WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Тернопільська область (географія, економіка, пам’ятки) - Реферат

Тернопільська область (географія, економіка, пам’ятки) - Реферат

з вимогою віддати Ірву за нього заміж.
- У слов'ян жінки самі вибирають собі наречених, - відповів князь і покликав доньку.
Аварські свати піднесли Ірві шовкову хустку. Та дівчина розірвала її навпіл і сказала:
- Коли ця хустка стане цілою, тоді я буду дружиною чужинця.
Розлючений вождь зайд наказав здобути місто, а Ірву силоміць привести до нього. Хоробро бились дуліби, та сили були нерівними - і всі захистники загинули. Тоді Ірва вихопила меч з рук убитого батька і продовжувала бій. Оточена ворогами з усіх боків, вона наважилася кинутися з високої скелі на гостре каміння. Померла, та не далася чужинцям. З її очей потекли сльози, утворивши річку Ірву.
Після утворення в 9 ст. Київської держави Кременець ввійшов до її складу. За Шимоном Окольським, перша згадка про місто відноситься до 1073 р., та відомості ці не підтвержені даними літописів. У 1199 р. галицька та волинська землі об'єднуються в одне князівство. Коли в 1226 р. під місто прийшли угри, руські війська вщент розбили їх, а король Андрій, як стверджує Іпатіївський літопис, "смятясь умом і поиде із землі борзо".
1255 р. під Кременцем війська Данила Галицького розбили татарські загони Куремси. Через 6 років, за умовами миру з ханом Бурундаєм, фортецю в Кременці довелося знищити. Лише в кінці 13 ст., за часів правління Мстислава Даниловича, укріплення було відбудоване.
У середньовіччя Кременець рахувався одним з найбільших міст Волині. В 16 ст. тут мешкало понад 6 тис. людей. Розвивалися різні ремесла, торгівля. на близькій річці Іква було збудовано кількамлинів.
1536 р. Сігізмунд І подарував Кременець і околиці своїй дружині Боні Сфорці. Вона укріпила замок, який мав високі стіни, 3 вежі, казарми, господарські споруди, порохівні, гармати та іншу зброю.
Управляючи краєм через своїх старост, Бона запровадила систему грошових і натуральних податків. Від'їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вона вивезла з міста 70 возів різного добра. Згодом навіть іспанський король позичав у неї гроші.
Розказують, що ніби-то, Бона як і найвідоміша жінка-вампір Лізонька Баторі, прагнула вічної юності - й тому купалась в людській крові. В одній з башт Кременецького замку була замість перекриття на одному з рівнів (можливо, підвал) решітка з гострими голками. Бона стояла під цим "ситом", а зверху на голки кидали дівчину. Так було вбито більше 300 молодих дівчат…
У вересні 1648 р. Максим Кривоніс підійшов з військом до Кременця і обложив замок. Півтора місяця тривали запеклі бої, нарешті, в жовтні фортецю було здобуто і зруйновано. З того часу твердиня вже не відбудовувалася.
Почаїв
Містечко в волинській частині Тернопілля, в Кременецькому районі. Живописна місцина - навколо пагорби Кременецьких гір. Почаїв славиться, звичайно, своїм монастирем та іконою Почаївської багоматері. Разом з Софією Київською це - найголовніша святиня православної України.
Почаївська лавра відома чи то з 15-того, чи то з 13 ст. Літописи начебто згадують про перших монахів, що з'явилися тут в 1240-1241 рр., рятуючись від татаро-монголів. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею - невелика дерев'яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з'явилася ченцям богоматір в вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель залишився відбиток її стопи.
Будівництво мурованого монастиря почалося в 16 ст., коли власниця цих земель Гойська, до заміжжя - Козинська, записала в кременецькі земські книги свої великі пожертвування на будівництво Почаївської церкви та одноповерхових келій для ченців. Завдяки цьому спонсорству будівництво пішло скоріше і було невдовзі закінчено. Гойська, крім того, подарувала монахам "чудотворну" ікону богоматері в 1597 р.
В комплекс монастиря крім численних культових будівель входять кам'яні і дерев'яні оборонні споруди 17 ст. (вежі та стіни), адже монастир за свою історію витримав не одну облогу. Так, влітку 1675 року під час Збаражской війни з турками, у царювання польського короля Яна Собєського (1674-1696), полки, що складаються з татар, під керівництвом хана Нурредина, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам'яних будинків обителі, не представляла ніякого захисту для монахів. Ігумен Йосип Добромирский переконав братію і мирян звернутися до небесних заступників: богородиці й Іова. Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до образа богоматері і до раки з мощами Іова. Ранком 23 липня зі сходом сонця татари тримали останню раду про штурм обителі, ігумен же велів читати акафіст. З першими словами "Взбранной Воєводо" над храмом раптово немовби з'явилася сама богородиця з небесними ангелами, що тримали оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля мадонни, молячи про захист обителі. Татари прийняли небесне воїнство за примару, у сум'ятті стали стріляти в неї і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив ворога. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони убивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися в обителі назавжди.
Архітектурний ансамбль Лаври сформований з домінантою - Успенським собором 1771- 1783 рр. (за проектом архітектора Готфрида Гофмана, а роботи виконувались під керівництвом Петра Полійовського).
В монастирі є 13 дзвонів, 2 з них - годинникові. Раніше дзвін було чути на 30 км., зараз - десь на 10. На третьому поверсі дзвіниці є дзвін вагою в 11,5 тонн! Від його звуків дрижить земля.
Храм відомий своєю чудовою акустикою. Щодо ікон, то в інтер'єрі є деякі ще 1646 року, а головний іконостас був привезений з Москви.
На "чудотворній" іконі оклад - золотий з справжніми діамантами та рубінами. Ікона коронована одним з пап римських.
В Лаврі є й печерна церква монаха Іова в справжній печері, там зберігаються його мощі.
Почаївську обитель можна було б порівняти з чутливим барометром, який протягом чотирьох століть показує всі великі зміни, що сталися в атмосфері суспільства Західної України. А Почаївська ікона Богоматері стала рушійною силою земної історії Почаївської обителі - ось уже 400 років вона перебуває в обителі, залишаючись осередком її молитовного життя.
Сидорів
Призбручанське село Гусятинського району. Відоме з XIV століття.
Сидорів, що входив до складу гусятинських маєтностей, принаймі від середини 18 ст. належав до могутньої родини Калиновських гербу Калина. Марцін Калиновський (близько 1605-1652), чернігівський воєвода, польний
Loading...

 
 

Цікаве