WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

одержав запрошення на Кубу, щоб надати допомогу в розробці нового виборчого закону, що повинен був виключити можливість підтасувань. Проте чергові президентські вибори супроводжувалися кровопролиттям і насильством. Щоб покласти цьому кінець, президент США Вудро Вильсон у січні 1921 направивгенерала Кроудера на Кубу як радник. Кроудеру вдалося навести порядок в урядових витратах, зменшити надмірні витрати, злодійство й розбазарювання суспільних фондів, а також домогтися надання Сполученими Штатами позики в 50 млн. дол. Однак, як тільки вдалося впоратися із цими економічними труднощами, кубинські влади зажадали його відкликання. Не встиг він покинути Кубу, як президент Альфредо Саяс-и-Альфонсо скасував більшу частину розроблених їм реформ.
Режим Мачадо. В 1925 пост президента зайняв генерал Херардо Мачадо-и-Моралес. У період його правління активізувалася участь кубинців в економічному житті країни. Було побудовано шосе, що проходить через весь острів із заходу на схід, заохочувався розвиток туризму. Разом з тим режим Мачадо став одним із самих тиранічних, які тільки знала Куба за всю свою історію. Мачадо вніс у конституцію Куби зміни, що дозволяють його переобрання. Економічна депресія збільшила політичну кризу. В 1933, коли загальний страйк паралізував Гавану, молоді офіцери організували військовий переворот з метою запобігти збройному втручанню США, і в результаті Мачадо був змушений покинути країну. На пості його перемінив д-р Карлос Мануэль де Сеспедес-и-Кесада, однак 4 вересня група офіцерів під керівництвом Фульхенсио Батисты й за підтримкою студентства здійснила ще один переворот; вони відсторонили від командування старших офіцерів і скинули президента Сеспедеса. Його місце зайняв Рамон Грау Сан^-Мартін, пізніше - засновник Кубинської революційної партії (так званих "аутентиков"), відомий лікар і професор університету. США, однак, не визнали уряд доктора Грау; розуміючи, що цукрові ринки США, у яких гостро бідувала Куба, залишаться недоступними, поки кубинський уряд не буде визнано, Батисту домігся відставки Грау в січні 1934. Новий президент, полковник Карлос Мендьета-и-Монтефур, що зайняв цей пост на час до виборів, був негайно визнаний Вашингтоном, і в травні 1934 США скасували виправлення Платта. Таким чином, Куба стала політично повністю незалежної, хоча американці зберегли свою військово-морську базу в Гуантанамо.
Режим Батисты. У березні 1935 Мендьета жорстоко придушив спроби організації загального страйку з революційними вимогами. У грудні 1935 він поступився свій пост Хосе Агрипино Барнету. У травні 1936 Барнета перемінив Мигель Мариано Гомес-и-Ариас, однак у грудні він був підданий імпічменту. Занявший його місце Федерико Ларедо Бру залишався на пості президента повний строк, тобто всі чотири роки.
За підтримкою Батисты в 1940 відбулося засідання установчих зборів, що розробив одну із самих прогресивних конституцій у Західній півкулі; у цю конституцію були включені більші розділи, що регулюють трудові й соціальні відносини. Незабаром після цього відбулися президентські вибори. На них переміг Батисту - його підтримувала коаліція, куди входили Кубинська революційна партія, що виникла з антимачадовской угруповання початку 1930-х років, і комуністи.
Правління Кубинської революційної партії ("аутентиков"). Коли строк президентського правління Батисты закінчився, він оголосив вибори відповідно до нової конституції, що забороняла переобрання глави виконавчої влади на другий строк. На цих виборах переміг лютий ворог Батисты Рамон Грау Сан^-Мартін, якого Батисту змусив піти з поста президента в 1934. Цього разу, однак, Батисту не став опротестовувати результати голосування й передав кермо влади Грау, а сам відбув з Куби в Майами.
Перші два роки Грау доводилося боротися з парламентом, де його супротивники мали більшість. Починаючи з 1944 і до кінця Другої світової війни (у яку Куба вступила незабаром після нападу на Пирл-Харбор), йому були надані надзвичайні повноваження. В 1946, після проведення чергових парламентських виборів, положення Грау усталилося, тому що його партія ("аутентики") завоювала більшість місць в обох палатах парламенту.
Спадкоємцем Грау на пості президента став його колега по партії Карлос Прио Сокаррас, міністр праці в уряді Грау. Перебування Прио у влади було відзначено розгулом корупції й організованої злочинності. Проте його уряд ужив важливих заходів, спрямовані на зміцнення економіки. Був створений Національний банк і уведений національна грошова одиниця, що замінила долари, що перебували в обігу. До цього ж періоду ставиться створення Банку розвитку сільського господарства й промисловості, а також Рахункової палати (аналогічної Бюджетному бюро США) як міра боротьби з корупцією в уряді.
Хоча в цілому в період президентського правління Прио економічне становище Куби було досить благополучним, роки 1949-1951 ознаменувалися інфляцією. Ріст цін змушував працівників вимагати підвищення заробітної плати, а при відмові наймачів - повідомляти страйку. Прио спробував вирішити цю проблему, надаючи субсидії для збільшення заробітної плати, а іноді піддаючи арешту підприємства.
Тим часом корумпованість уряду обурила в рядах правлячої партії. В 1946 група незадоволених, що називали себе "ортодоксами", на чолі із сенатором Эдуардо (Эдди) Чибасом, відпала й утворила Партію кубинського народу ("Ортодоксів"), що продовжувала рости, незважаючи на самогубство Чибаса в 1951. На президентських виборах 1952 основна боротьба розгорілася між кандидатом "ортодоксів" Роберто Аграмонте й Карлосом Эвия, якого підтримували "аутентики". Екс-президент Батисту також виставив свою кандидатуру від створеної їм партії Народна дія, однак, по загальній думці, у нього не було шансів на перемогу.
Другий період правління Батисты. 10 березня 1952 Батисту, опираючись на молодших офіцерів, здійснив військовий переворот і захопив владу, поклавши тим самим кінець виборчої кампанії. Він залишався при до 1 січня 1959, перші два з половиною року як глава тимчасового уряду, а потім як "конституційний" президент.
Серед супротивників диктатури Батисты можна виділити чотири групи. Одна із фракцій Кубинської революційної партії, що очолював колишній президент Рамон Грау Сан^-Мартін, удовольствовалась роллю легальної опозиції. Інші члени тієї ж партії, прихильники колишнього президента Карлоса Прио Сокарраса, намагалися здійснити військовий переворот. Федерація університетських студентів у своїй боротьбі з режимом використала вуличні сутички й страйки й навіть здійснила спробу збройного нападу на президентський палац із метою вбивства самого Батисты й вищих чинів з уряду. Нарешті, ліве молодіжне крило ортодоксальної партії, що очолював адвокат Фидель Кастро, вирішило для скинення диктатури вдатися до громадянської війни, плануючи почати її в найменш доступній частині країни й потім одержати підтримку організованих груп революціонерів у великих містах.
Фидель Кастро почав свою
Loading...

 
 

Цікаве