WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Розселення населення - Контрольна робота

Розселення населення - Контрольна робота

місцевості, міські риси у планувальній структурі поселень та ін.).
У сучасних умовах загальної економічної кризи в Україні все більшепроявляються риси деурбанізації. Вона, звичайно, не виявляється у зменшенні кількості міст та їх площі (площі міст стабілізувались) основні її риси: зменшення кількості міських жителів (за 1989-2000 роки на 0.8 млн.осіб), збільшення кількості людей, які повертаються із міста в село (реміграція) і тих міських жителів, що займаються сільськогосподарським виробництвом (переважно вирощуванням овочів, фруктів, розведенням кролів, птиці, свиней у дачних господарствах).
Процеси урбанізації (як і тепер - деурбанізації) мають значні територіальні відмінності, що виявилися у різній кількості і густоті міських поселень, чисельності і частці міського населення, у функціонально-планувальній структурі міських поселень та ін.
Найбільша кількість міських поселень, як і міського населення, характерна для областей Придніпров'я і Донбасу. Тут на кожні 10 тис.км2 території припадає 70-50 міських поселень (в Україні - 21 поселення). У Донецькій і Луганській областях зосереджено ? всіх міських поселень країни. Найрідша мережа міст та селищ міського типу - у західних областях України (27-35 на кожні 10 тис.км2 території). Тільки у Київській, Донецькій і Дніпропетровській областях проживає понад 1/3 міських жителів України, а у всіх західних областях України - менше, ніж в одній Донецькій. Невисока частка у міському населенні України також північних та південних областей.
Найвищі рівні урбанізації мають області з найвищим рівнем промислового розвитку. Вищий від середньоукраїнського цей рівень у Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Луганській, Харківській, Запорізькій областях, найнижчий - у Закарпатській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях (див. табл. 20).
Характерною рисою урбанізації у агропромислових регіонах України поряд із низькими показниками урбанізації та урбанізованості є значна концентрація міського населення у обласних центрах. Це зумовлено зосередженням у них найбільших промислових і соціальних об'єктів цих областей. У центрах окремих областей, як видно із табл. , проживає більше половини міського населення регіону. Це зовсім не є характерним для високорозвинених індустріальних регіонів, що мають густу мережу міських поселень (Донецька, Луганська області) та для тих областей, на території яких є ще хоч би одне велике чи декілька середніх міст (Закарпатська, Хмельницька, Полтавська, Сумська, Волинська та ін.) Внаслідок негативних тенденцій у демографічній ситуації, які склалися в останньому десятиріччі, у міських поселеннях України поступово знижуватиметься кількість населення, але частка його не зменшиться внаслідок менших темпів падіння чисельності міського, ніж сільського населення.
2.1. Сучасна мережа міських поселень
На території України є 1345 міських поселень, які відрізняються за зовнішнім виглядом, розмірами, адміністративним статусом, функціями та ще іншими ознаками. Більшість із них становлять селища міського типу (64% міських поселень), але в них проживає тільки 13.2% міського населення.
Сучасна мережа міст в Україні відзначається нерівномірною їх концентрацією у різних регіонах (див. табл. ). Її характеризують показники кількості міст, їх щільності. Найбільше міст - у високоурбанізованих регіонах (Донецька, Луганська області), у них, а також у західних (крім Закарпатської), Харківській Київській, Запорізькій областях є найвищою щільність міст (в 1.5-2.7 раза вища, ніж в середньому в Україні). Найрідша міська мережа спостерігається у південних та північних областях, Закарпатті (в 2.4-1.3 раза менша щільність поселень від середноукраїнської, див. табл. ).
Основною ознакою міст, від якої залежать всі інші, є людність. За цією ознакою всі міста поділяються на такі класи: малі (до 50 тис.осіб), середні (50-100 тис.осіб), великі (100-500 тис. осіб), дуже великі (500-1000 тис.осіб) та міста-мільйонери (мільйонники) - понад 1 млн. осіб). В кожну з цих груп входять міські поселення, які дуже подібні за функціями, способом життя людей, економічними та соціальними проблемами, екологічною ситуацією тощо.
Найбільшу серед цих груп в Україні складають малі міста - понад 74.5% від усіх міст. Однак у цей клас об'єднуються надто різні поселення як за людністю (м.Угнів із 1.2 тис.осіб та Каховка із 42.6 тис.осіб), так і за рівнем соціально-економічного розвитку, роллю в системах розселення. Тому в межах цього класу можна виділити групи міст, які є подібними між собою за цими ознаками, зокрема: до 3 тис.осіб, 3-5 тис.осіб, 5-10 тис.осіб, 10-20 тис.осіб,20-50 тис.осіб.
Розподіл міст України по групах з різною людністю ілюструє табл. 20. Із неї видно, що найчисельнішою серед малих міст є група поселень з людністю 10-20 тис.осіб та 20-50 тис.осіб (82.0%). Кількість міст цієї групи постійно збільшується (за 1939-2002 рр. - на 137 міст) внаслідок переходу до неї поселень із нижчих за людністю груп. Незначне місце серед міських поселень займають міста, які за своєю людністю не досягають офіційного статусу міста (менше 10 тис.осіб), але є або традиційними містами (за магдебурзьким правом), або отримали статус міста недавно внаслідок інтенсивної розробки корисних копалин. Вони становлять 13.8% від кількості міст (в 1939 р. - 26.8%), серед них такі міста, як: Угнів (1.2 тис.осіб), Берестечко (1.9 тис.осіб), Підгайці (3.9 тис.осіб), Галич (6.9 тис.осіб), Почаїв (8.7 тис.осіб) та ін. У малих містах проживає четвертина населення країни (в 1939 р. - 33.4%).
Малі міста як форми розселення людей і місця їх діяльності мають специфічні риси, які відрізняють їх від інших міст (особливо це стосується груп поселень з людністю до 20 тис.осіб). Це, передусім те, що жителі таких міст зайняті переважно в галузях, які пов'язані з освоєнням місцевих природних ресурсів (мінеральних, лісових, сільськогоспо-дарських). Для таких містечок характерною є єдність функціонування процесів життя, подібний рівень і якість життя людей. При цьому риси подібності тим більші, чим подібніший є вид господарської освоєності території. Сфери прикладання праці, умови праці, рівні споживання матеріальних і культурних благ будуть неоднаковими, наприклад, у регіонах з гірничо-промисловим і аграрно-промисловим типами освоєння. Але вони будуть подібними у малих містах одного регіону.
У малих містах нижчий, ніж у великих, рівень споживання матеріальних і духовних благ, соціальні потреби задовольняються менше. У таких містах обмежені умови для праці, для реалізації населенням свого працересурсного потенціалу, але кращі екологічні умови для життя людей.
Найбільша кількість малих міст в Україні знаходиться у регіонах, де їх мережа формувалась впродовж століть (західні області), та у тих, де їх виникнення і розвиток пов'язаний із розвитком промисловості, передусім гірничодобувної. Окремі з таких поселень збільшували свою людність внаслідок розвитку в них інших
Loading...

 
 

Цікаве