WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Нова Зеландія - Реферат

Нова Зеландія - Реферат

Зеландії було 631 794 англіканців, 458 289 пресвіте-ріанців, 121 650 методистів, 53 613 баптистів і 473 112 католиків. Діють дві маорійські секти - ратана й рінгату, вчення яких становить собою суміш тубільних і християнських вірувань.
Економічний розвиток
Сільськогосподарська продукція складає більше половини обсягу новозеландського експорту. До головних видів сільськогосподарської продукції належать м'ясо, молочні продукти й вовна. Ці товари протягом тривалого часу були основою зовнішньої торгівлі Нової Зеландії, хоча в останні роки структура експорту стала більш диверсифікованою і тепер включає, наприклад, лісопродукти, фрукти й овочі, а також промислові вироби.
Важливим джерелом валютних надходжень є туризм. Головними галузями промисловості є харчова; виробництво транспортного устаткування; виробництво і ремонт електротехнічного й механічного устаткування; килимоткацька, меблева, поліграфічна промисловість і видавнича справа; виплавка алюмінію і деревообробна промисловість. Сільське господарство і промисловість розвинуті як на Північному, так і на Південному островах.
Економічна географія. Економіка Північного острова останнім часом стає чимраз більш диверсифікованою. Велике значення для цього району має розведення худоби для одержання м'яса, молочних продуктів, вовни й шкіри. Головні райони молочного тваринництва зосереджені в графствах Уаїкато й Хауракі, на південь від Окленда, і Таранакі, на західному узбережжі біля Нью-Плімута. На сонячних узбережжях заток Хок, Пленті й на півночі півострова Окленда вирощують фрукти (яблука, груші, ківі) й овочі, у тому числі для переробки як для внутрішнього споживання, так і на експорт. Промислові підприємства в основному зосереджені в містах Окленд, Веллінгтон, Хатт і Гамільтон. На Північному острові розвинута лісова промисловість, основою для якої є штучні соснові насадження.
Землеробство і пасовищне скотарство на Південному острові менш інтенсивне, ніж на Північному. Однак зустрічаються райони з інтенсивним землекористуванням, у тому числі Саутленд, де займаються розведенням і відгодівлею ягнят і де останнім часом розширюється молочне тваринництво; поливні фруктові сади з кісточковими культурами в центральному Отаго; деякі орні землі в Кентербері й яблучні сади навколо Нельсона, а також район виноградарства і виноробства - Марлборо. Більшість районів пасовищного скотарства на поліпшених і на природних пасовищах у степових передгір'ях і у внутрішніх улоговинах Кентербері й Отаго, як і райони виробництва пшениці (Кентербері), вирізняються наявністю великих господарств, відносно низькою вартістю землі, невисокою продуктивністю (у перерахуванні на гектар площі). Населення цих районів невелике й зосереджене на фермах, віддалених одна від іншої.
Вівчарство має важливіше значення, ніж розведення великої рогатої худоби, за винятком Вестленда, де в деяких долинах і на прибережних терасах добре розвинуте молочне тваринництво. У внутрішніх гірських районах головним видом сільськогосподарської продукції є тонка вовна, а Саутленд і деякі райони
Отаго й Кентербері спеціалізуються на відгодівлі ягнят, м'ясо яких йде на експорт у замороженому вигляді. У південних і центральних районах Кентербері продуктивність пасовищ підвищують за допомогою зрошення. Лісова промисловість, що базується на збережених ділянках природного лісу уздовж західного узбережжя, розвинута слабкіше, ніж на Північному острові. Велику роль в економіці цієї території відіграє туризм.
Валовий внутрішній продукт. У 1996-1997 pp. фінансовому році валовий внутрішній продукт Нової Зеландії (ВВП) - сумарний обсяг випущеної товарної продукції і наданих послуг - оцінювався в 95 млрд новозеландських дол. На особисте споживання припадало майже 62 % ВВП Нової Зеландії; близько 20 % - на інвестиції в основний капітал і 17 % - на державні відомства і служби. Ці пропорції були аналогічні до пропорцій 1980 р. Середньорічний фактичний приріст ВВП у 1982-1989 р. складав 1,4 %, тобто вдвічі менше середнього приросту, характерного для країн ОЕСР.
Трудові ресурси. Загальна чисельність трудових ресурсів Нової Зеландії в 1997 р. складала майже 1,7 млн чоловік. За минуле десятиліття структура новозеландської економіки зазнала деяких змін; відповідно змінилася і зайнятість самодіяльного населення. Продовжувала знижуватися частка зайнятих у видобувній промисловості й сільському господарстві при одночасному зростанні зайнятості у сфері послуг. У 1997 р. у сільському господарстві було зайнято 9 % усіх працюючих, в обробній промисловості - більше 16 %, в оптовій і роздрібній торгівлі - 21 %, у банківській і фінансовій сфері - більше 12 %, у сфері послуг (включаючи побутове обслуговування і соціальну сферу) - 27 %. Рівень безробіття в 1997 р. складав 6,7 %.
Сільське господарство. Приблизно 51 % території Нової Зеландії займають пасовища й орні землі. Сільське господарство, особливо молочне тваринництво, механізоване і досить ефективне. Прогресу в цій області сприяло впровадження наукових методів у землеробство й тваринництво. Тваринництво відіграє найважливішу роль в економіці Нової Зеландії. Головними видами експортованої продукції є м'ясні та молочні продукти, вовна. За виробництвом вовняного волокна Нова Зеландія стоїть на другому місці у світі (після Австралії). Основна частина валютного виторгу формується за рахунок експорту м'ясопродуктів, особливо баранини (експортується 90 % м'яса молодих тварин і 75 % м'яса дорослих тварин) і яловичини (на експорт іде 81 %). Вивозиться і більшість продукції молочного тваринництва (90-95 %) у вигляді масла, сиру, сухого молока та ін.; на її частку припадає приблизно 20 % загального обсягу експорту.
Головними сільськогосподарськими культурами, вирощуваними в Новій Зеландії, є пшениця, овес, ячмінь, кукурудза (маїс), горох і картопля. Усі ці культури, за винятком картоплі, вирощуються на Південному острові. Нова Зеландія повністю забезпечує себе пшеницею, а також виробляє достатню кількість овочів і фруктів для задоволення внутрішнього попиту. Яблука, груші й ківі вирощуються на експорт. Розведення цитрусових й інших субтропічних плодів (ківі) зосереджено на берегах заток Пленті й Поверті на Північному острові; іншісорти фруктів вирощуються на всій території країни. У районах Іст-Кост, Хокс-Вей і Мартінборо на Північному острові й Марлборо на Південному розвинуте виноградарство і виноробство.
Рибальство. Прибережні води Нової Зеландії багаті на велику кількість комерційно цінних видів риби та їстівних молюсків. Із середини 1970-х років значно виріс обсяг експорту морепродуктів. Введення в 1978 р. 200-мильної особливої економічної зони зробило Нову Зеландію власницею однієї з найбільших акваторій у світі
Лісове господарство. Ліси з місцевих порід, що відіграють велику роль у ландшафтах Нової Зеландії, займають 6,4 млн га і збереглися в основному на західних схилах Південних Альп (острів Південний). Основу лісового господарства складають 1.5 млн га штучних насаджень, що переважно складаються зі швидкорослої каліфорнійської сосни Pinus radiata; вони дають основну масу сировини для целюлозно-паперової й деревообробної промисловості. Обсяг експорту лісопродуктів у 1996-1997 pp. оцінювався в 2,4 млрд новозеландських дол. Лісопосадки ініційовані урядом ще до Другої світової війни й активно проводилися в 1970-1980-ті роки. У 1990-х роках значна частина лісів, що знаходилися у
Loading...

 
 

Цікаве