WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Етнічний склад населення України, його особливості, динаміка та територіальні відмінності - Контрольна робота

Етнічний склад населення України, його особливості, динаміка та територіальні відмінності - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Етнічний склад населення України, його особливості, динаміка та територіальні відмінності
ПЛАН
1. Етнічний склад населення, його динаміка
2. Чисельність та розселення українців в Україні
3. Етнографічні групи (субетноси) українського етносу
4. Географія української діаспори
5. Національні меншини
6. Етногеографічне районування України
1. Етнічний склад населення, його динаміка
Люди, що населяють територію України, відзначаються приналежністю до різних етносів ("етнос" у перекладі із грец. означає "народ", "плем'я ").
Етнос - це стійка, стала група людей, що історично склалася як певна цілісність та характеризується рядом ознак і рис спільності у своєму походженні та розвитку. Передусім - це загальні ознаки культури, мови, психіки, самосвідомості та ін.
На сучасному рівні етноси утворюють об'єднання у формі націй.
Нація - це вища форма етнічної спільноти, яка утворюється впродовж значного історичного періоду із племен і народностей. Вона відзначається спільністю походження, психології і характеру, мови, території проживання, економічною єдністю людей, які до неї відносяться.
Україна є державою української нації, бо немає більше у світі іншої країни, де б інтереси українців задовольнялися так повно і всебічно. Теза про те, що Україна є багатонаціональною державою, помилкова. Тільки українці є автохтонним народом у нашій країні і вони формують національну державу. Всі інші народи, що проживають в Україні, утворюють етнічні (національні) меншини.
Українці є дуже давнім народом. Територія України була заселена ще близько 600 тис. років тому (про це свідчать археологічні знахідки біля с.Королево у Закарпатті). Вчені довели, що від часу переходу до осілого способу життя, корінне населення не покидало своєї землі. Воно зберегло свої специфічні риси, незважаючи на постійні нашестя кочівників, на запозичення деяких рис археологічної та духовної культур інших народів.
Існує декілька теорій походження українців. Донедавна в нашій країні, яка входила до складу Радянського Союзу загальноприйнятною була теорія спільного походження (від єдиного кореня) українців, білорусів і росіян від давньоруської народності після занепаду Київської Русі. Ця теорія підтверджувала можливість формування "єдиного радянського народу", оправдовувала теорію злиття націй, яка широко реалізовувалась у колишньому СРСР і була спрямована на нищення національних культур, мов, національної самосвідомості всіх народів, що населяли цю державу. Дана теорія в сучасних умовах відкинута з огляду на її неспроможність. Більше доказовою і науково обґрунтованою є т.зв. слов'янська теорія, згідно з якою предками українців є ранні слов'яни (праслов'яни). Вони є також предками всіх слов'ян, праслов'яни проживали у передгір'ях Карпат, долинах Дністра, Західного Бугу і Дністра ще у І тисячолітті до Христа і розселились вже у VI-VII ст., звідки на південь, захід і схід. Східні слов'яни (уличі, дуліби, тиверці, поляни, древляни), що населяли Україну, займались землеробством і стали основою (етнічним субстартом) українського народу. Частина східних слов'ян пересилилась на північ і змішалась із балтами (білоруський етнос), а частина - на північний схід і змішалась з угрофінськими і тюркськими племенами (росіяни). В Україні також багато прихильників теорії, згідно з якою всі люди індоєвропейської мовної сім'ї походять із України.
Поширеною є також теорія давнього походження українців. За нею, предками українців є трипільські племена, які населяли територію басейнів Дністра, Південного Бугу, пізніше - й Дніпра 3.5-2.0 тис. років до Христа. Ці племена під натиском кочівників із сходу були частково відтиснуті на північ (Полісся), а на думку деяких вчених, вони асимілювались із цими племенами (кіммерійцями, скіфами, сарматами).
Отже, у процесі формування української нації важливу роль відіграв субстрат (етнічна основа) - трипільці (пізніше - слов'яни), та елементи сусідніх етносів (хозарські племена, нормани та ін.). Це наклало відбиток на культурні та психологічні особливості українців, піднесення та спади їх національної самосвідомості.
Українці є корінним населенням всієї території України, але внаслідок складних етнічних процесів, які відбувалися впродовж всієї історії формування української держави, цей народ перебував у тісному взаємозв'язку з іншими народами, що населяли і населяють нашу країну.
Етнічний склад населення України формувався впродовж тривалого історичного часу. Цей процес відбувався з різною інтенсивністю під впливом різноманітних факторів (соціально-економічних, політичних, воєнних, релігійних та інших). Аналіз різних джерел дає можливість зробити висновок, що етнічний склад населення України змінювався як в часі (із зміною політичних устроїв), так і по її регіонах. Зміну національного складу населення нашої держави слід пов'язувати з колонізаційними хвилями національних меншин на її територію, з еміграціями українців за межі своєї землі та іншими причинами.
Найповніші дані про національний склад населення України дають державні переписи населення. Найбільшою хибою перших з них було те, що в них, а найбільше в переписі 1931 року, занижена кількість українців на названій території. Особливістю австрійських та польських переписів, що охоплювали територію Західного регіону було те, що в переписних листах прямо не вказувалась національна приналежність, але лише релігійна. І тому існували значні похибки у кількості людей різних національностей.
Аналізуючи ці дані, можна встановити такі характерні особливості етнічного складу населення України:
а) впродовж XX століття, незважаючи на великі втрати українців у двох світових війнах, під час репресій, голодоморів та депортацій, вони становили в Україні переважну більшість і майже завжди складали 3/4 її населення;
б) за названий період в Україні з різних причин суттєво скоротилась кількість населення окремих національних меншин, які були чисельними в 20-30-х рр. (євреї, поляки, німці, татари та ін.). Так, частка євреїв зменшилась з 6.5% в 1930 р. до 0.9% в 1989 р., а поляків - відповідно з 5.5% до 0.4%;
в) збільшилась частка представників східно-слов'янських народів (росіян, білорусів) з 15.1% в 1930 р. до 24.6% в 1989 р.). Вона зросла в основному за рахунок збільшення кількості росіян (від 8.0% в 1930 р. до 22.1% у 1989 р.) і зменшення частки поляків;
г) в умовах радянського тоталітарного режиму внаслідок форсування політики інтернаціоналізації господарського та суспільного життя в Україні в другій половині XX століття значно розширилось представництво національних меншин. За переписом 1989 року частка кожної меншини в Україні не перевищувала одного відсотка від її населення. З них тільки частка 10-ти меншин (євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени) в загальній кількості населення коливалася від 0.9 до 0.1%. Частка кожної із
Loading...

 
 

Цікаве