WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Океан і його ресурси - Реферат

Океан і його ресурси - Реферат

наприклад скляні губки, одержують необхідні їм поживні речовини із залишків відмерлих організмів - органічного детриту, що опускається на дно з верхньої товщі води. Однак відомо, що безліч риб й інших тварин, що можуть вільно пересуватися, зуміли пристосуватися до екстремальних умов високого тиску, низької температури і постійної темряви, характерних для великих глибин.
Хвилі, припливи, течії
Як і весь Всесвіт, океан ніколи не залишається в спокої. Різноманітні природні процеси, у тому числі такі катастрофічні як підводні землетруси або виверження вулканів, викликають рухи океанічних вод. Звичайні хвилі викликаються вітром, який дме з перемінною швидкістю над поверхнею океану. Спочатку виникають брижі, потім поверхня води починає ритмічно підніматися й опускатися. Хоча водна поверхня при цьому здіймається й опускається, окремі частки води рухаються по траєкторії, що представляє собою майже замкнене коло, практично не зсуваючись по горизонталі. У міру посилення вітру хвилі стають вищими. У відкритому морі висота гребеня хвилі може сягати 30 м, а відстань між сусідніми гребенями - 300 м. Підходячи до берега, хвилі утворюють буруни двох типів - пірнаючі й ковзні. Пірнаючі буруни характерні для хвиль, що зародилися далеко від берега; вони мають ув-шутий фронт, їхній гребінь нависає й обрушується, як водоспад. Ковзні буруни не утворюють увігнутого фронту, і зниження хвилі відбувається поступово. В обох випадках хвиля накочується на берег, а потім відкочується назад.
Катастрофічні хвилі можуть виникати в результаті різкої зміни глибини морського дна при утворенні скидань (цунамі), при сильних штормах і ураганах (штормові хвилі) або при обвалах і зсувах берегових обривів. Цунамі можуть поширюватися у відкритому океані зі швидкістю до 700-800 км/год. При наближенні до берега хвиля цунамі гальмується, одночасно збільшується її висота. У результаті на берег накочується хвиля заввишки до 30 м і більше (щодо середнього рівня океану). Цунамі мають величезну руйнівну силу. Хоча більш за все від них страждають райони, які знаходяться поблизу таких сейсмічно активних зон, як Аляска, Японія, Чилі, хвилі, що приходять від віддалених джерел, можуть завдати значної шкоди. Подібні хвилі виникають при вибухових виверженнях вулканів або обваленні стінок кратерів, як, наприклад, при виверженні вулкана на о. Кракатау в Індонезії в 1883 р. Ще більш руйнівними можуть бути штормові хвилі, породжені ураганами (тропічними циклонами). Неодноразово подібні хвилі накочувалися на узбережжя у верховій частині Бенгальської затоки; одна з них у 1737 р. призвела до загибелі приблизно 300 тис. чоловік. Сьогодні завдяки значно удосконаленій системі раннього оповіщення є можливість заздалегідь попереджати населення прибережних міст про урагани, що наближаються. Катастрофічні хвилі, викликані зсувами й обвалами, відносно рідкісні. Вони виникають у результаті падіння великих блоків породи в глибоководні затоки; при цьому відбувається витиснення величезної маси води, що накочується на берег. У 1796 р. на о. Кюсю в Японії зійшов зсув, який мав трагічні наслідки: викликані ним три величезні хвилі позбавили життя близько 15 тис. чоловік.
На береги океану накочуються припливи, у результаті чого рівень води піднімається на висоту 15 м і більше. Основною причиною припливів на поверхні Землі є притягання Місяця. Протягом кожних 24 год 52 хв відбуваються два припливи і два відливи. Хоча ці коливання рівня помітні тільки біля берегів і на обмілинах, відомо, що вони виявляються й у відкритому морі. Припливами обумовлені чимало дуже сильних течій у прибережній зоні, тому для безпечної навігації морякам необхідно користуватися спеціальними таблицями течій. У протоках, що з'єднують Внутрішнє море Японії з відкритим океаном, припливно-відливні течії сягають швидкості 20 км/год, а в протоці Симор-Нарроус біля берегів Британської Колумбії (о. Ванкувер) у Канаді зареєстрована швидкість близько ЗО км/год.
Течії в океані можуть також створюватися хвилюванням. Прибережні хвилі, Що підходять до берега під кутом, викликають відносно повільні течії вздовж берега. Там, де течія відхиляється від берега, її швидкість різко зростає - утворюються розривна течія, що може становити небезпеку для плавців. Обертання Землі змушує великі океанічні течії рухатися за годинниковою стрілкою в Північній півкулі й проти годинникової стрілки - у Південній. З деякими течіями пов'язані найбагатші рибальські угіддя, наприклад у районі Лабрадорської течії біля східних берегів Північної Америки і Перуанської течії (або Гумбольдта) біля берегів Перу і Чилі. Каламутні течії належать до найсильніших течій в океані. Вони викликаються переміщенням великого обсягу завислих у воді наносів; ці наноси можуть бути принесені ріками, з'явитися у результаті хвилювання на мілководді або утворитися при сході зсуву уздовж підводного схилу. Ідеальні умови для зародження таких течій існують у вершинах підводних каньйонів, розташованих поблизу берега, особливо при впаданні рік. Такі течії розвивають швидкість від 1,5 до 10 км/год і часом ушкоджують підводні кабелі. Після землетрусу 1929 р. з епіцентром у районі Великої Ньюфаундлендської банки багато трансатлантичних кабелів, що з'єднували Північну Європу і США, виявилися ушкодженими, ймовірно, унаслідок сильних каламутних течій.
Береги
На картах добре видно надзвичайну розмаїтість обрисів берегів. Як приклади можна навести береги, порізані затоками, з островами і звивистими протоками (у шт. Мен, на півдні Аляски й у Норвегії); береги порівняно простих обрисів, як на більшій частині західного узбережжя США; затоки, що глибоко проникають у межі суходолу і розгалужуються (наприклад Чесапікська), у середній частині атлантичного узбережжя США; випуклий низинний берег Луїзіани біля гирла р. Міссісіпі. Подібні приклади можна навести для будь-якої широти і будь-якої географічної або кліматичної області. Насамперед простежимо, як змінювався рівень моря за останні 18 тис. років. Саме перед цим більшість суші у високих широтах була вкрита величезними льодовиками. У міру танення цих льодовиків талі води надходили в океан, у результаті чого його рівень піднявся приблизно на 100 м. При цьому виявилися затопленими багато гирл рік - так утворилися естуарії. Там, де льодовики створили долини, заглиблені нижче рівня моря, утворилися глибокі затоки (фіорди) з численними скелястими островами, як; наприклад, у береговій зоні Аляски й Норвегії. Наступаючи на низинні узбережжя, море також затопляло річкові долини.
На піщаних узбережжях у результаті діяльності хвиль сформувалися низькі бар'єрні острови, витягнуті вздовж берега. Такі форми зустрічаються біля південного й південно-східного берегів США. Іноді бар'єрні острови утворюють акумулятивні виступи берега. У гирлах рік, що несуть велику кількість наносів, виникають дельти. На тектонічнихблокових берегах, які зазнали піднімання, що компенсувало підвищення рівня моря, можуть утворитися прямолінійні абразійні уступи (кліфи). На о. Гаваї у результаті вулканічної діяльності в море стікали лавові потоки і формувалися лавові дельти. У багатьох місцях розвиток берегів протікав у такий спосіб, що
Loading...

 
 

Цікаве