WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

допомогу. У січні 1966 на Кубі відбувся Триконтинентальный конгрес, що висловився в підтримку революційної партизанської війни в країнах Латинської Америки. Делегати латиноамериканських країн створили на цьому конгресі Організацію солідарності латиноамериканських країн, що провела свою першу конференцію в Гавані в 1967.
Наприкінці 1960 - початку 1970-х роківзбільшилася залежність Куби від СРСР. На економіці країни важко позначився провал кампанії по виробництву 10 млн. т цукру в 1970, і Куба була змушена просити про збільшення поставок з Радянського Союзу.
В 1970 Куба була визнана Чилі, де на пост президента був обраний соціаліст Сальвадор Альенде. В 1973 Альенде був скинутий, але на той час уже кілька латиноамериканських країн встановили дипломатичні стосунки з Кубою, поклавши тим самим кінець її ізоляції. В 1975 ОАГ скасувала санкції проти Куби.
В 1975 кубинський військовий контингент чисельністю 15 тис. був посланий в Анголу в допомогу військовим частинам Народного руху за звільнення Анголи (МПЛА), на стороні якого виступав СРСР, у їхній боротьбі із двома опозиційними угрупованнями, яких підтримували США й армійські підрозділи з ПАР. Однак спільні зусилля збройних сил МПЛА й Куби не привели до остаточного розгрому опозиційних формувань, що зберегли контроль над значною частиною території країни, вилученої від столиці Анголи - Луанди. В 1977 кубинські війська були спрямовані в інший район Африки, де розгорівся конфлікт між урядом Ефіопії й сепаратистських рухів, що охопив північну провінцію Эритрею й розташований на півдні країни район Огаден. За допомогою СРСР і Куби владі Ефіопії вдалося практично повністю придушити повстання в Огадене, так що наступні виступи сепаратистів у цьому районі обмежувалися розрізненими партизанськими акціями; однак Эритрее зрештою вдалося домогтися незалежності й вийти зі складу Ефіопії. ДО 1990 кубинські військові частини були виведені з африканської території.
У грудні 1975 відбувся 1-й з'їзд Комуністичної партії Куби. На ньому був схвалений проект нової конституції й представлений 1-й п'ятирічний план розвитку країни, у якому основний упор робився на одночасне проведення індустріалізації й збільшення виробництва цукру. Текст конституції був схвалений на всенародному референдумі в лютому 1976, а в грудні того ж року були проведені перші, після приходу до влади Фиделя Кастро, загальнонаціональні вибори.
Після 10 років застою кубинська економіка в 1970-х - початку 1980-х років стала швидко розвиватися. При президенті США Форді були початі секретні переговори між США й Кубою, результатом яких могла стати нормалізація відносин між двома країнами, однак переговори були перервані після висадження кубинських військ в Анголі. Проте в 1975 адміністрація Форда оголосила про внесення трьох виправлень у закон про ембарго. Вони передбачали можливість видачі закордонним філіям американських компаній ліцензій на ведення торговельних операцій з Кубою; скасування економічних санкцій (у формі припинення фінансової допомоги) у відношенні торгуючих з Кубою країн; дозвіл на дозаправлення паливом в американських портах морських судів, що роблять торговельні рейси на Кубу.
Після приходу до влади в 1977 президента Картера у відносинах Куби зі США наступила тимчасова відлига. У цей час були ослаблені обмеження на поїздки громадян з однієї країни в іншу. Картер і Кастро домовилися також про установу в Гавані й Вашингтоні "комітетів з інтересам", що означало підвищення рівня дипломатичного представництва для обох країн. Питання, що були предметом розгляду на таємних переговорах двох країн при президенті Форді, стали частиною відкритої дискусії між представниками кубинської діаспори в США й кубинським керівництвом, у результаті чого уряд Куби вперше дозволило кубинцям, що бігли з острова, відвідувати свою батьківщину. В 1980 понад 120 тис. кубинських громадян зненацька одержали дозвіл виїхати в США через кубинський порт Мариель і були перевезені в місто Ки-Уэст (Флорида) на приватних катерах і човнах. Цей "мариельский результат" застав врасплох адміністрацію США й привів до росту напруженості у відносинах між США й Кубою. Відносини ще більше погіршилися при Рональде Рейгані й Джорджу Бушу. Президент Рейган знову заборонив поїздки американців на Кубу, однак, незважаючи на тверді заяви, не став скасовувати прийняті при Форді виправлення до закону про ембарго. Президент Буш протягом майже всього строку свого правління також не стосувався цих виправлень, однак в 1992 підписав "Закон про демократії на Кубі", у якому положення закону про ембарго були ужесточены, а область його дії значно розширена; умовою скасування ембарго ставилося проведення на Кубі вільних і багатопартійних виборів. В 1994, після нового масового виїзду кубинських емігрантів у Флориду, між Кубою й США була укладена угода, у рамках якого США погоджувалися надалі приймати не більше 20 тис. кубинських емігрантів у рік. В 1995 сенатор Дж.Хелмс і член палати представників Конгресу США Д.Бертон внесли на розгляд Конгресу законопроект "Про волю Куби й демократичної солідарності" (так званий білль Хелмса - Бертона), що припускав жорсткість економічного ембарго й санкції стосовно іноземних компаній, що вступають у торгово-економічні відносини з Кубою. Прийняття цього закону Конгресом у березні 1996 змусило США порвати з поруч важливих торговельних партнерів, що прийняли сторону Куби. На самій Кубі тільки в першій половині 1997 було створено більше 80 спільних підприємств, частково фінансованих іноземними інвесторами. З осудом США виступила й ООН, однак американський уряд відмовляється скасувати ембарго.
5 січня 1999 президент Клінтон висунув пропозиції, спрямовані на часткове зм'якшення політики ембарго, які, однак, не зачіпали міжурядових відносин, а передбачали з боку США розширення зв'язків винятково з неурядовими організаціями й рядовими громадянами Куби. Р.Аларкон, президент Національної асамблеї народної влади Куби, виступив з різкою заявою, затверджуючи, що пропозиції Клінтона завдають шкоди розвитку відносин між двома країнами. У той же день, 5 січня 1999, Ф.Кастро виступив із програмною мовою на святкуванні 40-й річниці від дня утворення Революційної національної поліції Куби, у якій торкнувся соціальних проблем, пов'язаних з розвитком міжнародного туризму й вільним ходінням долара в країні. Кубинський лідер запропонував посилити покарання за такі злочини, як поширення наркотиків і заняття проституцією.
ЛІТЕРАТУРА
Карпентер А. Музика Куби. М., 1961
Портуондо Х. А. Історичний нарис кубинської літератури. М., 1961
Нариси історії Куби. М., 1978
Волкова Е. Д., Ігнатов Е. И., Торшин М. П. Республіка Куба. М., 1979
Культура Куби. М., 1979
Куба: Народне утворення й підготовка національних кадрів (1959-1979). М., 1980
Республіка Куба. Довідник. М., 1987 Латинська Америка, 1999, № 4
Loading...

 
 

Цікаве