WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Нові індустріальні країни: становлення і розвиток - Реферат

Нові індустріальні країни: становлення і розвиток - Реферат

обмежити отримання новими конкурентами з числа НІК перспективних технологій, новітнього обладнання.
У цих умовах новим експортерам промислових виробів нелегко зберігати свої позиції у МПП, не кажучи про подальше їх нарощування. Це є причиною того, що ветерани "клубу" НІК - Гонконг, Сингапур, Південна Корея, Тайвань - й досі повністю не відмовилися від працемісткого промислового виробництва, у зв'язку з чим ці країни вже відчувають зростаючу конкуренцію другої групи НІК, які швидко нарощують експорт працемістких виробів електроніки, одягу, текстилю, взуття.
Незважаючи на труднощі адаптації НІК до "інформаційної революції", вони енергійно й наполегливо (зокрема, країни першого ешелону) здійснюють трансформацію економічних структур, орієнтуючись вже на капіталомісткий тип розвитку виробництва. Так, Тайвань, Південна Корея, Сингапур створюють наукові і промислові парки, розширюють власні наукові дослідження. Південна Корея, наприклад, проголосила курс на подолання до 2000 р. розриву у високих технологіях, що досі існує порівняно з розвинутими країнами. Для цього розроблено державну програму, яка передбачає інвестування у 90-х роках 3 млрд дол. у розвиток семи найважливіших галузей технології (напівпровідники, інформаційні мережі, "інтелектуальні" ЕОМ, роботизація тощо).
У 70- 80-ті роки про НІК говорили лише як про перспективний ринок збуту чи сферу вкладання капіталу, а тепер ці країни перетворились на відчутний центр впливу на структуру світових продуктивних сил, міжнародні потоки товарів і фінансових ресурсів. НІК значно впливають на економічну політику решти країн, демонструючи одну з моделей успішного подолання економічної та соціальної відсталості. Якщо у 50-ті роки Південна Корея мала доход на душу населення 5,6% від рівня США, то на початку 90-х - уже 34%. Аналогічні показники в Сингапурі й Гонконзі.
Азіатські НІК продемонстрували високі темпи зростання економіки навіть у періоди несприятливої світової економічної кон'юнктури (діагр.).
Показово, що інтенсивне перенесення наприкінці 80-х років виробництва з Японії та НІК першої хвилі у Малайзію, Індонезію, Таїланд привело до того, що друге покоління НІК стало найдинамічнішою за темпами економічного зростання групою країн в Азії і в світі взагалі.
Незважаючи на деяке вирівнювання на початку 90-х років темпів росту ВНП у вказаних групах азіатських НІК, переробна промисловість у країнах другого ешелону (особливо в Малайзії і Таїланді) зростає більш високими темпами.
За роки індустріалізації у НІК значно змінилися макро-економічні пропорції економіки, сталися радикальні зрушення у структурі промислового виробництва. У переважній більшості з них обробна промисловість і сектор послуг є головними. В обробній промисловості провідне місце зайняли сучасні галузі електроніки, машинобудування, хімії.
Наприкінці 80-х років на НІК припадало 4/5 продукції електронної промисловості країн, що розвиваються. З допомогою ТНК тут було створено розгалужену мережу виробництва електронних деталей, мікросхем, вузлів і складання готових виробів. Частка НІК Азії у світовому експорті телевізорів становить 32,6%, радіоприймачів - 43,5, транзисторів - 29,9%. В останні роки Південна Корея, Тайвань, Сингапур дедалі частіше переходять від виробництва відносно нескладної побутової електроніки до випуску електронних приладів, інструментів та іншого промислового обладнання.
Однією з швидкозростаючих галузей НІК є загальне і транспортне машинобудування, зокрема виробництво та ремонт кораблів, автомобілів, локомотивів, підйомних кранів. Наприклад, почавши зі складальних підприємств, які постачали продукцію на місцевий ринок, Південна Корея згодом стала помітним експортером легкових автомобілів. Сингапур перетворився на великий центр виробництва нафтодобувного обладнання. Легка промисловість (виробництво одягу, взуття), як і раніше, є одним із найважливіших секторів економіки НІК, хоча, як зазначалося, спостерігається переміщення цих працемістких виробництв у другий і третій ешелони нових індустріальних країн.
У деяких НІК, у яких є відповідна сировинна база, швидко розвиваються металургія, нафтохімія, целюлозно-паперова промисловість. НІК мають чимало регіональних і національних особливостей розвитку. Навіть азіатські НІК першої хвилі істотно відрізняються між собою багатьма рисами. Наприклад, ступінь зовнішньої відкритості Сингапуру і Гонконгу значно більший, ніж у Південної Кореї і Тайваню, які серйозну увагу приділяють і внутрішнім джерелам росту. У Південній Кореї й на Тайвані держава безпосередньо бере участь у розвитку народного господарства, існує значний держсектор, здійснюється планування економіки, а у Сингапурі й Гонконзі державне втручання має в основному непряме (хоча значне в соціальній і виробничій інфраструктурі) спрямування.
НІК другого ешелону, а також Гонконг, Сингапур раніше лібералізували й політику відносно ТНК, скасувавши більшість обмежень на їхню діяльність, а Республіка Корея і Тайвань були зорієнтовані в основному на створення спільних підприємств.
Проте для всіх азіатських НІК можна виділити загальні складові успіху. Серед них вкажемо насамперед на максимально ефективне використання зовнішніх факторів економічного розвитку. Це стосується, зокрема, використання пільгових кредитів, участі у МПП і залучення ТНК, іноземної технології, ноу-хау. Характерно, що масштабна перебудова галузевої структури господарства азіатських НІК була спрямована не на створення автономних, замкнутих відтворювальних комплексів, а на поглиблення інтеграції у світову економіку. Раніше за інших перейшовши до експортно орієнтованої моделі індустріалізації, ці країни зуміли з максимальною вигодою використати свої переваги у МПП.
Успіху економічного прогресу в НІК сприяла послідовна внутрішня економічна політика. Вона забезпечила відноснуполітичну й економічну стабільність у цих країнах, ефективне функціонування економічної системи - "мішаної економіки", де головна роль належить приватному секторові, а держава активно сприяє підприємництву й ринковій сфері.
Незважаючи на різні акценти щодо створення мішаної економіки (стимулювання концентрації виробництва і росту конкурентоспроможності великих національних фірм у Південній Кореї або, навпаки, заохочення дрібних і середніх приватних компаній на Тайвані), ефективна макроеко-номічна політика стала важливим фактором росту НІК. Одними з основних її елементів стали: підтримка стабільних внутрішніх цін і реальних обмінних курсів валют, стимулювання підвищення попиту й пропозицій у галузі інвестиційних товарів, що сприяло нагромадженню капіталу і виробничому інвестуванню.
Успіхи НІК Азії навряд чи можна пояснити без такого фактора, як соціально-культурні (соціально-психологічні) особливості їхнього населення. Працелюбність, дисципліна й відповідальність, престиж знань і кваліфікації, енергійність та ділова кмітливість - ці риси населення країн Південно-Східної Азії сприяли підвищенню продуктивності праці і якості продукції, швидкому зростанню підприємництва й створенню в цілому такого психологічного клімату який забезпечив готовність суспільства, незважаючи на певні труднощі, йти важким шляхом динамічної модернізації і прискореного залучення до передових досягнень світової цивілізації.
Незважаючи на значну специфіку НІК, їхній досвід трансформації економіки може бути врахований на сучасному етапі розвитку України. Під впливом технологічної революції Україна буде втрачати свої деякі традиційні порівняльні переваги, не витримуючи конкуренції з НІК. Проте є потенційна можливість успішної конкуренції України на світових ринках у сфері освоєння нових ніш у МПП на основі використання переваг України в розвитку науково-технічного потенціалу, людського капіталу та деяких інших факторів зростання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гладкий Ю., Лавров С. Економічна і соціальна географія світу. - К., 2001.
2. Економіка зарубіжних країн / За ред. A. С. Філіпченко. - К., 2003.
3. Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародні економічні відносини. К., 1993.
4. Рогач О. I. ТНК і економічне зростання країн, що розвиваються. К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве