовами, господарськими особливостями [16].
Малєва В.І. (1993) розглядає еколого-економічний район як органічно цілісне утворення взаємопов'язаних елементів природа-господарство-населення, що функціонують в просторі та часі в процесі природокористування. При характеристиці еколого-економічних районів Кримської АР автор також враховує географічне положення еколого-економічного району в народногосподарському комплексі; його природо-ресурсний потенціал, особливості господарської освоєності території; галузева і територіальна структура господарства, в т.ч. ступінь антропогенізації і порушеності природних ландшафтів; інтенсивність несприятливих природно-техногенних процесів; особливості зв'язку між структурними утвореннями, особливо центра з периферією; особливості геоекологічної ситуації, в т.ч. стійкість геосистем, масштаби техногенного навантаження, забруднення окремих компонентів, виконання ландшафтами їх функцій, можливості забезпечення рекреаційних потреб і оздоровлення населення. [8].
Тамбовцев Г.В. (2001) критерієм виділення еколого-економічних районів називає рівень розвитку еколого-економічних відтворювальних процесів, який виявляється через категорії: забруднення, зруйнування, деградацію, антропогенного навантаження на природне середовище, зокрема таких факторів і сторін суспільства як територіальна структура, концентрація, спеціалізація промислового комплексу і галузей АПК, густоти населення та його розселення, фактичних видів природокористування, реальних заходів щодо оптимізації навколишнього середовища тощо. Екологічну оцінку території Запорізької області Тамбовцев Г.В. проводить із врахуванням ступеня інтенсивності використання територій, рівня розораності і лісистості, питомої ваги природних екосистем, порушених земель, площ міських територій, шляхів сполучення і комунікацій, індексу урбанізації, питомої ваги антропогенних пустищ і меліоративних земель [17].
Якушик І.Д. (1993) розглядає еколого-економічне районування як територіальну диференціацію екологічної ситуації території, яка є результатом взаємодії природи, населення і господарства. Основними принципами такого районування вчений вважає: принцип ієрархічності; принцип врахування адміністративних меж при районуванні; принцип співставності показників; максимального врахування різноманітних видів впливу господарської діяльності на навколишнє середовище; принцип врахування при виділенні еколого-економічних районів показників, що відображають економічний розвиток, розселення, вплив господарської діяльності на природу і стан природного середовища [18].
Однією із найновіших праць з даної проблематики є схема еколого-економічного зонування України, запропонована Барановським В.А. (2001). Автор проводить диференціацію території за еколого-економічним потенціалом, який розглядає як внутрішню можливість інтегральної геосистеми "суспільство-природа" забезпечувати виконання нею антропо-екологічної, виробничої та інших соціально-економічних функцій. Особливість еколого-економічного потенціалу, за Барановським В.А., полягає в тому, що даний показник характеризує не вплив господарських систем на природне середовище, а екостан складних територіальних утворень - еколого-економічних систем (ЕЕС), що виникли в процесі взаємодії природи і господарських комплексів. За Барановським В.А., еколого-економічна зона - це територія, для якої характерний наближено однаковий рівень перетвореності природного середовища внаслідок техногенного впливу, що зумовлює певну гостроту екоситуації, ступінь регіонального природокористування, охорони природи і здоров'я населення [17]. Критеріями визначення еколого-економічного потенціалу вчений вважає величину техногенного навантаження на природне середовище, яка складається з соціально-економічної освоєності території і забрудненості навколишнього середовища; потенціал самоочищення природного середовища; біологічний потенціал природного середовища; ступінь ураженості території несприятливими природно-антропогенними процесами; природно-ресурсний потенціал [1]. Значно менше уваги приділено еколого-ландшафтному районуванню.
Деякі підходи до даного районування висвітлені в працях М.Д. Гродзинського. Зваживши на високий рівень розробки проблеми районування в фізичній географії, вчений (1993) пропонує використовувати принципи та одиниці фізико-географічного районування при ландшафтно-екологічному районуванні, запровадивши такий таксономічний ряд: континент - пояс - субконтинент - зона (біом) - провінція - область - район - мікрорайон (при чому вищі одиниці районування (до провінції включно) виділяються за критеріями фізико - географічного районування, оскільки вони мають, окрім ландшафтного, й екологічний зміст, а нижчі - за ландшафтно - екологічними). На думку вченого, ландшафтно - екологічна область, район та мікрорайон за критеріями виділення відповідають макро-, мезо- та мікрогеохорам, тому окремий контур макрогеохори розглядається як одиниця ландшафтно-екологічного районування - ландшафтно-екологічна область, а індивідуальні мезогеохори - як ландшафтно-екологічні райони [3].
Пащенко В.М. розглядає еколого-ландшафтне районування як передетап до еколого-географічного районування. В свою чергу, еколого-ландшафтознавче районування вчений характеризує як аналітико-синтезне переважно природничо-географічне дослідження, спрямоване на інтегрування частинних та диференціювання загальних регіональних характеристик ландшафтів заобраними екологічними критеріями, а також як встановлення регіональних територіальних єдностей та відмін ландшафтів, спільних чи різних за оцінками стосовно інтегрованого екосуб'єктного критерію. Для виконання еколого-географічного районування, на думку вченого, потрібно збагатити результати еколого-ландшафтознавчого районування шляхом послідовного багатоступінчастого врахування еколого-географічних критеріїв та оцінок ландшафтів - тих, що пов'язані з іншими природно-, антропо-, економіко-, соціо-, та етноцентричними еколого-географічними дослідженнями [12].
У схемі геоекологічного районування України, розробленій Волощуком В.М., Гродзинським М.Д. та Шищенком П.Г.(1998 р.), запропонована така ієрархія таксономічних одиниць: геоекологічна зона - геоекологічний регіон - геоекологічна область - геоекологічний район - геоекологічний мікрорайон. Геоекологічну зону автори пропонують виділяти на основі зональних відмінностей у ландшафтній структурі та пов'язаних з нею видів природокористування (виділено шість геоекологічних зон - Поліська, Лісостепова, Степова, Сухостепова, Карпатська та Гірсько - Кримська); геоекологічний регіон - вчені розглядають як територіальну
Loading...

 
 

Цікаве