WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

столиця країни Гавана (2,1 млн.жителів в 1989), де проживає більше 20% усього населення країни. Інші великі міста - Сантьяго-де-Куба (406 тис. чоловік), Камагуэй (283 тис. чоловік), Ольгин (228 тис. чоловік), Гуантанамо (201 тис. чоловік) і Санта-Клара (195 тис. чоловік).
Етнічний склад, мова й релігія. Кубинці - испаноязычный народ, етнічну основу якого становлять нащадки переселенців з Іспанії й люди змішаного - іспанського й африканського - походження. Коли острів був завойований іспанцями на початку 16 в., на ньому проживало від 60 до 500 тис. індіанців, що ставилися до декількох груп (гуанахатабеи, сибонеи й араваки, або таино). Останні, що відрізнялися найбільш високим рівнем розвитку, уразили європейців дивним звичаєм вдихати під час релігійних церемоній дим тліючих тютюнових листів. Хвороби, війни й жорстокість іспанських завойовників привели до майже повного винищування корінного населення до 1600. У пошуках робочої сили іспанці робили набіги на сусідні острови, захоплюючи індіанців, а згодом почали ввозити рабів з Африки. В 1846, коли був проведений перепис, на Кубі виявилося 660 тис. рабів-негрів, 220 тис. вільних негрів і мулатів і 565 тис. білих. За даними перепису 1953, біле населення становило 73%, 26% доводилося на частку негрів і мулатів і 1% становили переселенці з Азії. В 1990-х роках частка білих оцінювалася в 37%, мулатів - 51%, африканців - 11% і азіатів - 1%.
Основна релігія на Кубі - католицтво, однак на практиці більшість кубинців сполучають католицизм із синкретичними віруваннями, які виникли зі змішання християнства й різних африканських культів. Африканські раби часто привласнювали своїм богам імена католицьких святих. Ці синкретичні культи представлені на Кубі двома формами: сантерия (найпоширеніша) і ньяньигос. Крім того, у країні є кілька протестантських сект, а також невелика іудейська громада.
ДЕРЖАВНИЙ ЛАД
Прийнята в 1940 конституція Куби передбачала наявність сильної президентської влади й двопалатного парламенту. Вона діяла до 1952, коли до влади прийшов диктатор Фульхенсио Батисту. Після того як Батисту в 1959 був скинутий у ході революції, очолюваної Фиделем Кастро, останній зайняв пост прем'єр-міністра; кабінет міністрів взяв на себе повноваження як виконавчої, так і законодавчої влади. Структура органів судової влади залишалася практично незмінної із часу одержання Кубою незалежності на початку 20 в. Сумно відомі своєю корумпованістю, суди після революції піддалися чищенню й до початку 1960-х років були доповнені революційними трибуналами, які розбирали справи осіб, що обвинувачувалися в злочинах, зроблених у період диктаторського режиму Батисты, а також справи учасників вторгнення на Кубу, в 1961. У роки правління Кастро в країні були створені також народні трибунали (або народні суди), що здійснюють правосуддя на рівні країни (Верховний народний суд), провінцій і міст; до складу цих органів входять як професійні, так і непрофесійні судді.
У квітні 1975 на Кубі був опублікований проект нової конституції. Остаточний текст документа був схвалений у грудні на 1-м з'їзді Комуністичної партії Куби й на всенародному референдумі в лютому 1976; нова конституція набутила чинності у квітні 1976. Відповідно до нового основного закону, Комуністична партія Куби, єдина офіційна політична партія країни, є "вищою напрямною силою суспільства й держави". Вищий законодавчий орган Куби - Національна асамблея народної влади. Звичайно Асамблея скликається два рази в рік. У перервах між сесіями функції Асамблеї виконує Державну раду, члени якого обираються із числа депутатів асамблеї і якому належить реальна влада в країні. Голова Ради одночасно виконує функції глави держави й очолює уряд. Як глава уряду голова Ради керує роботою Ради міністрів, вищого виконавчого й адміністративного органа. Голова Державної ради є також верховним головнокомандуючим.
На Кубі існує система місцевих асамблей - у провінціях і містах. Асамблеї обираються в ході прямих виборів, право голосувати мають кубинці, що досягли 16-літнього віку. Кандидат на виборах у Національну асамблею народної влади повинен бути не моложе 18 років. Вибори в Національну асамблею проводяться раз в 5 років, у місцеві й провінційні асамблеї - кожні 2,5 роки.
У перші місяці після перемоги революції влада значною мірою здійснювали органи Повстанської армії, що одержали перемогу над силами Батисты. Перший час армійські офіцери займали ключові пости в цивільній адміністрації. Пізніше частина постів стали займати професіонали, а частина так і залишилася в руках офіцерів, які перейшли на цивільну службу. Крім регулярної армії, військово-морського флоту й військово-повітряних сил, на Кубі є створена в 1960 Національна революційна міліція, на яку покладені завдання місцевої самооборони. В 1980 вона була перейменована в Територіальні збройні формування (міліцію).
Створеному після скинення режиму Батисты міністерству внутрішніх справ підкоряються поліція, пожежні служби, органи внутрішньої безпеки, імміграційні й інші служби. В 1960, після вибуху бомби під час проведення мітингу й ряду інших терористичних актів, здійснених супротивниками Кастро, по всій країні була створена мережа Комітетів захисту революції, побудована по територіальному принципі. Такі комітети здійснюють постійне спостереження за обстановкою, на них покладені також завдання проведення на місцях різних заходів: вакцинація населення, підтримка чистоти, а також збір відходів для переробки.
15 квітня 1961 США почали бомбардування Куби, за якого повинна була піти висадження підтримуваних США загонів контрреволюціонерів, що бігли з Куби (невдала операція в бухті Кочинос). Наступного дня, виступаючи на церемонії похорону жертв цього бомбардування, Кастро оголосив про соціалістичний характер революції, що свершились, а 1 травня офіційно проголосив Кубу державою, що коштує на принципах марксизму-ленінізму.
У липні 1961 три основні організації, які забезпечили перемогу кубинської революції, - Революційний рух 26 липня, Народно-соціалістична партія Куби (НСПК, колишня назва Комуністичної партії) і Революційний директорат 13 березня - об'єдналися під керівництвом Фиделя Кастро в Об'єднані революційні організації (ОРО). У березні 1962 Кастро розпустив ОРО, заявивши, що в них занадто великий вплив придбали члени колишньої НСПК на шкоду впливу представників інших партій-засновників і партійних кадрів, що знову висунулися. Основна роль у процесі формування нової партії, що одержала назву Єдина партія соціалістичної революції Куби, належала Кастро й лідерам ОРО. В 1965 партія змінила назву й стала йменуватися Комуністичною партією Куби. Спочатку число її членів становило 45 тис. чоловік, до 1987 воно виросло до 560 тис. чоловік, а до 1997 перевищило 780 тис. Состоявшаяся в липні 1992 сесія Національної асамблеї прийняла виправлення до конституції країни, обновивши 2/3 статей основного закону. Обновлена конституція певною мірою відбиває особливості
Loading...

 
 

Цікаве