WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Географічна систематизація країн сучасного світу. Регіоналізація світового простору - Реферат

Географічна систематизація країн сучасного світу. Регіоналізація світового простору - Реферат


Реферат на тему:
Географічна систематизація країн сучасного світу. Регіоналізація світового простору
План
1. Необхідність систематизації країн для потреб соціально-економічної географії світу. Види географічної систематизації.
2. Типологія країн за політичним статусом.
3. Класифікація країн за розмірами території.
4. Класифікація країн за чисельністю населення.
5. Типологія країн за географічним положенням.
6. Типологія країн за формою державного правління.
7. Типології країн за ідеологічною орієнтацією, політичною структурою суспільства і політичним режимом.
8. Типологія країн за формою державного устрою.
9. Регіоналізація світу, її критерії та рівні.
1. Необхідність систематизації країн для потреб соціально-економічної географії світу. Види географічної систематизації.
У даний час на Земній кулі нараховується понад 225 країн і територій з постійним населенням, що є складовими елементами політичної карти світу. Дані об'єкти найрізноманітніші за кількісними та якісними характеристиками, їх географічну своєрідність найкраще подає соціально-економічна географія конкретних країн. Однак при географічному вивченні глобальних явищ і процесів (політична карта, народонаселення, науково-технічна революція, світове господарство, проблеми людства тощо) країнознавчим підходом скористатися важко. Виникає необхідність зробити певні узагальнення і звести всю різноманітність країн до обмеженої кількості груп за певними ознаками, тобто скористатися географічною систематизацією. Серед її видів Е.Алаєв називає класифікацію, типологію і географічне таксонування [Алаев Э.Б., с.114 - 119]. Їх визначення в найбільш загальному вигляді наступні:
- класифікація - групування досліджуваних об'єктів у сукупності (класи), які відрізняються між собою переважно кількісними ознаками;
- типологія - групування досліджуваних об'єктів у сукупності (типи), які стійко відрізняються між собою якісними ознаками;
- таксонування - процес членування досліджуваної території на рівнозначні або ієрархічно підпорядковані територіальні одиниці (таксони), що володіють певною специфікою і цілісністю. Якщо об'єктом таксонування є регіони, то вживається термін регіоналізація; регіони при цьому являють собою сукупність географічно суміжних об'єктів (таксонів) нижчого порядку.
Зокрема, для потреб соціально-економічної географії світу країни можна згрупувати: в класи - за площею території, чисельністю населення, його щільністю, етнічним чи релігійним складом, галузевою структурою господарства, різноманітними душевими показниками виробництва чи споживання продукції і т.д., у типи - за економічною системою, державним ладом в цілому чи окремими його складовими (формою правління, політичною системою, державним устроєм тощо); в регіони - за подібністю історичного розвитку, географічного положення та ін.
2. Типологія країн за політичним статусом.
За політичним статусом (становищем в системі міжнародного права) країни і території поділяються на: а)незалежні (суверенні) держави та б)володіння і залежні території. Перші виступають суб'єктами державно-правових і міжнародно-правових відносин, є рівноправними членами міжнародних організацій, тоді як другі перебувають під владою інших держав (метрополій) і управляються на основі спеціального режиму.
Кількість незалежних держав у цілому постійно зростає і досягла в наш час 192 (включаючи Тайвань, який формально є провінцією Китайської Народної Республіки, а фактично з 1949 р. виступає як окрема "Китайська Республіка").
Найдавнішими державами, що існують на сучасній політичній карті світу і формально не втрачали своєї незалежності з часу появи, є дві держави в Азії - Китай (перші державні утворення - з ХІV ст. до н.е.) та Японія (ІІІ ст. н.е.). В Європі такими державами є Іспанія (її складова частина - Астурія - отримала незалежність у 718 р.), Великобританія (її складова - Англія - незалежна з 829 р.), Франція (843 р.) і Сан-Марино (заснована ще в 301 р., незалежна з 885 р.); в Африці - Ефіопія (ХІІІ ст.) і Ліберія (1847 р.); в Америці - США (1776 р.), Гаїті та Еквадор (відповідно 1804 і 1809 рр.); в Австралії та Океанії - Австралія і Нова Зеландія (відповідно 1901 і 1907 рр.).
"Наймолодшими" серед сучасних держав є Палау (1994 р.), Ерітрея і Словаччина (1993 р.), Республіка Маршалові острови і Федеративні Штати Мікронезії (1991 р.), Намібія (1990 р.), а також 18 країн - колишніх союзних республік федеративних держав СРСР та Югославії, що утворилися в 1991 р. (Боснія і Герцеговина - в 1992 р.) в результаті розпаду названих держав (очевидно, до цієї групи нових незалежних країн не слід відносити ті республіки, які успадкували центральну владу колишніх федерацій і офіційно визнали себе їх правонаступницями - Росію, сучасну Югославію, а також Чехію - складову колишньої Чехо-Словаччини).
На політичній карті світу існує кілька десятків володінь і залежних територій (за різними підрахунками - від 30 до 40), більшість з яких є залишками колишніх колоніальних імперій великих держав. Площа суші, зайнята ними, постійно зменшується, за окремими винятками це - невеликі острівні території в Океанії і Карибському басейні. Багато з них "нежиттєздатні" з точки зору самостійного державного існування, хоч і включені в офіційний список ООН щодо деколонізації і мають право на самовизначення (наприклад, володіння Великобританії, Австралії, Нової Зеландії).
Сучасні володіння - це вже далеко не ті класичні колонії початку і навіть середини ХХ ст. Формальний статус їх може бути різним: "зовнішня", "острівна", "заморська" чи "неінкорпорована" територія, "заморський департамент", "рівноправна частина" метрополії або ж "асоційована" з нею чи "вільно приєднана" до неї "держава" тощо. Однак майже всі володіння мають внутрішнє самоврядування, цілий ряд з них - широку автономію у вирішенні багатьох внутрішніх і зовнішніх питань, власні конституції та атрибути державності, є учасниками міжнародних культурних і спортивних форумів тощо. Непоодинокими є випадки, коли самі метрополії надають можливість володінням визначитися щодо збереження чи зміни свого політичного статусу. (Так, під час референдумів мешканці Нової Каледонії та Бермудських островів висловилися за збереження залежного статусу відповідно від Франції та Великобританії, а населення Пуерто-Ріко тричі підтверджувало статус-кво острова як "держави, що вільно приєдналась до США". Натомість, мешканці о. Аруба,
Loading...

 
 

Цікаве