WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Формування спільної міграційної політики Європейського союзу - Реферат

Формування спільної міграційної політики Європейського союзу - Реферат

поданого в одній з країн-членів громадянином третьої країни, який мав підвищити ефективність застосування Дублінської конвенції [20].
Прогрес було досягнуто у формуванні єдиних підходів до трудової міграції з третіх країн. Несприятлива демографічна ситуація і дефіцит робочої сили привели Європейську комісію до думки, оприлюдненої у 2000 р., що політика нульової імміграції до Європи більше не прийнятна [21]. По-перше, вона неефективна, по-друге, приплив робочої сили ззовні потрібний для успішного економічного зростання. У 2003 р. було прийнято директиву щодо правового статусу громадян третіх країн, які тривалий час (не менше п'яти років) проживають на території країн-членів. Вона забезпечує іммігрантам основні економічні та соціальні права на рівні з громадянами, а також право на пересування чи проживання особам, які мають дозвіл на проживання в одній з країн ЄС, на території інших [22]. Після бурхливих дискусій Рада Міністрів схвалила рішення щодо права на возз'єднання сімей іммігрантів [23], яке викликало особливо гострі суперечки, оскільки безпосередньо впливало на кількість іммігрантів.
Під час формування спільної політики значну увагу було приділено питанням інтеграції. У червні 2003 р. Єврокомісія затвердила Послання з імміграції, інтеграції та працевлаштування, яке закликало країни-члени узгоджувати свої зусилля з інтеграції мігрантів [24]. Пакет документів Європейської Ради спрямовано проти дискримінації. У Відні за рішенням Єврокомісії було створено Європейський центр моніторингу з питань расизму та ксенофобії, який досліджує, аналізує ситуацію, пропагує позитивний досвід [25].
У сфері запобігання нелегальній міграції, одного з пріоритетів спільної міграційної політики ЄС, затверджено директиви Європейської Ради щодо гармонізації розміру штрафів, що стягуються за перевезення до ЄС іноземців без належних документів; стосовно посилення правоохоронних структур із запобігання нелегальному в'їзду; а також щодо взаємного визнання рішень про вислання громадян третіх країн [26].
Під час саміту ЄС у Севільї у 2002 р. укладено угоду про запобігання нелегальній міграції, яка передбачала підвищення рівня співробітництва з третіми країнами - і з країнами-постачальниками мігрантів, і транзитними країнами, удосконалення управління кордоном, прикордонного контролю та процедури реадмісії. Було затверджено план упровадження спільної охорони зовнішнього кордону Євросоюзу, започатковано пілотний проект спільного патрулювання на Середземному морі [27]. У листопаді 2002 р. Європейська Рада затвердила рамкове рішення щодо запобігання недозволеного в'їзду, транзиту та перебуванню, відповідно до якого країни-члени мали запровадити спільні стандарти до кінця 2004 р. [28].
Підбиваючи підсумки виконання стратегії, розробленої в Тампере, Європейська комісія зазначала, що в результаті спільних зусиль було зміцнено право на свободу пересування для громадян країн ЄС, створено основи єдиної політики щодо притулку та імміграції, розпочато реалізацію концепції спільного управління зовнішнім кордоном. Комісія визнавала, що її пропозиції не завжди підтримували країни-члени, що спільні рішення народжувалися у постійних дискусіях. Проте політика поступового прогресу забезпечувала результати [29].
Наступний етап формування єдиної міграційної політики ЄС розпочався у листопаді 2004 р. прийняттям так званої Гаазької програми, що містить амбітні плани досягти до 2010 р. спільних політичних рішень у сфері міграції та притулку. Її важливі риси полягають, по-перше, у визнанні невідворотності розвитку міграційних процесів, по-друге, прийнятті вже розширеним складом ЄС-25, по-третє, акцентуванні питання безпеки, що відзеркалювало світові реалії після 11 вересня 2001 р.
У програмі сформульовано завдання: створити єдину європейську систему притулку; розвивати легальну міграцію та боротися з нелегальним працевлаштуванням; забезпечити інтеграцію громадян третіх країн; розвивати зовнішньополітичний вектор міграційної політики; удосконалювати менеджмент міграційних потоків. Варта уваги та обставина, що, на відміну від попередньої, до цієї програми включено пункти щодо легальної імміграції на територію Союзу. Ще одна важлива відмінність - виокремлення зовнішньополітичного виміру міграційної політики. Нове формулювання, очевидно, передбачає перетворення питань міграції та притулку на складову спільної зовнішньої політики Євросоюзу [30].
Для реалізації Гаазької програми у червні 2005 р. Європейська Рада затвердила план дій [31]. Відповідно до нього впродовж п'яти років передбачено створити прозорі та зрозумілі спільні правила легальної імміграції. Водночас триватиме подальша координація дій у запобіганні нелегальній міграції за повної поваги прав мігрантів, у тому числі тих, хто перебуває на території ЄС у неврегульованому статусі. З метою безпеки посилюватиметься скоординований контроль на зовнішніх кордонах ЄС. Нові члени Євросоюзу мають повністю інтегруватися до Шенгенської системи, контроль на кордонах з ними і між ними буде припинено. У зв'язку з цим буде створено нову шенгенську інформаційну систему, введено біометричні показники до ідентифікаційних документів громадян. У перспективі діятиме єдина консульська служба ЄС, першим кроком до якої має бути організація спільних консульських центрів, до них звертатимуться за візами у будь-яку країну ЄС громадяни третіх країн.
План дій передбачає також завершення формування спільної європейської системи притулку, що включатиме запровадження єдиної процедури розгляду клопотань шукачів притулку і надання єдиного статусу біженця. Наступним пріоритетом названо максимізацію позитивного впливу міграції на суспільство та економіку, головним чином шляхом поліпшення інтеграції мігрантів, запобігання їхньої ізоляції та соціального виключення.
На виконання плану дій 1 вересня 2005 р. Єврокомісія затвердила пакет ініціатив щодо спільних стандартів повернення іноземців, які нелегально перебувають у країнах ЄС [32], а також розглянула питання інтеграції іммігрантів та співробітництва в міграційній сфері в інтересах розвитку. Віце-президент ЄС Франко Фратіні, відповідальний за питання юстиції та внутрішніх справ, підкреслив, що ці документи присвячені двом бокам однієї медалі, якою єгармонійна, прозора та ефективна міграційна політика Євросоюзу. Він зазначив, що нелегальні мігранти мають зрозуміти, що вони змушені будуть повернутися на батьківщину. Разом з тим ЄС повинен забезпечити гуманні й справделиві шляхи повернення, а також зважати на той вплив, який це повернення може справити на країни походження мігрантів. У зв'язку з цим Ф.Фратіні наголосив на необхідності посилити зовнішню складову міграційної політики ЄС, тобто співпрацю з іншими країнами. Водночас іноземці, яким дозволено залишитися, мають отримати всю можливу допомогу в інтеграції в суспільство країн прийому.
У затвердежному Єврокомісією у складі вересневого пакета Посланні щодо інтеграції іммігрантів підкреслювалося, що це має відбуватися на основі єдиних принципів, а також подальшого уточнення прав і обов'язків громадян третіх країн на території ЄС [33]. Хоча інтеграцію здійснюють країни-члени, а не ЄС загалом, і залежить це від можливостей цих країн, їхніх традицій тощо, невдачі тієї чи тієї країни в цій справі можуть негативно вплинути на весь Євросоюз, тому це питання спільного інтересу.
Визначені ЄС
Loading...

 
 

Цікаве