WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

aegypti. З інших кубинських учених необхідно відзначити зоолога Карлоса де ла Торре-и-Уэрта; біолога й медика Хуана Гутьерреса; ботаніків Хосе Томаса Ройг-и-Меса й Мануэля Гомеса де ла Маса, авторів Флори Куби. В 1962 була створена Академія наук Куби, інаукові дослідження одержали державну підтримку. На кубі створена (уперше у світі) вакцина проти в. В 1998 у країні існували більше 200 наукових центрів.
ІСТОРІЯ
Період іспанського панування. Колумб відкрив Кубу під час своєї першої подорожі 28 жовтня 1492. Сам Колумб думав, що досяг континенту, і тільки в 1508, коли Себастьян де Окампо пройшов на своєму кораблі навколо Куби, з'ясувалося, що це острів. В 1512 Диего Веласкес висадився в східній частині острова, у районі нинішнього міста Баракоа, і заснував там поселення; до 1515 він заснував сім міст, включаючи Гавану. Історія Куби аналогічна історії інших районів Вест-Індії: пошуки золота й дорогоцінних каменів; винищування індіанців; завезення рабів з Африки; розбрати між правителями; поширення тропічних хвороб; піратські набіги на поселення. В 1596 Куба одержала статус генерал-капитанства.
Чисельність білого населення Куби збільшилася після 1670 у результаті імміграції з Ямайки, коли остання стала британським володінням. У першій половині 19 в. відбулося переселення на Кубу іспанців із Санто-Доминго, коли частина цього острова, що раніше належала Іспанії, відійшла до Франції. У період з 1812 по 1814 і ще раз із 1820 по 1823, коли в Іспанії діяла ліберальна конституція, Куба мала своїх представників в іспанському парламенті. Наступні 75 років були часом авторитарного правління Іспанії. Однак поступово на острові наростало невдоволення таким положенням. Пожвавлення боротьби проти іспанського панування на Кубі пов'язане з успішними повстаннями в Мексиці й у Південній Америці, а також із суперництвом за панування над островом між США, Францією й Великобританією; одночасно ширився рух аболіціоністів. Іспанія, у свою чергу, посилювала режим; в 1825 на Кубі був уведено воєнний стан, що супроводжувався скасуванням всіх політичних воль. В 1812 спалахнуло масове повстання рабів, жорстоко подавлене іспанцями.
Після перемоги жителів півночі в Громадянській війні США й скасування рабства на Кубі знову почався рух за незалежність. В 1868 ріст напруженості привів до повстання, що ознаменовали початок кровопролитної національно-визвольної Десятилітньої війни (1868-1878), що протікала в основному в межах східних провінцій Куби. США ледве було не виявилися утягненими у воєнні дії, особливо після того, як в 1873 іспанці захопили у відкритому морі зареєстрований у США корабель "Виргиниус", що перевозив зброю й людей на Кубу, і стратили за обвинуваченням у піратстві близько 40 членів команди й пасажирів, у тому числі громадян США. Десятилітня війна, що привела до численних жертв людей і величезному матеріальному збитку, закінчилася пактом про припинення воєнних дій, підписаним в 1878 у Санхоне.
Зафіксовані Санхонским пактом поступки Іспанії дозволили зберігати відносний мир протягом майже 20 років. В 1886 було скасоване рабство, а в 1893 чорношкірі кубинці були зрівняні в цивільних правах з білими. Однак хвилювання не припинялися. Приводом для них служили високі податки, корупція, авторитарне правління іспанського генерал-губернатора й ін. 24 лютого 1895 почалася війна за незалежність, що очолив Хосе Марти й створена їм Кубинська революційна партія. Сам Хосе Марти загинув незабаром після початку воєнних дій, і збройну боротьбу, що охопила всю Кубу, продовжили його соратники, генерали Максимо Гомес і Антонио Масео. У вересні Конституційна асамблея, що зібралася на звільненій території, проголосила створення незалежної Кубинської республіки й відділення її від Іспанії.
Испанский генерал-губернатор Куби Арсенио Мартинес Кампос, що схилявся до компромісу, був відкликаний, а на його місце призначений генерал Валериано Вейлер-и-Николау, що одержав прізвисько "Вейлер-мясник". Країна була спустошена, сільське населення сгонялось у концентраційні табори, де люди вмирали від голоду й хвороб. Протести уряду США виявилися безуспішними. Через якийсь час, однак, Вейлер був зміщений, і на його місце був призначений Рамон Бланко-и-Эренас, а 22 листопада 1898 іспанський уряд надало Кубі автономію, залишивши за собою право призначати генерал-губернатора. Однак ця запізніла поступка була відкинута повстанцями, і боротьба була продовжена.
Іспано-американська війна. В 1898 США ухвалили рішення щодо вступі у війну; приводом послужив вибух американського броненосця "Мейн" у Гаванському порту. 18 квітня спільним рішенням обох палат конгресу президентові США було надане право використати збройні сили США на Кубі; наступного дня президент Вільям Мак-Кінлі підписав наказ про початок блокади Куби американським флотом. 25 квітня США офіційно оголосили Іспанії війну, що закінчилися капітуляцією Іспанії 12 серпня того ж року. Умови угоди включали відмова іспанського уряду від домагань на Кубу й вивід військ з острова. Був створений військовий уряд, що очолив генерал-майор Джон Раттер Брук. За умовами підписаного 10 грудня 1898 Паризького договору, Іспанія відмовлялася від прав на Кубу, над якою встановлювалася опіка США, що зберігалася протягом 20 років.
Кубинська республіка. 20 травня 1902 військовий уряд передав кермо влади знову обраної адміністрації президента Т.Естради Пальми, і Кубинська республіка початку своє існування як незалежна держава. Однак уряд незабаром загруз у розбратах між фракціями й у корупції; звичайною справою стали махінації на виборах. Розбіжності досягли такого розжарення, що виникла небезпека збройного конфлікту, і уряд Пальми звернулося по допомогу до США, посилаючись на т.зв. "виправлення Платта". Відповідно до цього виправлення (включеної в конституцію Кубинської республіки під тиском США, які в противному випадку відмовлялися визнати незалежність Куби), США мали право втручатися в справи незалежної Кубинської республіки. У Гавану для відновлення порядку був посланий військовий міністр США Вільям Х. Тафт, якому був доданий загін сухопутних військ і бойових кораблів. 9 вересня 1906 був утворений тимчасовий уряд, а 15 жовтня губернатором Куби був призначений Чарльз Эдвард Мэгун.
Після двох років американської окупації були проведені президентські вибори, перемогу одержав генерал Хосе Мигель Гомес, що приступився до виконання обов'язків 28 січня 1909. Наступні роки були відзначені кількаразовими спалахами хвилювань і політичних переворотів. У Першу світову війну Куба вступила на стороні союзників, оголосивши війну Німеччини 7 квітня 1917.
Навесні 1917 у відповідь на повстання лібералів консерватори, що перебували у влади, звернулися до уряду США із проханням про допомогу. Улітку того ж року США знову ввели війська на Кубу й здійснювали військовий контроль до 1922.
В 1920 генерал Чернець Кроудер, що тільки що вийшов у відставку з поста начальника Військово-судового керування армії США,
Loading...

 
 

Цікаве