WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Політична географія України як наукова дисципліна - Реферат

Політична географія України як наукова дисципліна - Реферат

Динаміка і політична роль політико-адміністративних територіальних систем, тобто ієрархічно організованої сукупності одиниць політико- і адміністративно-територіального поділу.
6) Взаємозв'язок етнічних відносин і конфліктів політичної географії.
7) Динаміка прямих і зворотних зв'язків між політичною, соціально-економічною і фізичною географією.
- 3 -
Якщо для інших наук можна досить чітко і однозначно вказати ту парадигму, що визначає її розвиток, то для політичної географії характерний свій підхід. Політико-географічні дослідження держави, яка є поєднанням складових об'єктів і структур, потребує плюралізму методологічних підходів. Ми вже згадували три принципові моменти, підходи, на яких розвивалась політична географія в минулому. Сьогодні до них ще слід додати генетичний та структурно-функціональний.
Сутність генетичного підходу в політико-географічних дослідженнях полягає в детальному відстежу ванні процесів зародження і розвитку деякої проблеми з метою з'ясування загальних тенденцій її динаміки. В принципі цей підхід сповідували Ф. Ратцель та С. Рудницький, які говорили про причинний характер того становища, яке склалось.
Структурно-функціональний підхід полягає у визначенні внутрішньої організації політико-географічної одиниці і внутрішніх функціональних зв'язків, що дає змогу визначити її стан і перспективи дальшого розвитку. Значну перевагу, навіть можна сказати, абсолютизацію цього підходу надають на Заході і активно він підтримувався ще П. Хагістом і Д. Харвей.
Загалом же абсолютизація якоїсь парадигми несе в собі небезпеку спрощення і певного обмеження в пізнанні. Тому протиставлення якогось з підходів іншому з метою його критики є природнім. Сутність певного політико-географічного явища якраз найліпше відображає застосування кількох різних показників, формуючи цілісні знання і цілісний світогляд.
Потреба пізнати генетичні основи сукупності територіально-історичних процесів і явищ зумовлює необхідність формування історичної політичної географії як цілісної наукової дисципліни, яка покликана не лише проілюструвати історичні територіально-політичні зміни на певній території, а й виявити історичні цикли та закономірності у розвитку певних об'єктів.
Вищезгадані підходи ще слід доповнити так званою просторовою парадигмою, формування основ якої пов'язано з іменами Ф. Шефера, У. Бунге А. Льоша. Її сутність - намагатися знайти просторові закономірності структури географічних явищ абстрагуючись від їхнього географічного положення. Цей підхід можна критикувати за ігнорування конкретних компонентів природи, географічних об'єктів.
Аналізуючи основні парадигми, що склались в політичній географії і враховуючи структурні особливості територіально-політичної системи держави, М.Д. Пістун визначив послідовність застосування методологічних підходів аналізу територіально-політичної системи України з дотриманням принципу системності, територіальності, комплексності і пропорційності, принципу картографування, принципу перспективності.
На першому етапі обґрунтовуються концептуальні засади функціонування територіально-політичних структур, окреслюється і конкретизується понятійно-термінологічний апарат. Пріоритет тут мають загальнонаукові логічні методи (аналіз, синтез) та літературний метод.
В ході другого етапу проводиться історико-генетичний аналіз трендів і тенденцій історичного розвитку складових політичного простору держави, виявлення слідів інерції минулого в сучасній територіально-політичній системі. В значній мірі цей етап перегукується з історичною географією, використовуючи методи історико-географічних зрізів, синхронного і діахронного аналізу. З статистичних методів важливе місце відводиться аналізу рядів динаміки (динаміка людності, динаміка етнонаціональних спільнот).
В основі третього етапу лежить структурно-функціональний аналіз політичного простору, що передбачає кількісну оцінку параметрів досліджуваних об'єктів і процесів, співвідношення між ними та вивчення особливостей їхнього поширення з застосуванням картографічного методу і методу районування. Кількісна оцінка передбачає застосування цілої низки статистичних методів6 табличного, графічного, індексів, середніх величин, рядів динаміки. Також прослідковуються регіональні пропорції та диспропорції у розміщенні політичних об'єктів та територіальні зв'язки між ними. Методика досліджень політичного простору держави в рамках структурно-функціонального підходу підпорядковується стратегічній меті - з'ясувати вектор рівнодійності політичних сил, виявити і попередити можливі регіональні конфлікти.
На четвертому етапі обґрунтовуються перспективні моделі розвитку на основі регіональної політики. Прогнозування поведінки великих територіальних політичних груп стає можливим завдяки аналізу реґіонально-ментальних відмінностей у суспільстві. Реалізація цього аналізу передбачає оцінювання політичних настроїв, поглядів і мотивів поведінки населення різних регіонів і потребує використання матеріалів соціологічного опитування та анкетування.
Політико-географічний аспект має багато чинників і явищ суспільного життя, що і зумовило широкий спектр емпіричних джерел політичної географії. Тому М. Дністрянський виділив в політико-географічній інформації такі групи:
а) державно-правові акти, офіційна інформація державних органів і їхніх пресових агентів;
б) міжнародні правові документи, міждержавні угоди;
в) офіційна державна статистика;
г) матеріали соціологічного опитування та анкетування;
д) картографічні та довідкові матеріали.
- 4 -
Ще з початку ХХ ст. точилась суперечність в такому принциповому для політичної географії питанні, як співвідношення між політичною географією та геополітикою. Одні науковці сходяться на тому, що відміна полягає лише в просторовому аспекті, інші - що геополітика є концептуальною основою політичної географії. Багато що тут залежить від тощо, що саме лежить в основі і розумінні одного і іншого напрямку.
Якщо основним критерієм політичної географії є об'єктивність в політико-географічних дослідженнях, то геополітика часто виступає в ролі ідеології, виходячи з інтересів окремих політичних одиниць чи груп.
Якщо розглядати геополітику під таким кутом, то можна визначити її об'єкт і предмет.
Об'єктом пізнання геополітики є геополітичний простір, який являє собою протяжність і глибину політичної діяльності. Як об'єкт дослідження виступають держави, геостратегічні райони, геополітичні регіони, блоки держав, геополітичні союзники, наддержави, центри сили, геополітичні лінії. Провідним об'єктом
Loading...

 
 

Цікаве