WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Типології, класифікації та рангування країн за широким набором критеріїв. Основні міждержавні організації сучасного світу - Реферат

Типології, класифікації та рангування країн за широким набором критеріїв. Основні міждержавні організації сучасного світу - Реферат

країн. Найменші душові доходи мали Танзанія, Ефіопія, Мозамбік (100 дол. і менше).
3. Типологія країн за стадією суспільного розвитку.
Про рівень економічного (і навіть ширше - суспільного) розвитку країни можна судити також за показником узагальненої галузевої структури її господарства. При цьому економіку країни представляють у вигляді трьох секторів: первинного, куди входять аграрні галузі (сільське і лісове господарство, рибальство), вторинного - індустріальні галузі (промисловість і будівництво) і третинного - сфера виробничих і невиробничих послуг (транспорт, торгівля, фінансово-кредитна діяльність, наука, освіта, культура, охорона здоров'я, управління тощо) і обчислюють частку кожного сектора в загальному обсязі ВВП. У результаті виділяють країни постіндустріальної, індустріальної та доіндустріальної стадії розвитку людського суспільства.
Країни постіндустріальної стадії мають дуже високу частку третинного сектора (60-70%) і надзвичайно низьку первинного (1-4%). Для їхнього господарства характерним є різке скорочення споживання природних ресурсів, сировини і матеріалів на одиницю ВВП, інформатизація, автоматизація і роботизація галузей матеріального виробництва тощо. Сюди належать високорозвинені країни Західної Європи, Північної Америки, Японія.
У ВВП індустріальних (індустріально-аграрних) країн підвищена частка вторинного сектора (35-50%), відносно висока первинного (5-20%). До них належать деякі країни Західної Європи (Португалія, Греція, Ірландія), ПАР, сучасні постсоціалістичні та соціалістичні країни, нові індустріальні країни Азії та Латинської Америки, нафтодобувні країни.
Країни доіндустріальної стадії розвитку (аграрні) характеризуються переважанням в економіці галузей первинного сектора (інколи до 50% і більше). Промисловість і невиробнича сфера відіграють підпорядковану роль і не визначають спеціалізації у міжнародному поділі праці. У багатьох країнах сучасна промисловість взагалі відсутня або лише зароджується. На доіндустріальній стадії перебувають чимало країн Африки, Азії, Центральної Америки, Океанії.
4. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій).
Усю різноманітність країн світу об'єднують у кілька типів, які відрізняються між собою стійкими якісними ознаками.
Основними типами країн сучасного світу є:
1. Економічно розвинені країни. Це країни, які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, високі (рідше - середні) доходи на душу населення, стійкі фінансові ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування, значні експортно-імпортні можливості тощо. Більшість із них вступили в постіндустріальну стадію суспільного розвитку.
До цієї групи країн належать: а) головні економічно розвинені країни ("велика сімка" - США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада); б) "малі" економічно високорозвинені країни Західної Європи - Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Фінляндія, Швейцарія, Австрія; в) країни "переселенського типу" - Австралія, Нова Зеландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як "білі" домініони Великобританії), а також Ізраїль; г) західноєвропейські країни середнього економічного розвитку - Греція, Португалія, Іспанія та Ірландія (дві останні досягли високих середньодушових показників ВВП); д) європейські "держави-карлики" (до даного типу країн їх можна відносити умовно).
2. Країни перехідного типу економіки (від централізовано планової до ринкової). Сюди відносять 28 постсоціалістичних країн - європейських, колишнього СРСР та Монголію. Майже всі вони є індустріально-аграрними країнами. Найвищий рівень розвитку серед них мають країни Центральної Європи (Словенія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччини) та Балтії (Естонія, Латвія і Литва), які активно реформують свою економіку. Щоправда, середньодушові показники доходів у них значно менші, ніж у економічно розвинених країнах.
3. Країни, що розвиваються. Ця найчисельніша група країн (усього - понад 130) об'єднує: по-перше, "молоді" держави, що стали на шлях незалежного розвитку після Другої світової війни, по-друге, більш давні незалежні держави (латиноамериканські, Китай, Туреччина, Іран, Таїланд, Ефіопія та ін.), які в ході історичного розвитку відстали від розвинених країн, перетворившись в аграрно-сировинну периферію світового господарства.
Більшість країн, що розвиваються, залишаються винятково аграрними чи аграрно-індустріальними. Щоправда, у ряді країн даного типу в останні 2-3 десятиріччя відбулися суттєві позитивні зміни в економіці (індустріалізація, розвиток сфери послуг, експортна орієнтація). З'явилися країни із середніми і високими душовими доходами. Серед них виділяються такі групи: а) нові індустріальні країни - латиноамериканські (Бразилія, Мексика, Аргентина) та азіатські (чотири "далекосхідні дракони" - Південна Корея, Тайвань, Сянган і Сінгапур); б) нафтодобувні країни - Перської затоки, Лівія, Алжир, Бруней; в) малі острівні країни - Багами, Кіпр, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Сейшельські о-ви.
Решта країн, що розвиваються (переважна більшість), мають низькі і дуже низькі доходи. Специфічну групу країн даного типу становлять соціалістичні країни, дві з яких дотримуються централізовано планової економіки (Корейська Народно-Демократична Республіка і Куба), а дві запроваджують в економіку елементи ринкового механізму (Китай, В'єтнам).
Література:
1. Соціально-економічна географія світу: Загальна частина/ За ред. С.П.Кузика. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - С. 56-99.
2. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2003. - С. 36-101.
3. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 325-329, 406-424.
4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - С. 291- 298.
5. Географія. 11 клас: Відповіді на питання екзамен. білетів/ І.Дітчук,О.Заставецька, Б.Федуник. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - С. 103-106, 9-12.
6. Социально-экономическая география зарубежного мира/ Под ред.В.В.Вольского. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - С.115-190.
7. Родионова И.А., Бунакова Т.М. Экономическая география: Учебное пособие. -М.: Московский лицей, 1998. - С.6-80.
8. Максаковский В.П. Историческая география мира: Учеб. пособие для вузов. - М.: Экопрос, 1997. - 584 с.
9. Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. - М.: Гардарики, 2001. - С. 16-57.
10. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран/ Под ред. В.П. Колесова и М.Н. Осьмовой. - М.:Флинта, 2000. - С. 15-37, 185-190.
11. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - С. 15-31, 109-120.
12. Витвер И.А. Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира. - М.:Географгиз, 1963. - 366 с.
13. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. С. 174-189.
14. Страны и регионы. 2000. Статистический справочник Всемирного банка/ Пер. с англ. - М.: Изд-во "Весь Мир", 2001. - 240 с. - (Мир в цифрах).
15. Страны мира. 2000. Статистический справочник ООН/ Пер. с англ. - М.: Изд-во "Весь Мир", 2001. - 240 с. - (Мир в цифрах).
16. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл./ За ред. Б.П.Яценка. - К.: АртЕк, 1999. - С. 4-19.
17. Бершадська Т. Економічна та соціальна географія світу. 10 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники,2001. - С. 4-16.
Loading...

 
 

Цікаве