WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Світове господарство в умовах науково-технічної революції. Найбільш загальні тенденції розвитку світового господарства на сучасному етапі - Реферат

Світове господарство в умовах науково-технічної революції. Найбільш загальні тенденції розвитку світового господарства на сучасному етапі - Реферат


Реферат на тему:
Світове господарство в умовах науково-технічної революції. Найбільш загальні тенденції розвитку світового господарства на сучасному етапі
План
1. Основні чинники розміщення господарства в сучасних умовах.
2. Сучасні найбільш загальні тенденції розвитку світового господарства:
1. Основні чинники розміщення господарства в сучасних умовах.
Географічний рисунок сучасного світового господарства - це історичний результат впливу різноманітних економічних, соціальних, природних, політичних та інших чинників. В епоху НТР характер їх дії помітно змінився, з'явилися нові чинники.
Зокрема, розміщення важкої промисловості наприкінці XIX ст. здебільшого визначалося природними ресурсами (вугільними й залізорудними басейнами - Рур і Саар у Німеччині, Мідленд у Великобританії, Верхня Сілезія в Польщі, Урал у Росії, Донбас в Україні, Лотарингія у Франції, Пенсільванія у США і т. д.). В епоху НТР таке тяжіння помітно зменшилося, особливо найновіших наукомістких галузей, а орієнтація розвинених країн на дешеву привізну сировину зробила багато вугільних і залізорудних районів депресивними. Природно-ресурсний чинник продовжує відігравати провідну роль у розміщенні добувної промисловості в країнах, що розвиваються (де ці галузі є основою експорту), а також при освоєнні нових регіонів у великих країнах. У цьому випадку вступає в силу чинник території.
Як правило, чим більші розміри країни, тим багатші й різноманітніші природні ресурси, тим більше існує різних варіантів для розміщення населення і виробництва. В зв'язку з тим, що в більшості великих країн старі гірничодобувні, лісозаготівельні, гідроенергетичні, сільськогосподарські райони надмірно освоєні і виснажені, тут намітилося зрушення виробництва в райони нового освоєння. Часто вони важкодоступні і мало обжиті (в Росії - Сибір, Далекий Схід і Північ, у Канаді - Північ і гірський Захід, у Бразилії - Амазонія, в Китаї - Захід, в Австралії - центральна і західна частини і т. д.). Одночасно багато країн світу відчувають гострий "дефіцит" території ("країни-карлики", малі острівні).
У період НТР дуже часто більш динамічно розвиваються країни і регіони, позбавлені значних сировинних баз (яскравий приклад - Японія, Італія, "малі" країни Західної Європи, "чотири дракони" Далекого Сходу, зростаючі райони півдня Німеччини, півдня Англії, півночі Італії, приморські райони Японії, США, Китаю та ін.). Це відбувається завдяки дії інших чинників - економіко-географічного положення та соціально-економічних.
Роль центрального (чи столичного) і приморського положення для розміщення господарства завжди була і залишається великою. Натомість "страждали" в цьому плані райони глибинного (периферійного) і сусідського (прикордонного) положення. У наш час, із розвитком міжнародного територіального поділу праці та наростанням інтеграційних процесів, роль приморського і прикордонного положення надзвичайно зросла. На морських узбережжях формуються потужні портово-промислові комплекси (Роттердам-Антверпен, Гамбург, Марсель, Шанхай, Токіо-Йокогама, Нью-Йорк, Лос-Анджелес), промислові пояси (Тихоокеанський в Японії, Приатлантичний, Каліфорнійський і Мексиканської затоки в США), що споживають імпортну сировину і виробляють експортну продукцію. Вздовж спільних кордонів складаються міжнародні економічні райони різної величини - від приміських (наприклад, біля м. Базель) і тих, що об'єднують кілька адміністративних одиниць сусідніх країн (т. з. "Єврорегіони"), до міжнародних смуг і "осей" економічного розвитку (на стику східної ділянки кордону США і Канади, вздовж спільних кордонів західноєвропейських країн від Північної Італії до Північного моря).
Зростає роль традиційно важливого транспортного чинника у зв'язку із прогресом на транспорті і збільшенням відстаней перевезення сировини, палива і готової продукції. Так, для західноєвропейських країн дешевше завозити вугілля із США, ПАР чи навіть Австралії, ніж нарощувати видобуток власного. Характерною тенденцією розміщення сучасного господарства стало його зрушення до основних міжнародних транспортних (політранспортних) магістралей, що йдуть, наприклад, вздовж р. Рейн у Європі чи Великих Американських озер і р. Св. Лаврентія в Північній Америці. Перспективними для Європи є ряд т. з. транспортних "коридорів" із Заходу на Схід.
Роль трудоресурсного чинника в наш час двояка. З одного боку автоматизація і роботизація виробництва зменшує залежність від нього, з іншого - наявність великої кількості дешевої робочої сили в певних регіонах, сприяє розміщенню тут винесеного з розвинених країн масового виробництва деталей, вузлів, напівфабрикатів, або складальних чи екологічно "брудних" підприємств, (наприклад, в країнах Південно-Східної Азії, Латинської Америки). При цьому розміщення багатьох з них орієнтується також на споживчий фактор (місткий внутрішній ринок).
У наш час постійно зростають вимоги до освітнього рівня і кваліфікації робочої сили. Надзвичайно важливим чинником розміщення виробництва стає також тяжіння до центрів науки і освіти. Воно визначає географію наукомістких галузей. Здебільшого такі центри зосереджувалися у столицях, найбільших містах і агломераціях, тому одночасно зростала роль фактору територіальної концентрації. Нові виробництва переважно тяжіють до тих вузлів і районів, де добре налагоджена виробнича і невиробнича інфраструктура - енергетичне і водопостачання, комунікації і зв'язок, фінансово-банківська справа, науково-дослідницька і освітня база тощо. Однак надмірна територіальна концентрація виробництва створює численні проблеми, у т. ч. екологічні. Тому в наш час нерідко проводиться децентралізація населення і
Loading...

 
 

Цікаве