WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Політична карта світу та основні етапи її формування - Реферат

Політична карта світу та основні етапи її формування - Реферат

Польща, Фінляндія, країни Балтії і ряд інших країн на території колишньої Росії, які в 1922 р. були знову об'єднані в одну державу СРСР); по-друге, африканські, азіатські і тихоокеанські колонії Німеччини і Туреччини перейшли під мандат Великобританії, її домініонів, Франції та США; б) розкол світу на дві антагоністичні суспільно-економічні формації в результаті соціалістичного розвитку СРСР, що був найбільшою за площею країною світу; в) початок мирної трансформації Британської колоніальної імперії в Британську Співдружність націй (у 1931 р. повну незалежність було надано колишнім домініонам Канаді, Південно-Африканському Союзу, Австралії та Новій Зеландії). У 1939 р. на політичній карті світу існувала вже 71 суверенна держава.
5.2. Друга світова війна і післявоєнний період (1939 р. - кінець 1980-х рр.).
Новий переділ світу, в якому були зацікавлені багато великих країн, а найбільше Німеччина та СРСР, закінчився видимою перевагою останнього - соціалізм став світовою системою (в 1980-х рр. соціалістичними були 14 країн Євразії і Куба; ще приблизно 25 країн Африки, Азії і Латинської Америки в різний час мали "соціалістичну орієнтацію" або "некапіталістичний шлях розвитку"). Весь післявоєнний етап пройшов у політико-ідеологічному та економічному протистоянні капіталістичної та соціалістичної систем; його символом в 1945-1990 рр. була "залізна завіса", яка, за висловом У. Черчілля, впала по кордонах соціалістичних країн Європи від Балтики до Адріатики, перекроївши Німеччину і Берлін. Протистояння посилилося із створенням військово-політичних блоків НАТО і Організації Варшавського договору (ОВД).
Характерними рисами політичної карти світу на цьому етапі також були: а) крах колоніальних імперій капіталістичних держав (у 1975 р. перестала існувати остання велика імперія західного світу - Португальська). Усього за цей час виникло понад 100 нових суверенних країн, які поповнили список країн, що розвиваються; б) багатополюсний розвиток людства, який не зводився лише до протистояння двох систем. Серед розвинених капіталістичних країн з'явився третій центр сили - Японія, що вийшла на друге місце у світовій економіці, у Західній Європі відновилась економічна могутність ФРН, Великобританія ж поступилася місцем Франції та Італії. У "соціалістичному таборі" після 1960-х рр. з'явилося два полюси - СРСР і Китай, кожен із своєю сферою впливу серед соціалістичних країн і країн, що розвиваються. Серед останніх намітилися свої "центри сили" - "ключові країни" (Індія, Бразилія, Мексика), "нафтодоларові" країни Перської затоки, "нові індустріальні країни" Далекого Сходу (насамперед, т. з. "чотири дракони").
Наприкінці 1989 р. у світі існувало 170 незалежних держав.
5.3. Сучасний період.
У другій половині 1980-х - на початку 1990-х рр. у Східній Європі відбулися суспільно-політичні зміни, результатом яких стало: повне припинення "холодної війни" між Сходом і Заходом, зняття "залізної завіси" (об'єднання у жовтні 1990 р. Німеччини), самоліквідація соціалістичної системи та її організаційних структур (ОВД, РЕВ), наростання відцентрових тенденцій у СРСР і його розпуск наприкінці 1991 р. У 1991-1992 рр. розпалася також Югославія (цей процес супроводжувався кривавими воєнними діями), а в 1993 р. мирно "розлучилися" Чехія і Словаччина. Отже, менш як за півтора року на місці 3-х соціалістичних країн виникло 22 нові незалежні держави і серед них, 176-ою за порядком у світі, - Україна. Майже всі постсоціалістичні країни Східної Європи і колишнього СРСР задекларували поступовий перехід від тоталітаризму до демократії в політичній сфері і від централізовано планового господарства до ринкового - в економічній.
На сучасному етапі завершується демонтаж залишків колишньої колоніальної системи, про що свідчить: а) здобуття незалежності колоніями (Намібія, Мікронезія, Маршалові острови, Палау); б) відновлення суверенітету Китаю над Сянганом (з 1 липня 1997 р.) і Аоминем (з 20 грудня 1999 р.); в) надання державами-метрополіями своїм "заморським територіям" і володінням внутрішнього самоврядування і широкої автономії; г) проведення референдумів у володіннях щодо їх подальшого політичного статусу (так, населення о. Аруба, що в складі Антильських островів, висловилось за незалежне від Нідерландів державне існування, тоді як Пуерто-Ріко зберегло статус "держави, що вільно приєдналася до США"). У світі залишилося приблизно 35 володінь і залежних територій. Незалежними в даний час є 192 держави (включаючи Тайвань, що формально вважається провінцією Китайської Народної Республіки, а фактично існує як окрема держава під назвою "Китайська Республіка"). "Наймолодшими" із незалежних держав є Ерітрея (з 1993 р.) і Палау (з 1994 р.).
У наш час у вирішенні міжнародних питань велике значення відіграють міждержавні політичні організації глобального і регіонального рівнів: ООН (189 держав-учасниць), Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Організація Американських Держав (ОАД), Організація Африканської Єдності (ОАЄ), Організація Північноатлантичного договору (НАТО) та ін.
Література:
1. Соціально-економічна географія світу: Загальна частина/ За ред. С.П.Кузика. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - С. 56-99.
2. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2003. - С. 36-101.
3. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 325-329, 406-424.
4. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - С. 291- 298.
5. Географія. 11 клас: Відповіді на питання екзамен. білетів/ І.Дітчук, О.Заставецька, Б.Федуник. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. - С. 103-106, 9-12.
6. Социально-экономическая география зарубежного мира/ Под ред.В.В.Вольского. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - С.115-190.
7. Родионова И.А., Бунакова Т.М. Экономическая география: Учебное пособие. -М.: Московский лицей, 1998. - С.6-80.
8. Максаковский В.П. Историческая география мира: Учеб. пособиедля вузов. - М.: Экопрос, 1997. - 584 с.
9. Алисов Н.В., Хорев Б.С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. - М.: Гардарики, 2001. - С. 16-57.
10. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран/ Под ред. В.П. Колесова и М.Н. Осьмовой. - М.:Флинта, 2000. - С. 15-37, 185-190.
11. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран: Учебник. СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - С. 15-31, 109-120.
12. Витвер И.А. Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира. - М.:Географгиз, 1963. - 366 с.
13. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. С. 174-189.
14. Страны и регионы. 2000. Статистический справочник Всемирного банка/ Пер. с англ. - М.: Изд-во "Весь Мир", 2001. - 240 с. - (Мир в цифрах).
15. Страны мира. 2000. Статистический справочник ООН/ Пер. с англ. - М.: Изд-во "Весь Мир", 2001. - 240 с. - (Мир в цифрах).
16. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл./ За ред. Б.П.Яценка. - К.: АртЕк, 1999. - С. 4-19.
17. Бершадська Т. Економічна та соціальна географія світу. 10 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники,2001. - С. 4-16.
Loading...

 
 

Цікаве