WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Океан і його ресурси - Реферат

Океан і його ресурси - Реферат

південному заході Тихого океану. Нижче наводяться найбільші глибини океанів з указівкою їхніх назв і місця розташування:
Північний Льодовитий - 5527 м у Гренландському морі;
Атлантичний - жолоб Пуерто-Ріко (біля берегів Пуерто-Ріко) - 8742 м;
Індійський - Зондський (Яванський) жолоб (на захід від Зондського архіпелагу) - 7729 м;
Тихий - Маріанський жолоб (біля Маріанських островів) - 11 033 м; жолоб Тонга (біля Нової Зеландії) - 10 882 м; Філіппінський жолоб - біля Філіп-пінських островів) - 10 497 м.
Великим підводним хребтом є Серединно-Атлантичний хребет, що простягнувся з півночі на південь через центральну частину Атлантичного океану. Його довжина майже 60 тис. км, одне з його відгалужень тягнеться в Аденську затоку до Червоного моря, а інше закінчується біля берегів Каліфорнійської затоки. Ширина хребта складає сотні кілометрів; найбільш прикметну його рису становлять собою рифтові долини, що простежуються практично всюди вздовж нього й нагадують Східно-Африканську рифтову зону. Ще більш дивним відкриттям виявилося те, що основний хребет перетинають під прямим кутом до його осі численні гребені й балки. Ці поперечні гребені простягаються в океані на тисячі кілометрів. У місцях їхнього перетину з осьовим хребтом знаходяться т. зв. зони розламів, до яких приурочені активні тектонічні переміщення і де знаходяться центри великих землетрусів.
Гіпотеза дрейфу материків А. Вегенера. Приблизно до 1865 р. більшість геологів гадали, що положення й обриси материків і океанічних басейнів залишаються незмінними. Існувало вельми неясне уявлення про те, що Земля стискається, і це стискання призводить до утворення складчастих гірських хребтів. Коли в 1912 р. німецький метеоролог Альфред Вегенер висловив ідею про те, що материки переміщаються ("дрейфують") і що Атлантичний океан утворився в процесі розширення тріщини, що розколола древній суперконтинент, ця ідея була зустрінута з недовірою, незважаючи на безліч фактів, що свідчать на її користь (подібність обрисів східного і західного узбереж Атлантичного океану; подібність викопних залишків в Африці й Південній Америці; сліди великих заледенінь кам'яновугільного й пермського періодів в інтервалі 350-230 млн років тому в районах, нині розташованих поблизу екватора). Поступово доводи Вегенера були підкріплені результатами подальших досліджень. Було висловлене припущення про те, що рифтові долини в межах серединно-океанічних хребтів виникають як тріщини розтягання, які потім заповнюються магмою, що піднімається з глибин. Материки й ділянки океанів, що примикають до них, утворюють величезні плити, які рухаються в боки від підводних хребтів. Фронтальна частина Американської плити насувається на Тихоокеанську плиту; остання у свою чергу підсувається під материк - відбувається процес, названий субдукцією. Є безліч інших свідчень на користь цієї теорії: наприклад, приуроченість до цих районів центрів землетрусів, крайових глибоководних жолобів, гірських ланцюгів і вулканів. Ця теорія дозволяє пояснити майже всі великі форми рельєфу материків і океанічних басейнів.
Магнітні аномалії. Найбільш переконливим доводом на користь гіпотези розростання океанічного дна є чергування смуг прямої і зворотної полярності (позитивних і негативних магнітних аномалій), що простежуються симетрично з обох боків від серединно-океанічних хребтів і простягаються паралельно до їхньої осі. Вивчення цих аномалій дозволило встановити, що розширення океанів відбувається в середньому зі швидкістю кілька сантиметрів на рік.
Тектоніка плит. Ще один доказ імовірності цієї гіпотези був отриманий за допомогою глибоководного буравления. Якщо, як це випливає з даних історичної геології, розростання океанів почалося в юрському періоді, жодна частина Атлантичного океану не може бути старшою цього часу. Глибоководними свердловинами в деяких місцях були пройдені відкладення юрського періоду (утворені 190-135 млн років тому), але ніде не були знайдені давніші. Ця обставина може вважатися вагомим доказом; одночасно з неї випливає парадоксальний висновок про те, що дно океану молодше, ніж сам океан.
Ресурси океану
У міру того як ресурси планети чимраз менше задовольняють потреби зростаючого населення, океан набуває особливого значення як джерело їжі, енергії, мінеральної сировини та води.
Харчові ресурси океану. В океанах щорічно виловлюються десятки мільйонів тонн риби, молюсків і ракоподібних. У деяких частинах океанів видобуток із застосуванням сучасних плавучих рибозаводів ведеться дуже інтенсивно. Майже повністю винищені деякі види китів.
Тривале інтенсивне виловлювання може завдати сильної шкоди таким цінним промисловим видам риби, як тунець, оселедець, тріска, морський окунь, сардина, мерлуза.
Рибництво. Для розведення риби можна було б виділити великі ділянки шельфу.-При цьому можна удобрювати морське дно, щоб забезпечити ріст морських рослин, якими харчується риба.
Мінеральні ресурси океанів. Усі мінерали, що знаходять на суші, присутні й у морській воді. Найбільш поширеними там є солі, магній, сірка, кальцій, калій, бром. Недавно океанологи виявили, що в багатьох місцях дно океану буквально вкрите розсипом залізомарганцевих конкрецій з високим умістом марганцю, нікелю і кобальту. Знайдені на мілководді фосфоритні конкреції можуть використовуватися як сировина для виробництва добрив. У морській воді присутні також такі цінні метали, як титан, срібло й золото. Сьогодні у значних кількостях із морської води добуваються лише сіль, магній і бром.
Нафта. На шельфі вже зараз розробляється ряд великих родовищ нафти, наприклад, біля берегів Техаса й Луїзіани, у Північному морі. Перській затоці й біля берегів Китаю.
Ведеться розвідка родовищ у багатьох інших районах, наприклад, біля берегів Західної Африки, біля східного узбережжя США і Мексики, біля берегів арктичної Канади й Аляски, Венесуели й Бразилії.
Океан є практично невичерпним джерелом енергії.
Енергія припливів. Уже давно було відомо, що припливні течії, які проходять крізь вузькі протоки, можна використовувати для одержання енергії так само, як водоспади й греблі на ріках. Так, наприклад у Сен-Мало у Франції з 1966 р успішно діє припливна гідроелектростанція.
Енергія хвиль також може використовуватися для одержання електроенергії.
Енергія термічного градієнта. Майже три чверті сонячної енергії, що надходить на Землю, припадає на океани, тому океан є ідеальним гігантським нагромаджувачем тепла. Одержання енергії, що ґрунтується на використанні різниці температур поверхневих іглибинних шарів океану, могло б проводитися на великих плавучих електростанціях. Сьогодні розробка таких систем знаходиться в експериментальній стадії.
До інших ресурсів океану можна віднести перли, що утворюються в тілі деяких молюсків; губки; водорості, що використовуються як добрива, харчові продукти й харчові добавки, а також у медицині як джерело йоду, натрію й калію; поклади гуано - пташиного посліду, що видобувається на деяких атолах у Тихому океані й використовується як добриво. Нарешті, опріснення дозволяє одержати з морської води прісну. .
Loading...

 
 

Цікаве