WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Фізична й економічна географія України - Реферат

Фізична й економічна географія України - Реферат


Реферат на тему:
Фізична й економічна географія України
План
1. Природа.
2. Населення.
3. Економічний розвиток.
Природа
Україна - держава на півдні Східної Європи. На півдні омивається Чорним і Азовським морями. Загальна площа 603,7 тис. км2 Населення 49,5 млн чоловік (2000 p.), міське 68 %; українці (37 419 тис. чоловік, перепис 1989 p.). Офіційна мова - українська. Віруючі - переважно православні християни. У складі України 24 області, 2 міста республіканського підпорядкування і територіальна автономія - Автономна Республіка Крим. Столиця - Київ. Глава держави - президент. Законодавчий орган - Верховна Рада.
Велику частину території України займають низовини (Поліська, Придніпровська, Причорноморська) і окремі малогорбисті височини заввишки до 300-500 м (Подільська, Придніпровська, Донецький кряж й ін.). Гори розташовані на заході (Карпатські) і на півдні (Кримські). Найвища вершина країни - г. Говерла в Карпатах (2061 м над рівнем моря). Головні ріки України - Дніпро, Південний Буг і Дунай, що впадають у Чорне море. Є більше 7000 озер (у заплавах рік, а також на північному заході, у Поліссі - найбільш заболоченому районі). Найбільші водоймища - Кременчуцьке, Каховське, Дніпродзержинське, Київське й Канівське. Клімат помірноконтинентальний. Характерні сезонні розходження, зими помірно холодні, літо тривале, тепле або спекотне, середня температура липня +18-24 °С, січня від -8 °С до +2-4 °С (на Південному березі Криму). Сумарна річна кількість опадів для більшої частини України складає 600 мм, у Карпатах - до 1600 мм, на півдні й південному сході 400- 300 мм. Південний берег Криму характеризується субтропічним кліматом середземноморського типу. В Україні добре виражена грунтово-рослинна зональність. 2/3 території країни (лісостеп і степ) зайняті чорноземами. На північ від чорноземного поясу поширені сірі лісові й дерново-підзолисті ґрунти під мішаними лісами, на південь - темно-каштанові й каштанові ґрунти під сухими степами. Ґрунтовим поясам відповідають три природні зони - лісова, лісостепова і степова. Лісова зона включає різноманітні змішані й листяні ліси з білою (європейською) ялицею, сосною, буком і дубом. У лісостеповій зоні ліси складаються здебільшого з дуба; часто острівці лісу оточені ріллями. Для степової зони характерні трави і стрічкові лісонасадження. До XVIII ст. степи не освоювалися, а тепер природна рослинність збереглася лише в заповідниках. Схили Карпат вкриті мішаними та хвойними лісами з дуба, бука, ялини й ялиці. На схилах Кримських гір - ліси з бука, дуба, сосни. Південний берег Криму має значні паркові насадження з різних видів середземноморської флори, тут поширені фруктові сади й виноградники. Унаслідок свого переважно рівнинного рельєфу й браку лісів в Україні мало ендемічних видів тварин. Усього представлено 28 тис. видів, включаючи 101 вид ссавців, 350 видів птахів, 21 вид плазунів, 19 видів земноводних і більше 200 видів риб. Ведмеді, зайці, дикі кабани, лиси, лосі, рись, тетереви, рябчики, орли, яструби й сови дотепер живуть на північному заході - у Карпатах і Поліссі. У лісостепу поширені олені, кабани, вовки, гризуни (хом'як, тхір), куріпки, сороки, іволги. Для степового поясу найбільш типовими є гризуни, польові птахи й комахи. Система заповідників, національних парків, природних заказників дає можливість частково зберегти і навіть розводити нові види диких тварин. В Україні створено 15 заповідників, найбільші й найвідоміші - Чорноморський, Поліський, Асканія-Нова, Український степовий. Є Карпатський і Шацький природні національні парки. Український степовий заповідник був створений у 1961 p., має 3 ділянки: Хомутовський степ і Кам'яні могили (у Донецькій обл.), Михайлівська цілина (у Сумській обл.). Загальна площа 1634 га. У заповіднику знаходяться цілинні лугові, різнотравно-ковилові степи з характерною фауною (їжаки - вухастий і звичайний, лисиця, байбак, журавель сірий, бугай, шуліка й ін.).
Населення
За переписом і оцінками радянського періоду, населення України складало 26,9 млн чоловік у 1937 p., 47,1 млн - у 1970 p., 49,6 млн - у 1979 p., 51,7 млн - у 1989 р. У 1993 р. чисельність населення країни складала 52,2 млн чоловік, у 1996 р. - 51,3 млн чоловік. До січня 1998 р. населення України скоротилося до 50,5 млн чоловік, до січня 1999 р. - до 50,1 млн чоловік, а в 2000 р. - до 49,4 млн чоловік. У 1997 р. на 10 тис. чоловік число немовлят складало 87, померлих - 149, показник природного приросту населення склав -6,2 на тисячу чоловік (у 1940 р. - 13, 1950 р. - 14,3, 1960 р. 13,6, 1970 р. - 3,4, 1980 р. - 2,9, 1990 р. - 0,6, 1991 р. - мінус 0,7, 1993 р. - мінус 3,5, 1995 р. -мінус 5,8). Найбільш густо заселені промислові області Подніпров'я і сходу (Донецька, Дніпропетровська, Харківська й Луганська), Київська; менше - аграрні західні області (Волинська, Закарпатська, Рівненська й Тернопільська). Природний приріст населення України в останні десятилітгя знижувався й перейшов у депопуляцію за рахунок підвищення смертності серед чоловіків і погіршення умов життя загалом. У 1989 р. середня тривалість життя чоловіків дорівнювала 65 років, жінок - 75 років, однак із 1990-х років відзначалася тенденція до її зниження. Чисельність населення різко скорочувалася в 1930-х роках (через масовий голодомор 1932-1933 pp. і репресії загинуло від 3 до 7 млн чоловік), а також під час Другої світової війни загинуло 6 млн чоловік. Перша світова війна і Громадянська війна 1917-1921 pp. обійшлися Україні в кілька мільйонів життів.
У 1959 р. кількість українців складала 76 %, росіян - 17 %, євреїв - 2 %, поляків менше 1 %. За переписом 1989 р., у країні проживало 37 419 тис. етнічних українців (72,4 % усього населення країни) і 11 358 тис. етнічних росіян (22,0 %). До інших великих етнічних груп належали євреї (486 тис. чоловік, або близько 1 %), білоруси (440 тис. - 0,9%), молдавани (325 тис. - 0,6 %), болгари (234 тис. - 0,5 %), поляки (219 тис. - 0,4 %), угорці (163 тис. - 0,3 %), румуни (135 тис. - 0,2%). У сільській місцевості частка українців сягає 80-90 %, у містах знижується до 50-60 %. Частка росіян і євреїв, навпаки, у містах зростає. Основні мови - українська й російська. їдиш і польська були поширені в містах заходу і південного заходу до Другої світової війни. Більшість українського населення міст, особливо сходу й півдня, розмовляє російською мовою. Завдяки близькості російської й української мов більшість росіян України читають і розуміють по-українськи. Основні релігії - православ'я (розділене на Українську православну церкву Московського патріархату, Українську православну церкву Київського патріархату й Українську автокефальну православну церкву), католицизм (із грецьким і латинським обрядами), протестантизм, іудаїзм, іслам. Православ'я - найбільш розповсюджена віра, католицизм сповідується в Західній Україні. З 1989 р. загострилися відносини між гілками православної церкви, що виступають за збереження відносин із Російською православною церквою або за автономністьцеркви всередині України, а також між православними і греко-католиками (діяльність останніх була заборонена, а їхня власність передана в 1946 р. Українській православній церкві, до якої у 1990-х роках висуваються майнові й інші претензії).
До кінця 1990-х років 68 % населення проживало в містах; у 1926 р. частка міського населення складала 20 %. Урбанізація швидко розвивалася в 1930-ті роки, коли більшовицькою партією під керівництвом Сталіна проводилася кампанія індустріалізації й руйнування індивідуального селянського господарства. Наприкінці XIX ст. найбільшими містами були Одеса, Київ, Харків, Катеринослав (Дніпропетровськ), Львів (входив до складу Австро-Угорщини) і Миколаїв. У 1998 р. найбільшими містами стали: Київ (2629,3 тис. чоловік), Харків {1521 тис), Дніпропетровськ (1122 тис), Донецьк
Loading...

 
 

Цікаве