WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

перехідного періоду. Затверджуючи, як і колись, ціль побудови комуністичногосуспільства, вона висуває на перший план принципи незалежності, суверенітету й самобутності. Як і раніше не допускається політичний і ідеологічний плюралізм, зберігаються обмеження волі печатки, зборів, цивільних прав. Залишається недоторканої політична система, що опирається на партійні структури й особистий авторитет Ф.Кастро.
Комуністична партія Куби зберігає свою керівну роль. Состоявшийся в кінці 1997 V з'їзд КПК підтвердив незмінність курсу нинішнього керівництва країни, що має метою забезпечити "виживання революції" і продовжити будівництво "соціалізму по-кубински", і підкреслив необхідність боротьби з "ідеологічними хитаннями".
ЕКОНОМІКА
Організація виробництва. Економіка Куби є однієї із самих націоналізованих у світі. Найбільш високі темпи колективізації довелися на перші два післяреволюційних роки, коли у власність держави й під його керування перейшло більшість промислових і гірничодобувних підприємств, будівельних організацій, значна частина фінансових установ, внутрішньої й зовнішньої торгівлі, а також біля третини сільськогосподарського виробництва. До кінця 1970-х років у приватному секторі перебувало всього 25% сільського господарства, 7% транспорту, 1% засобів зв'язку й менш 1% рибальського флоту.
Централізоване планування було уведено на Кубі в 1960-і роки за рекомендацією радянських фахівців. У другій половині 1960-х років кубинське керівництво відмовилося від централізованого планування, розробки державного бюджету й матеріального стимулювання й перейшло до економічних експериментів, заснованим на моральному заохоченні працівників, практиці широкого використання примусової безкоштовної праці й здійсненні галузевих планів. погіршення, Що Пішло, економічної ситуації, падіння виробництва й ріст випадків відхилення від примусової праці змусили кубинське керівництво повернутися до традиційних методів планування по радянському зразку.
Донедавна в країні існувало Центральне управління планування, у завдання якого входила розробка річних, середньо- і довгострокових планів, хоча основні рішення по ключових питаннях економіки приймалися політичним керівництвом країни. Під час економічної кризи початку 1990-х років Центральне керування було скасовано, а його функції передані Міністерству економіки й планування. При цьому державні підприємства й організації одержали більшу автономію й можливість розпоряджатися прибутком. Керування основними секторами економіки як і раніше здійснюється із центра відповідним міністерством, що, взаємодіючи з Міністерством економіки й планування, розподіляє необхідні ресурси (паливо, сировина, трудові й грошові ресурси) і встановлює планові показники рівня виробництва для даного сектора.
Роль ринку в країні мінімальна, оскільки розподіл засобів і проміжних товарів виробляється планіруючими органами, а більшість споживчих товарів розподіляється централізовано через систему нормування. Розмір заробітної плати встановлюється також централізовано, а системи обслуговування населення підлеглі державі. У межах "частки" сільськогосподарського сектора в значному обсязі практикується бартер (свого роду натуральний товарообмін), однак продаж надлишків сільськогосподарської продукції міським жителям різко обмежений, а в ряді випадків розцінюється як злочин.
На початку 1990-х років ембарго Куби з боку США й згортання економічних зв'язків із країнами Східної Європи й колишньої СРСР поставили Кубу у важке економічне становище, що зажадало введення твердої економії засобів і ресурсів. З метою виходу із кризи керівництво країною приступилося до здійснення реформ, спрямованих на поступове впровадження елементів ринкової економіки. Не відмовляючись від централізованого керівництва економікою, воно пішло на підвищення господарської самостійності державних підприємств, лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, створення мережі комерційних банківських структур. Такі міри, як легалізація долара, створення спільних підприємств і дозвіл іноземних інвестицій, відкриття ринків сільгосппродукції, дозвіл ряду видів індивідуальної трудової діяльності й ін. призупинили процес стагнації економіки. Однак багато роблем залишилися невирішеними. Зокрема, для другої половини 1990-х років характерно незбалансований розвиток окремих галузей; ріст досягнуть в основному за рахунок експортних галузей видобувної промисловості (виробництво нікелю в 1998 зросло на 12%) і міжнародного туризму.
У той же час у руслі поставленої на V з'їзді КПК завдання боротьби з "погрозою розмивання соціалістичних підвалин" уведені обмеження на індивідуальну трудову діяльність і дрібне підприємництво, підвищені податки, у результаті кількість зайнятих індивідуально-трудовою діяльністю, що становила більше 200 тис. чоловік в 1996, зменшилося до 140 тис. в 1998.
Національний доход. З 1960 Куба випробовувала наслідки твердого бойкоту з боку США й відчувала гостру необхідність у розвитку власних збройних сил. У загальному й цілому економіка Куби, незважаючи на різкі коливання показників в окремі роки, поступово росла в 1940- 1950-х роках, перебувала в стані застою або фактичного спаду в 1960-х роках, а в 1970-х - початку 1980-х років стала швидко розвиватися. Обсяг реального сукупного суспільного продукту (національний доход без обліку окремих елементів сфери послуг) у період з 1975 по 1985 щорічно зростав у середньому на 5,7%.
ВВП виріс на 2,5% в 1995, на 7,8% в 1996 і на 2,5% в 1997. Економічному росту сприяли зусилля, що вживали кубинським урядом для залучення іноземних інвестицій, легалізація долара у внутрішніх розрахунках, а також розвиток індустрії туризму. Однак існує й ряд стримуючих факторів, наприклад низькі врожаї цукрового очерету, а також застій у державному секторі, що дотепер домінує в економіці. В 1998 приріст ВВП, по офіційній статистиці, склав 1%; це найнижчий показник з 1994, коли економіка тільки починала оправлятися від різкого (35-процентного) падіння виробництва, викликаного розривом зв'язків з більшістю її торговельних партнерів з колишнього соціалістичного табору.
Інвестиції в економіку. В 1958, напередодні революції, Куба була третьою країною в Латинській Америці (після Бразилії й Венесуели) по обсязі американських інвестицій. Обсяг інвестицій, що щорічно надходили в кубинську економіку із внутрішніх джерел, становив у той час ок. 18% від загального обсягу власного виробництва. На початку 1990-х років виділення всіх інвестицій (крім невеликих по обсязі капіталовкладень у сільське господарство) здійснювалося централізовано й вироблялося державою. Після розпаду СРСР і наступного припинення всякої фінансової допомоги з боку Москви кубинський уряд призупинило майже всі інвестиції, крім асигнувань у харчову промисловість, туризм і галузі промисловості, що працюють на експорт. З 1992 ряду державних підприємств Куби було дозволено користуватися іноземними інвестиціями, а кубинські компанії
Loading...

 
 

Цікаве