WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Тернопільська область (географія, економіка, пам’ятки) - Реферат

Тернопільська область (географія, економіка, пам’ятки) - Реферат

найгарнішим на Волині.
1852 року граф Анджей Мнішек продає Вишнівець принцесі Абамелек, та вже в 1857 році палац став власністю графа Володимира де Броель-Платер, а вже від нього - за якийсь невеликий борг - будинок перейшов до І.Толя. Саме в цей час багато картин, частина славетної бібліотеки та інші цінні речі були вивезені з палацу до Росії.
Палац знаходиться в чудовому старому парку. Зараз будівля використовується як клуб, бібліотека тощо.
Комплекс складається з самого палацу, 2 флігелів, 2 брам та парку.
1395 р вперше згадано цю фортецю, та її планування і оборонна система остаточно склались 1640 р. Замокзазнав значних руйнувань, 1705 р. фортифікації було відновлено, в 1720 р. фортецю перебудували на палац. Наступної перебудови комплекс зазнав в кінці 18 ст. Під час першої світової війни споруда була зруйнована, та в 20-х рр.
ХХ ст. знову відбудована за участю відомого архітектора модернізму В. Городецького (він звів католицький костeл та будинок з химерами в Києві).
Та знову війна - і знову руйнація палацу. Капітальний ремонт будівлі відбувся в 50-ті рр.
КОЛЕКЦІЯ ПАЛАЦУ ВИШНЕВЕЦЬКИХ
М. Вишневецький, один з власників садиби, зібрав свого часу тут надзвичайно багату колекцію живопису. Відомо, що до неї входило близько 600 портретів князівських родин Вишневецьких, Мнішеків, Потоцьких, Замойських, Сангушків, Чарторийських, Тишкевичів, Фірлеїв, Острозьких, Лещинських, а також польських королів з династій Лешків, Попелів та Ягелонів.
В колекції було також близько 40 картин історичної тематики. Вже в 50-х рр. 19 ст. багато творів з зібрання Вишневецьких було вивезено за кордон. І пізніше картини продавалися на аукціонах, багато з них потрапило до галерей Відня, Кракова чи Варшави.
Н адзвичайно цікавою є історія самого містечка Вишівець. Перша згадка про Вишнівець в історичних документах датується 1395 роком. Саме тоді литовський князь Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверського князівства, дав йому поселення на Волині, а серед них і Вишнівець. Після цього упродовж цілого століття про це поселення не збереглося ніяких відомостей і лише 1494 року Вишнівець знову згадується у тогочасних хроніках у зв'язку з татарською навалою на Волинь. Татари вщент зруйнували місто і замок, а населення погнали у ясир.
Ще через півстоліття, у квітневі дні 1542 року, знову татарська навала, цього разу 25-тисячної орди на чолі iз ханом Меглі-Гіреєм. Але цього разу татари потерпіли поразку у бою біля села Лопушно неподалік Вишнівця. Відомо, що у розгромі татарів брав участь і князь Дмитро Вишневецький, прославлений у піснях як Байда.
Ще через півстоліття вишнівецькому замку судилося стати ареною великомасштабних політичних інтриг та авантюр. 1603 року тут з'явився втікач iз Московії, авантюрист Грішка Отреп'єв, пізніше прозваний Лжедмитрієм I. Він знайшов притулок і захист у князя Адама Вишневецького, що доводився онучатим племінником легендарному Байді, але на початок XVII століття князі Вишневецькі вже встигли перейти на католицьку віру й ополячитися. Відтак вишнівецький замок став німим свідком таємних змов при захопленні московського престолу. Саме Адам Вишневецький познайомив Лжедмитрія з Мариною Мнішек, донькою польського воєводи Юрія (Єжи) Мнішека. Князі Вишневецькі і Мнішеки виступили головними організаторами походу самозванця на Москву.
Певний відрізок часу пов'язує вишнівецький замок та його околиці iз самим Богданом Хмельницьким. Через Вишнівець козацькі полки йшли до Берестечка. У селі Колодно біля Вишнівця гетьман стояв табором, очікуючи кримського хана. А після його зради та важкої поразки саме у вишнівецькому замку татари тримали гетьмана в полоні. У замку він пробув до кінця липня 1591 року аж поки татари не отримали за нього викуп.
Останній iз роду князів Вишневецьких - Михайло Серватій - перебудував замок у величний палац у класичному стилі, його оточував розкішний парк, що нараховував понад тисячу дерев. Після його смерті Вишнівець разом із палацем перейшов у володіння Мнішеків.
Князі Вишневецькі та їх спадкоємці зібрали велику бібліотеку, що нараховувала близько 15 тисяч томів, серед яких було чимало стародруків, рідкісних видань, а також оригінали листів королів, царів, магнатів. На жаль, врятувати вдалося лише невелику частину бібліотеки.
Старі стіни замку, пізніше палацу князів Вишневецьких, пам'ятають чимало історичних осіб. У різні часи тут побували Іван Мазепа, Петро I, Станіслав Понятовський останній польський король, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак, Юліуш Словацький, Леся Українка, Симон Петлюра.
Гусятин
Райцентр в південно-східній частині Тернопілля, селище міського типу на берегах Збруча. З боку Хмельниччини, через річку, лежить село з такою ж назвою - Гусятин. Колись обидва поселення складали одне ціле, що тихо-мирно жило в затінку Медоборів.
Історія селища, заснованого колись на обох берегах Збруча, в чорній яровій долині, пов'язана з іменем Грицька Кірдея з Нижбірка.
Перша письмова згадка належить до 1431р., коли в історичних документах описуються бої поблизу Гусятина між польскими та литовськими князями. Ласий, певно, був шматочок.
Назва "Гусятин" дійшла до нас ще з тих часів, крізь віки зазнавши фонетичної транскрипції - Всятин, Усятин, Гусятин.
Уже в 1455р. поселення отримує Магдебурзьке право і стає власністю войовничого лицаря подільського Яна Сверча з Вільхівця, який збудував в Гусятині над крутим берегом Збруча оборонну фортецю з метою затримання татарських нападів. Пізніше, в 1574р., Гусятин перейшов у власність Калиновських. В 1610р.
Марцін Калиновський збудував у місті парафіяльний костел з монастирем бернардинів. Комплекс споруд міг би бути прикрасою центру міста, але сьогодні він перебуває у поганому стані і вимагає негайної реконструкції.
Наступний пам'ятник архітектури - Онуфріївська церква. Сіренька, скромненька. Під час турецької навали храм переробили на мечеть, зараз це діюча греко-католицька церква. Має виразні оборонні риси, що було характерним для того часу. Довкола - оборонні мури.
В 1672-1683рр. Гусятин належав до царства турецького і був садибою паші намісника султана. В 1759р. місто стало власністю Міхала Потоцького - воєводи волинського.
У 1809-1815рр. Гусятин був досить значним торговим центром. Через нього проходив шлях з Тернополя (до якого 79 км) до Кам'янця-Подільського (десь 65 км). В той час містечко було власністю Голуховських, які збудували прекрасний замок-палац на околиці міста, в парку, названому "грабником". Палац було знищено під час першої світової війни.
Райценром Гусятин став у грудні 1939р., на початку 1940-го тут відкрили
Loading...

 
 

Цікаве