WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Політична географія України як наукова дисципліна - Реферат

Політична географія України як наукова дисципліна - Реферат

геополітичні доктрини в значній мірі також зачіпають інтереси України. Вона мала своє відображення в трьох таких її складових:
1) Імперіалізм - "від моря до моря" та "вогнем мечем" М. Кромер говорив про значну частину Правобережної України як про польську територію.
2) Католицизм у тій формі, що його насаджували поляки, був буфером для зупинки ісламу, мусульманства.
3) Оригінальний расизм не заперечував вищість польської нації ("пан і холоп").
Щодо сучасної геополітичної концепції України то вона базується на ст.. 18 Конституції України, за якою "Зовнішньоекономічна діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права".
- 5 -
Політико-географічне мислення в Україні (в широкому розумінні цього поняття) пройшло складну еволюцію. Інформація про держа­ви, державні кордони, політико-адміністративний устрій, етно-політичні проблеми аж до початку XX ст. не була систематизованою,не становила окремого розділу, а органічно поєднувалась з іншою країнознавчою інформацією.
Універсальними пам'ятками літератури, історії, а загалом і краєзнавства, були літописи періоду Київської Русі і Галицько-Волинської держави. Так, у літописі "Повість минулих літ" описано територію держави, поділ на племена, розкрито династичні відносини васалітету-сюзеренітету, що були основою політичної системи того часу. Подібна важлива інформація державно-описового характеру міститься у Галицько-волинському літописі. Загалом вона відображала погляди про єдність Русі та її місце в тодішньому політичному світі.
Уривкові відомості про територіальні відмінності соціально-політичного життя на українських землях можна також знайти в описах давніх античних, а пізніше західних і східних мандрівників і хроністів (Геродота, Страбона, Птоломея, Аль-Массуда, 3 Гербер-Штейна), більш систематизовані - в працях Г.Боплана (1600-1673).
Нове політичне мислення позначилось і на важливих політичних документах того часу, зокрема, "Договорі поміж цісарем турецьким і Військом Запорізьким з народом Руським...", статтях Б.Хмельницького, Гадяцькому трактаті. Останній вже досить чітко виписував новий статус України як автономного князівства Руського в Речі Посполитій трьох народів - польського, литовського, руського. Територія автономії обмежувалася лише трьома воєводствами - Київським, Чернігівським, Брацлавським, зате ширші права передбачались для українського населення в інших етнічно українських воєводствах.
Важливим етапом формування української політико-правові думки стала Конституція Пилипа Орлика, відзначивши основні демократичні принципи політичної організації незалежної козацької України. Проте у політико-географічному аспекті цей документ мав суттєві недоліки нерозуміння єдності всіх українських земель, обмеження території майбутньої незалежної української держави кордонами трьох воєводств, яку тимчасово визначив ще польський король під час національно-визвольної війни під проводом Б Хмель­ницького.
Незважаючи на ліквідацію останніх залишків козацької автономії наприкінці XVIII ст., ідея української державності ще довгий час зберігалася у середовищі козацької старшини та її нащадків, про що свідчить, зокрема, діяльність В.Капніста, В. Полетики та інших дер­жавних і громадських діячів того часу.
- 6 -
Якісно новими були політико-географічні аспекти ідеології Кирило-Мефодіївського товариства, що виникло наприкінці 1845 - на початку 1846 років, ядром якого були такі відомі представники української творчої і наукової інтелігенції, як Микола Костомаров, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко. У статуті Кирило-Мефодіївського товариства було визначено його політичний ідеал - слов'янську федерацію, однією з чільних республік якої повинна стати Україна.
Програмовим документом кирило-мефодіївців була "Книга буття українського народу" (автор - М. Костомаров). Крім історичного огляду тут подано сусідські відносини України з Польщею, Росією.
В умовах 60-70-х років XIX ст. політична ідеологія української інтелігенції, об'єднаної у "громади", стала поміркованою. У цей час було висунуто лише ідею автономії України в складі федеративної Росії. Саме на такій платформі стояв і відомий український гро­мадсько-політичний діяч Михайло Драгоманов (1841-1895), який став лідером не лише наддніпрянської, але й галицької передової інте­лігенції, роблячи також спроби до порозуміння із закарпатською українською інтелігенцією. Саме в цілеспрямованій праці по зближенню двох гілок українського народу (західної і центрально-східної) і полягає найбільше політико-географічне значення діяльності М.Драгоманова. Йому належить пріоритет у розумінні деяких інших українських політико-географічних проблем, зокрема, проблеми організації територіального політико-адміністративного устрою на українських землях. У "Проекті основного статуту українського товариства "Вільна Спілка", яке, за задумом М Драгоманова, повинно було стати провідником "політичного, економічного і культурного звільнення українського народу", вказано на всі історичні регіони, де проживають українці, але визначено план дій української громадськості лише в межах підросійської України. Разом з тим, вперше висувається ідея спільних дій українців та інших національних груп на території України на засадах політичної свободи. М.Драгоманов, детально описуючи перспективи громадського самоврядування, висунув, зокрема, пропозицію вдосконалити адміністративний поділ з урахуванням етнічних особливостей тодішньої Росії. Добре орієнтуючись у географії українських етнічних земель, він розумів також велике значення освоєння українцями Причорномор'я, необхідного для зміцнення українських геополітичних позицій у цьому регіоні, адже "без північних берегів Чорного моря Україна не можлива як культурний край".
Одним з найяскравіших творів тогочасної політичної думки є праця В. Подолинського "Голос Перестороги" (1846), в якій було охарактеризовано україно-польську, україно-австрійську, україно-московську, самостійницьку концепції існування українства. Відкинувши три попередні, В. Подолинський зосередився на самостійницькій концепції, для якої необхідно об'єднати українців на всіх землях. Ця думка була серйозним проривом вперед.
Важливим етапом у формуванні української політичної думки загалом і політико-географічного мислення зокрема стало утворення українських політичних партій наприкінці XIX - на початку XX століть, у програмах яких відображено
Loading...

 
 

Цікаве