WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

одержали можливість здійснювати експортні й імпортні операції без дозволу уряду. Результатом цієї політики сталостворення спільних підприємств у таких галузях економіки, як розробка корисних копалин, розвідка покладів нафти, що обробляє промисловість і туризм.
Трудові ресурси. Зайнятість в економіці Куби виросла з 1,7 млн. чоловік в 1958 до 4,5 млн. чоловік в 1988. Після того як приватний сектор в економіці різко скоротився в результаті проведення ряду послідовних компаній по колективізації й націоналізації, частка зайнятих у державному секторі, що в 1959 становила ок. 15%, в 1962 досягла 60%, а після 1975 - уже 80-90%. Наприкінці 1980-х років ок. 20% працездатного населення було зайнято в сільському господарстві, а майже третина була зайнята в сфері послуг.
В 1990-х роках економічна криза, що вибухнула на Кубі слідом за розпадом світової системи соціалізму, викликав різкий ріст безробіття. Серед проведених на Кубі реформ, спрямованих на створення нових робочих місць, було введення ліцензій на заняття індивідуальною трудовою діяльністю й поновлення роботи ринків.
Сільське господарство. Проводившаяся кубинським керівництвом у перші роки після революції (1959-1963) економічна політика, спрямована на переважний розвиток важкої промисловості, закінчилася провалом, і на зміну їй в 1963 прийшла нова, орієнтована на відродження традиційного виробництва цукру. Знову розроблена економічна стратегія другої по важливості завданням проголошувала розвиток скотарства й виробництво цитрусових. В 1970-х роках країна перейшла до більше реалістичної економічної політики, при цьому минулому поставлені реальні завдання по плановому обсязі виробництва цукру й зроблений упор на впровадження засобів механізації при збиранні цукрового очерету, а також на розширення промислової обробки побічних продуктів цукрового виробництва. Обсяг виробництва цукру на Кубі в 1970-х роках становив у середньому ок. 6 млн. т у рік, а в 1982 досяг 8 млн. т. Однак з початку 1990-х років через недостачу пального, добрив і пестицидів (раніше поставлялися зі СРСР) виробництво цукру в країні різко скоротилося й становило в середньому менш 5 млн. т. у рік. В 1997, на початку сезону збирання цукрового очерету, біля двох третин сільськогосподарської техніки, необхідної для збирання, простоювало через недостачу засобів (приблизно 200 млн. дол.).
Наслідком великих капіталовкладень у виробництво мясомолочной продукції й розведення цитрусових культур з'явилося значне збільшення обсягу виробленої в цих галузях продукції в порівнянні з дореволюційним рівнем. У той же час виробництво тютюну, кава, клубнекорнеплодов, рису, бобів і овочів - традиційних сільськогосподарських культур, що становлять основу "нецукрового землеробства", - залишався практично постійним або знижувався. В 1962 важке положення в сільському господарстві змусило кубинський уряд увести тверде раціонування продовольства. У наступні роки ситуація покращилася, однак на початку 1990-х, після різкого скорочення торгівлі із країнами колишнього радянського блоку, на Кубі було знову уведене нормування основних продуктів харчування.
Рибальство. У період з 1961 по 1976 кубинський уряд закупило 257 рибальських судів (в Іспанії, Франції, СРСР і Японії), а також організувало будівлю невеликих власних верфей для будівництва рибальських судів малої водотоннажності. ДО 1976 по тоннажі рибальського флоту Куба займала 6 місце серед країн Латинської Америки. В 1989 загальний улов риби склав 192 тис. т, однак до середини 1990-х років улов скоротився через недостачу пального.
Гірничодобувна промисловість. Самим коштовним корисним копалинам на Кубі є нікель, запаси якого становлять майже 10% розвіданих світових запасів; покладу нікелевої руди розташовані на східному краї острова. Виробництво нікелевого концентрату здійснюється на двох побудованих США гірничо-металургійних комбінатах, продуктивність яких до 1980 виросла вдвічі в порівнянні з дореволюційної; крім того, у середині 1980-х років у країні було почате виробництво нікелевого концентрату ще на одному гірничо-металургійному комбінаті. В 1991 на Кубі було зроблено ок. 40 тис. т нікелю; до 1997 обсяг виробництва перевищив 60 тис. т. Крім нікелю, на острові ведеться видобуток залізної руди, хрому, кобальту й міді.
Обробна промисловість. За кілька десятків років, що пройшли із часу кубинської революції, у країні була створена промислова база, при цьому встаткування й технічний персонал надавалися в основному країнами соціалістичного табору. Найбільш помітний ріст спостерігався у важкій промисловості, особливо у виробництві стали, цементу, хімічних продуктів і добрив. У той же час зростання виробництва таких традиційних товарів народного споживання, як текстильні вироби, напої, консерви, мийні засоби й сигари, ішов набагато більше повільними темпами.
Транспорт і зв'язок. Основні транспортні системи Куби були побудовані до революції: центральна залізниця - на початку століття, центральна автомагістраль - в 1930-х роках, авіаційне повідомлення почалося в 1940-х роках. Протягом 1960-1970-х років стан залізничної мережі погіршилося, а довжина шосейних і ґрунтових доріг зросла майже вдвічі. Наприкінці 1980-х років на Кубі було 13 116 км доріг із твердим покриттям. Одним з досягнень післяреволюційної Куби стало створення торговельного флоту: якщо в 1959 у країні було лише 14 морських судів водотоннажністю 58 000 т, те до 1989 Куба володіла 117 судами. Однак в 1990-х роках робота кубинського торговельного флоту була практично паралізована через відсутність палива у зв'язку з різким скороченням поставок російської нафти. Скороченню торговельного обороту в кубинських портах сприяла також політика торговельного ембарго, проведена США стосовно Куби, оскільки всім іноземним кораблям, що заходили в порти Куби, заборонявся після цього захід в американські порти протягом 6 місяців.
Телемовлення на Кубі в середині 1990-х років ведеться під контролем державного Кубинського інституту радіомовлення й телебачення по двох загальнонаціональних каналах; крім того, свої телестанції існують у кожній провінції. У країні функціонують п'ять державних радіомереж, служба радіомовлення на закордонні країни, а також ряд місцевих радіостанцій.
На 1997-2004 була намічена модернізація системи телефонного зв'язку в масштабах країни; передбачувана вартість робіт становить 900 млн. дол. Передбачається також значне збільшення числа абонентів телефонної мережі - з 3 до 9 на кожних 100 жителів. План передбачає також установку 50 тис. суспільних телефонів-автоматів, перехід на цифрову систему обробки сигналів (замість існуючої аналогової), модернізацію телефонної системи всієї країни й доведення її до сучасних міжнародних стандартів. Уже до кінця 1997 телефонна компанія ЭТЕКСА розгорнула на Кубі мережа телефонів, що забезпечують як міжміську, так і міжнародний зв'язок по попередньо оплачених картках.
Енергетика. Джерелом більше 60% вироблюваної на Кубі енергії
Loading...

 
 

Цікаве