WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Куба - Реферат

Куба - Реферат

революційну діяльність як член Федерації університетських студентів у Гаванському університеті. Пізніше він вступив у партію "Ортодоксів" і висувався від її кандидатом у члени конгресу на виборах, що не відбулися, 1952. Після невдалої спроби захоплення військових казарм Монкада в місті Сантьяго-де-Куба 26 липня 1956 і дворічногоперебування у в'язниці Кастро і його прихильники відправилися в Мексику, де зайнялися підготовкою громадянської війни. 2 грудня 1956 вони таємно висадилися на Кубі, невеликий загін досяг гір Сьерра-Маэстра, звідки й почалися бойові дії проти режиму Батисты.
Протягом перших півтора років ефект їхніх дій був порівняно невеликий. Однак жорстокість диктаторського режиму, при якому було вбито ок. 20 000 чоловік і ще більша кількість була укладена у в'язниці або піддалося переслідуванням, а також корупція, що прийняла масовий характер, - все це привело до широкої підтримки партизанів Кастро, відважна боротьба яких викликала замилування співгромадян. Улітку 1958 армія Батисты почала велике настання проти революційних сил, після чого події стали розвертатися з разючою швидкістю. До збройних сил Кастро приєдналися загони студентської федерації, що відкрили так званий Другий фронт у горах Сьерра-дель-Эскамбрай у центральній частині острова. На заході, у Пинар-дель-Рио, діяв Третій фронт, що перебував під контролем Революційного руху 26 липня.
У той же час у містах велася добре організована й активна боротьба з режимом Батисты, у якій брали участь різні групи Кубинської революційної партії, Революційного руху 26 липня, студентської організації Революційний директорат 13 березня й ін. Батисту, зазнавши поразки у вирішальному бої в Санта-Клары, біг із країни в ніч на 1 січня 1959.
Режим Кастро. Хоча в боротьбі проти Батисты брало участь безліч різних груп, в очах більшості кубинців головними героями були Фидель Кастро і його Повстанська армія. Із січня по жовтень 1959 у революційному таборі існували дві фракції. Одна вважала за необхідне якомога раніше відновити демократію. Погоджуючись із необхідністю перерозподілу землі, націоналізації комунальних служб і зменшення іноземного впливу в економіці й політику, ця фракція була проти революційної диктатури, проти співробітництва з комуністами й приєднання до радянського блоку. Інша фракція, на чолі якої стояв брат Фиделя Рауль Кастро й аргентинський революціонер Эрнесто Гевара, виступала за революційну диктатуру, за союз із кубинською компартією, за аграрну реформу за зразком радянської й союз із соціалістичним табором. Наприкінці жовтня Фидель Кастро прийняв рішення на користь групи Рауля Кастро - Гевары.
Тим часом відносини зі США швидко погіршувалися. У травні 1959 була проведена аграрна реформа, що включала націоналізацію кубинської цукрової індустрії, де була особливо велика частка американського капіталу. В 1960 США ввели ембарго на ввіз цукру з Куби, а що належали США нафтоочищувальні заводи на острові відмовилися переробляти нафта зі СРСР, єдиного постачальника нафти на Кубу. У свою чергу, кубинський уряд конфіскувало всю власність США на Кубі. 2 січня 1961 Вашингтон оголосив про розрив дипломатичних відносин з Гаваною. 17 квітня 1961 відбулося підготовлене й що фінансувалося США збройне вторгнення на Кубу, коли 1500 кубинських контрреволюціонерів висадилося в бухті Кочинос; однак ця спроба провалилася, більшість що висадилися було захоплено в полон. 1 травня 1961 Фидель Кастро оголосив про соціалістичний характер кубинської революції. В 1962 США ввели ембарго на торгівлю з Кубою й домоглися виключення її з Організації американських держав. Проти уряду Кастро було висунуте обвинувачення в тім, що воно сприяє революціонерам у Венесуелі, після чого ОАГ в 1964 увела дипломатичні й торговельні санкції проти Куби.
Головним торговельним партнером Куби став СРСР. В 1962 на Кубі були встановлені радянські ракети середнього радіуса дії. Коли США здійснили військово-морську блокаду Куби (т.зв. "карантин") і загрожували військовим втручанням, Радянський Союз погодився демонтувати свої ракети в обмін на зобов'язання США не вторгатися на острів. Цей інцидент, відомий як Карибська криза, різко загострив відносини між радянським і кубинським керівництвом; Кастро заявив, що Куба ніколи б не поступилася тиску з боку США.
До кінця 1961 основна частина орних земель Куби була передана колективним господарствам, практично всі промислові підприємства й більша частина торгівлі були націоналізовані. Кастро докладав неабияких зусиль до того, щоб зробити Кубу економічно незалежної й форсував індустріалізацію, однак це привело до відставання сільського господарства й у результаті - до недостачі продовольства. Незважаючи на допомогу СРСР, Куба випробовувала й фінансові труднощі, в основному через те, що імпорт сировини для кубинської промисловості обходився дорожче, ніж імпорт готової продукції. Після візиту в Радянський Союз у травні 1963 Кастро погодився згорнути програму швидкої індустріалізації й диверсифікованості економіки й сконцентруватися на виробництві цукру. У жовтні 1963 був обнародуваний новий аграрний закон, відповідно до якого тисячі малих і середніх господарств були об'єднані у великі державні господарства.
Для зміцнення уряду Кастро визнав за необхідне створення єдиної партії, що могла б об'єднати всі революційні сили країни й очолити будівництво соціалізму. Створення такої партії почалося 26 липня 1961, коли Революційний рух 26 липня, Народно-соціалістична партія Куби й Революційний директорат 13 березня, а також існуюча раніше ортодоксальна Комуністична партія, об'єдналися в Об'єднані революційні організації, пізніше реорганізовані в Єдину партію соціалістичної революції (1962). У жовтні 1965 ця партія одержала найменування Комуністичної партії Куби.
Кастро доручив організацію нової партії старому комуністові Анибалу Эскаланте. Однак уже в березні 1962 він порвав з ним і зі старим ортодоксальним керівництвом компартії, і сам зайняв пост першого секретаря партії, а більшість старих комуністичних лідерів замінив своїми найближчими соратниками.
Після візиту Кастро в СРСР в 1963 відносини між цими двома країнами, що загострилися під час Карибської кризи, покращилися, що сприяло встановленню зв'язків між Комуністичною партією Куби й інших комуністичних організацій Латинської Америки.
У зовнішній політиці Кастро намагався зберігати незалежність як від СРСР ( щопродолжали надавати Кубі широкомасштабну допомогу), так і від Китаю, хоча йому імпонувала тверда впевненість китайських лідерів у тім, що збройна боротьба є єдино правильною стратегією для латиноамериканських революціонерів. У січні 1966 між Кубою й КНР виникла суперечка із приводу умов торговельної угоди. Через кілька місяців Кастро довів до відома з'їзду КПРС, що Куба буде надавати підтримку латиноамериканським комуністам, що готовлять революцію у своїх країнах. Куба навчала групи повстанців з багатьох країн Латинської Америки й надавала їм різноманітну
Loading...

 
 

Цікаве