WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

є нафта. Кількість нафти, що добуває в країні, невелико, тому основну частину споживаної нафти становлять поставки з-за кордону. Хоча проведені вкраїні пошуки нафтових родовищ дали позитивний результат, в 1992 на Кубі було добуто лише 771 тис. т нафти. У країні є 3 нафтопереробних заводи, всі вони були побудовані до революції, два за допомогою США й один - Великобританії. Загальна потужність електростанцій, здебільшого теплоелектростанцій, в 1958 становила 2,6 млн. квт, а в 1989 перевищила 15 млн. квт.
Виробництво електроенергії різко впало на початку 1990-х, з настанням "особливого періоду революції", однак уже в 1994 почався його підйом. В 1995 вироблення електроенергії склало 12,474 млн. квт, а в 1996 - 13,258 млн. квт. В 1997 відновилися роботи із програми модернізації теплових електростанцій, почалося будівництво нової ТЕС у Фельтоне потужністю 200 мегаватів і відкрите фінансування будівництва ще однієї ТЕС потужністю 100 мегаватів, що працює на природному газі.
Будівництво атомної електростанції, що велося при технічній допомозі Радянського Союзу, було зупинено в 1992 у зв'язку з економічними труднощами й припиненням поставок устаткування з Росії. Серйозний збиток кубинській енергетиці був нанесений відмовою Росії виконати свої зобов'язання по укладених торговельних договорах. Щоб компенсувати недостачу електроенергії, у країні було уведено тверде нормування її споживання; були також проведені закупівлі нафти в ряді країн (головним чином в Ірані) в обмін на поставки цукру. Тимчасове відключення електроенергії, дуже часте в середині 1990-х, стало відбуватися істотно рідше в 1998. В 1997, у перший раз із початку економічних реформ відзначене зростання виробництва електроенергії, що склав 2%.
Внутрішня й зовнішня торгівля. Практично вся внутрішня торгівля на Кубі перебуває в руках держави. Розподіл товарів виробляється переважно по картковій системі. Обмежена кількість ненормованих товарів вільно продається за високими цінами, установлюваним державою; певні квоти на дефіцитні товари тривалого користування, наприклад на телевізори й пральні машини, виділяються підприємствам, які, у свою чергу, здійснюють продаж цих товарів за високими цінами своїм співробітникам. При цьому порядок черговості на покупку техніки визначається відповідно до успіхів, досягнутими потенційним покупцем у праці, і його активністю в політичному житті. Як і в інших країнах з неринковою економікою, на Кубі існує "чорний" ринок, наявність якого в сполученні з корумпованістю державних чиновників якоюсь мірою зм'якшує твердість існуючої розподільної системи.
В 1993 кубинський уряд особливим декретом легалізувало долар, дозволивши кубинським громадянам використати його у внутрішніх розрахунках; тим самим кубинці одержали доступ у приналежній державі мережа валютних магазинів і інших закладів, який колись могли користуватися тільки іноземні туристи й дипломатичний корпус.
Важливим джерелом твердої валюти на Кубі є засоби, що надходять через границю, особливо зі США, у вигляді перекладів від емігрантів членам їхніх родин. У січні 1999 уряд США дозволило також переводити певні суми (до 1200 дол. у рік) кубинським громадянам, що не мають родичів у США.
Потреби Куби в промисловому й транспортному встаткуванні, а також у нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировини й багато видів основних продуктів харчування також надходять з-за кордону. Понад 80% експортних надходжень Куба одержує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари й рыбопродукты. За станом на 1990, торговельний дефіцит Куби оцінювався в 2,2 млрд. дол.
До розпаду СРСР три чверті обсягу зовнішньої торгівлі Куби доводилося на країни радянського блоку (у тому числі ок. 60% - на торгівлю зі СРСР); іншими великими торговельними партнерами були Японія й Іспанія. СРСР фінансував дефіцит у торгівлі Куби із країнами соціалістичного табору шляхом видачі кредитів і надання позик, а поставки радянської нафти в обмін на кубинський цукор і нікель здійснювалися на досить вигідних умовах. В 1990 сума торговельної заборгованості Куби у твердій валюті становила ок. 7 млрд. дол., а в 1994 оцінювалася в 8,5 млрд. дол.
В 1990-і відбулися корінні зміни в зовні економічних зв'язках Куби, насамперед з Росією. У травні 1996 була підписана Декларація про принципи між РФ і Кубою, що закріпила їх новий - деідеологізований і економічно взаємовигідний - характер. Основу торгово-економічних зв'язків становить монобартер "нафта - цукор". Після істотного скорочення товарообігу (з 3,3 млрд. дол. в 1991 до 350 млн. дол. в 1995) надалі намітився підйом - 670 млн. дол. в 1997. Росія залишається одним із провідних торговельних партнерів Куби й найбільшим імпортером цукру-сирцю.
За даними на 1998, ок. 45% зовнішньоторговельного обігу Куби доводилося на країни Європи, 39% - на країни Латинської Америки й Канади й 16% - на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Пріоритетними стали відносини з Канадою, країнами ЄЕС, Китаєм і Японією. Найважливішим завданням залишається подолання економічного ембарго з боку США й розвиток міжнародного співробітництва.
На початку 1980-х років Куба стала вживати серйозні зусилля по розвитку міжнародного туризму; для цього була проведена реконструкція туристичних об'єктів і розгорнута потужна рекламна кампанія. Хоча уряд США ще раз підтвердило своє рішення, що запрится американським громадянам відвідування Куби, в 1992 країну відвідало ок. 500 тис. туристів з Європи, Канади й країн Латинської Америки. В 1998 кількість туристів зросло до 1 млн. чоловік. Планується подальше збільшення їхнього числа до 2 млн. до 2000 і до 7 млн. чоловік до 2020.
Уряд Куби вживає зусилля, спрямовані на інтеграцію економіки країни в економічну систему країн Латинської Америки й Карибського басейну й розширення діапазону економічної діяльності за допомогою створення в різних галузях спільних підприємств із європейськими, канадськими й латиноамериканськими компаніями. В 1994 на Кубі був створений ряд нових спільних підприємств за участю фірм Канади (модернізація виробництва нікелю на кубинському металургійному комбінаті, вивіз кубинської нікелевої руди для переробки на заводі в канадській провінції Альберта, буравлення нефтеразведочных шпар на шельфі в берегів Куби, збільшення видобутку нафти з раніше розвіданих родовищ на території Куби), Мексики (модернізація кубинського нафтоочищувального заводу для переробки мексиканської нафти з метою наступного реекспорту, модернізація системи телефонного зв'язку на Кубі, в яке беруть участь також італійські фірми) і Ізраїлю (впровадження прогресивних методів розведення цитрусових культур і організація збуту кубинських фруктів у країнах Європи).
Банківська справа й фінанси. Основна грошова одиниця Куби - песо, рівний 100 сентаво. Заснований в 1948 Національний банк Куби був центральним банком країни, однак в 1960, коли всі приватні банки,
Loading...

 
 

Цікаве