WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Розселення населення - Контрольна робота

Розселення населення - Контрольна робота

потенціал, ніж сільські і в силу цього стають центрами "притягання" для навколишньої території,вузлами різноманітних зв'язків.
Міста мають свою ієрархію, вони взаємно підпорядковані, кожен виконує певні функції, формує свій радіус впливу і притягання.
В науковій літературі з географії населення існують різні спроби встановити ієрархію населених пунктів, в т.ч. міських. Значного поширення за кордоном набула концепція В.Кристаллера, названа "теорією центральних місць". Згідно з нею, робилися спроби встановити ієрархію населених пунктів залежно від їх просторового розташування в системі розселення. Міста різної величини розглядались як "центральні місця" для навколишніх територій (у сфері торгівлі, ділових і фінансових операцій, лікарської допомоги, культурного та побутового обслуговування). В.Кристаллер намагався встановити ідеальну схему взаєморозташування міст різних ієрархічних рівнів, обумовлюючи цю ієрархію зосередженням в кожному з них певного набору функцій обслуговування населення. Основним недоліком цієї теорії є абстрактна математизація і підміна географічного простору (з усім його наповненням однорідним) геометричним простором. Однак, незважаючи на дані недоліки, вчені використовують цю теорію, знаходячи нові критерії для визначення "центральності" населеного пункту. Все більше при цьому переважає думка про те, що міста є фокусами суспільного виробництва, а не тільки обслуговування населення. Виходячи з цього, замість виведення функцій міст із їх "центральності", вчені встановлюють ієрархію міст залежно від функцій, яку вони виконують.
Функції міст визначаються рівнем розвитку і структурою їх економічної та соціальної бази. В складі такої бази виділяються містоформувальні і містообслуговувальні галузі. До перших відносять ті види діяльності, продукція чи послуги яких переважно реалізуються поза межами даного населеного пункту. Залучені у ці галузі необхідні ресурси забезпечують існування і розвиток міста, процес розширеного суспільного відтворення. Ті ж галузі, основна продукція яких не виходить за межі міста, відносять до містообслуговувальних. Нерідко розділити галузі на ці дві групи буває надзвичайно важко і навіть неможливо, бо одне і те ж підприємство (установа) може одночасно випускати продукцію (надавати послуги) для населення іншого міста чи навколишньої сільської місцевості. Тому доцільно виділяти галузі, які складають економічну і соціальну базу міста, підкреслюючи при цьому їх містоформувальні і містообслуговувальні функції. Це підтверджується і тим, що містоформувальними можуть бути як галузі виробництва, так і соціальної сфери (рекреація, наука та ін.).
Міста можна представити як єдність трьох підсистем: а) господарської основи; б) виробничої і соціальної інфраструктури; в) населення з його трудовим потенціалом. Ці підсистеми взаємопов'язані, вони забезпечують функціонування одна одної.
Найпоширенішими в Україні є сільські населені пункти, в них населення, яке веде сільський спосіб життя і займається переважно с/г виробництвом. На території України нараховується понад 28.7 тисяч сіл, 448 міст та 897 селищ міського типу. В них проживає 34.3 млн. міських та 16.2 сільських жителів. Співвідношення між міщанами (жителями міст) і селянами (жителями сіл) постійно змінюється внаслідок природного і механічного руху. Якщо ж на початку ХХ ст. в Україні було трохи більше 16 % міського населення, то вже зараз - майже 68%. Міське населення постійно поповнювалось за рахунок селян, які приходили у міста на заробітки, навчання. Такий процес носить назву урбанізації. Але урбанізація - це не тільки збільшення кількості і частки міського населення (це вузьке розуміння даного процесу), але й зростання значення міст у суспільстві, поширення міського способу життя, формування специфічних форм розселення. У процесі урбанізації можна виділити три фази (за Є.І.Шиповичем і С.С.Мохначуком): 1) власне урбанізація (процес росту міст і збільшення міського населення); 2) субурбанізація (розмивання ядер міст, формування міст-супутників); 3) рурбанізація (урбанізація сільських поселень в межах урбанізованої зони) 1. Розглянемо особливості урбанізації в Україні впродовж ХХ ст. Її найвищі темпи спостерігалися у 40-70 роки цього століття (див.табл.18), коли відбувалися процеси індустріалізації. У передвоєнний період міське населення збільшувалось приблизно на 0.8 млн. чол. щорічно, відразу після війни - на 0.4 млн.осіб, а у 60-ті роки - на 0.5 млн.осіб. Відповідно збільшувалась частка міських жителів (див. табл. 18), вже у 60-их роках вона перевищила половину населення країни, повільно збільшуючись до кінця 90-х років. Сучасні процеси депопуляції населення в Україні, пов'язані із тривалою демографічною кризою, а також припиненням потоку мігрантів із сільської місцевості, що спостерігався у попередні роки. Це привело спочатку до сповільнення темпів зростання чисельності і частки міського населення, а вже наприкінці століття - до стабілізації цих показників. В умовах загальної економічної кризи відбувається значний відтік міських жителів на заробітки за межі своїх поселень (переважно за кордон), а також повернення колишніх вихідців із сіл назад до своїх сільських жител (т.з. "деурбанізація", правда обсяги її ще не дуже великі, але такий процес вже намітився в Україні). Це, а також зниження показників природного приросту населення у міських поселеннях, є основними причинами зменшення кількості і частки міського населення в останні роки ХХ ст.
Збільшення кількості і густоти міст, різке зростання чисельності населення у великих містах, розширення взаємозв'язків між міськими поселеннями зумовили субурбанізацію, наслідком якої є виникнення міських агломерацій.
Агломерація являє собою систему близько розміщених міських поселень, що з часом зростаються, які об'єднані між собою інтенсивним переплетенням народногосподарських, трудових, культурних, соціально-культурних взаємозв'язків [П.С.Коваленко, 1980]. Вона може утворюватись внаслідок посилення взаємозв'язків між приміськими поселеннями і великим містом (Київська, Одеська, Харківська, Львівська), або внаслідок активного розвитку двох великих міст (Дніпро-петровсько-Дніпродзержинська, Донецько-Макіївська), або посилення взаємозв'язків у групі близько розташованих міст і селищ міського типу, які мають приблизно однакову людність (Горлівсько-Єнакіївська, Лисичансько-Рубіжнянська, Стаханово-Комунарська. Всього в Україні 19 агломерацій, в них проживає понад 16 млн.осіб.
Критеріями формування міської агломерації можуть бути: 1) наявність великого міста (як правило, понад 100 тис. жит.) - ядра агломерації, 2) висока щільність міського населення, значна щільність поселень, 3) значна інтенсивність трудових та культурно-побутових зв'язків населення між центральним та іншими поселеннями.
Важливою рисою урбанізації є також поширення міського способу життя у прилеглій до міст сільській місцевості (розвиток несільськогосподарського виробництва у сільській
Loading...

 
 

Цікаве