WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Політична карта світу та основні етапи її формування - Реферат

Політична карта світу та основні етапи її формування - Реферат

зв'язками.
Період існування складно організованих суспільств триває відносно недовго. Його початок характеризувався появою організованої виробничої діяльності людей, наслідком якої стали зміни характеру взаємовідносин людей у суспільстві, становлення державності, ускладнення соціальної структури, прискорення процесу утворення етнічних спільнот тощо. З появою перших державних утворень людства (у ІV тисячолітті до н. е.) розпочався процес формування політичної карти світу.
Водночас традиційна історична періодизація передбачає виділення трьох (чотирьох) історичних епох: давніх віків, середніх віків, нового часу, а в ньому також новітнього часу. Давні віки (або стародавній світ) охоплюють всю первісну історію людства і перші складно організовані суспільства на етапі існування рабовласницьких держав. Початком епохи середніх віків (середньовіччя) зазвичай вважають V ст., коли перестала існувати рабовласницька Західна Римська імперія (падіння Риму в 476 р.). Щодо початку нового часу існує декілька думок. Одні вчені називають рубіж ХV і ХVІ століть, коли розпочалися Великі географічні відкриття і започаткувалися у Європі Відродження та Реформація, інші - середину ХVІІ ст., коли відбулася Англійська буржуазна революція (1640-1648 рр.). Новітнім часом називають здебільшого період розвитку людства від початку Першої світової війни.
Як приклад географічної періодизації всесвітньо-історичного процесу можна назвати періодизацію Льва Мечникова, наведену у роботі "Цивілізація і великі історичні ріки" (Женева, 1889). В її основу покладено масштаби освоєння людством географічного середовища і використання водного простору для міжнародних зносин. Л. Мечников виділив три періоди, а в кожному з них - по дві епохи: 1) річковий період (давні віки), що включає а) епоху ізольованих народів (до ХVІІ ст. до н. е.) і б) епоху початкових міжнародних зносин і зближень народів (до 800 р. до н. е.); 2) середземноморський період (середні віки), який поділяється на а) епоху власне Середземного моря і б) морську епоху (дальшого освоєння середземних чи внутрішніх морів - Балтійського, Чорного); 3) океанічний період (новий час), який творять: а)атлантична епоха (від відкриття Америки до "золотої лихоманки" в Каліфорнії і на Алясці) та б) всесвітня епоха.
Останнім часом широкого поширення набуває економічна періодизація світової історії, згідно з якою виділяють три стадії розвитку людського суспільства - доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну. Доіндустріальна стадія - найтриваліша, охоплює господарський розвиток людства до початку промислового перевороту. Спочатку базувалася на привласнювальній економіці (мисливство, збиральництво, рибальство), а після т. зв. неолітичної революції (оволодіння людиною культурами тваринництва і землеробства, що відбулося 8-7 тис. років до н. е. у народів Стародавнього Сходу і 6-3 тис. років у народів Європи) - на постпривласнювальній чи аграрній економіці. Основою останньої було сільське господарство, а провідним елементом господарського механізму - земля. Індустріальна стадія розвитку започатковується промисловою революцією (розпочалася у Західній Європі в останній третині ХVІІІ ст.), характеризується економікою постаграрного (індустріального) типу. Основою такої економіки стає спочатку легка, а пізніше важка промисловість, а провідним елементом господарського механізму - капітал. У ході науково-технічної революції (середина ХХ ст.) виникає постіндустріальна економіка, центр тяжіння в якій переноситься на сферу послуг, а головним чинником розвитку стає інформація, нагромадження знань.
3. Політична карта світу від стародавніх часів до Великих географічних відкриттів (до кінця ХV ст.).
Найдавніші держави утворилися в окремих землеробських осередках біля великих рік (Східне Середземномор'я, Месопотамія, Індія, Китай). Поступово простір державного життя народів розширюється. У пізньорабовласницький час сформувалася вже суцільна смуга держав у субтропіках Старого Світу (від Атлантичного до Тихого океанів), а в середньовіччі активне державотворення перекинулося також у помірну Європу.
Характерними рисами політичної карти світу середніх віків були: а) роз'єднаність світового простору, яка проявлялась на різних рівнях, - між Старим Світом і невідомими для його мешканців Америкою, Австралією та Центральною і Південною Африкою; між окремими регіонами Старого Світу; між окремими культурами в межах одного регіону; між окремими осередками в межах однієї культури; б) крайня роздробленість у зв'язку з повним пануванням натурального господарства і низьким рівнем поділу праці, нестабільність внаслідок майже безперервних війн. У той же час наприкінці даної епохи сформувалися централізовані держави в Європі - Франція, Англія, Іспанія та ін., в Азії - Індія, Китай, Персія, Туреччина та ін.
4. Формування політичної карти світу в епоху розвитку і утвердження капіталістичного господарства (новий час, ХVI - початок ХХ ст.).
Уперше капіталістичні відносини зародилися в містах-державах Північної Італії в XIV-XV ст. Класичний їх розвиток відбувся в країнах Середньо-Західної Європи після здійснення буржуазних революцій (Голландія - 1597 р., Англія - 1642-1648 рр., Франція - 1789-1794 рр.), а також у США з кінця XVIII ст. Особливу роль у розвитку капіталізму та його поширенні поза Європою відіграли Великі географічні відкриття - морські подорожі європейців з кінця XV до середини XVII ст., які увінчались відкриттям і освоєнням Нового світу.
Політична карта світу в дану епоху формувалася під впливом двох протилежних тенденцій: а) територіальної експансії європейських країн в Азії, Африці, Америці, Австралії та Океанії, внаслідок чого утворилися колоніальні імперії (спочатку Португалії, Іспанії та Голландії, а далі Англії, Франції та інших держав); б) посилення національно-визвольного руху і утворення незалежних держав у Європі (Швеція, Нідерланди - XVI ст., Греція, Сербія, Румунія - XIX ст.), Америці (США - 1776 р., країни Центральної і Південної Америки - поч. XIX ст.). У результаті цього напередодні Першої світової війни (1914 р.) у світі існувало 57 суверенних країн, з яких більшість позаєвропейських (Китай, Персія, Сіам, Туреччина, Єгипет, країни Латинської Америки) були економічно і політично залежними від великих держав. Решта територій перебували у прямому колоніальному підпорядкуванні 14-х держав-метрополій (найбільшими імперіями стали Британська, Російська, Французька). Одночасно із закінченням територіального та економічного поділу світу між найбільшими державами відбулася "зміна лідерів": у світовому промисловомувиробництві Великобританія поступилася панівним становищем США, а в Європі - також Німеччині. Завершується формування світового капіталістичного господарства, яке, за висловом І. Вітвера, з "європоцентричного" перетворилося на "двоцентричне".
5. Основні періоди становлення політичної карти світу під час новітньої історії.
У XX ст. найбільші зміни на політичній карті відбулися в результаті двох світових війн, а також відносно мирної трансформації на початку 1990-х років. Тому тут виділяють 3 етапи.
5.1. Перша світова війна і міжвоєнний період (1914-1939 рр.).
Основні риси політичної карти світу: а) розпад 4-х колоніальних імперій (Австро-Угорської, Німецької, Османської і Російської). В результаті цього, по-перше, утворилися нові незалежні держави в Європі (Чехо-Словаччина, Угорщина, Югославія,
Loading...

 
 

Цікаве