WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Населення США - Реферат

Населення США - Реферат

скасування расодискримінаційних законів південних штатів Із загибеллю М. Л. Кінга - лідера і духовного наставника афро-американців, рух поступово розпався. Поставлені цілі були частково досягнуті. Становище чорного населення за останні 40 років значно покращилося. Хоча висока політика і великий бізнес, як і раніше, - прерогатива білих американців, значно збільшилося число афро-американців з вищою освітою, виріс рівень заробітної плати, за рівнем доходів чорна громада поступово й неухильно наближається до середнього класу. У Чикаго, Лос-Анджелесі, Клівленді, Балтіморі, Атланті й Вашингтоні (округ Колумбія) були обрані мери - афро-американці У 1988 р президентську кампанію вів учень М. Л. Кінга - Джессі Джексон Сьогодні серед чорного населення Америки поширилася ідея насильницького впливу на владу. Три з п'яти родин афро-американців так чи інакше підтримують цю ідею.
Іспаномовні американці. Іспано-американці складають 7 % від усього населення США. Більшість із них - вихідці з Мексики. Щасливий північний сусід багато років приваблює тисячі легальних і нелегальних іммігрантів-мексиканців, У пошуках заробітку вони перетинають практично неохоронюваний кордон Меншу частину іспано-американців складають громадяни США, чиї предки жили на території Техасу, Арізони, Нью-Мексико й Каліфорнії до входження Цих областей до складу Сполучених Штатів. Ще одна іспаномовна громада - пуерториканці. Вони є повноправними громадянами США. Переїзд з острова на материк для них не є юридичною проблемою, як і решта американців, вони Досить мобільні при виборі місця роботи. Висока активність чорного населення країни надихнула багатьох іспано-американців до створення національного руху. Але роз'єднаність громад перешкоджає створенню загальнонаціональних організацій. У місцевих органах влади невеликі угруповання виступають за поліпшення охорони здоров'я, освіти й соціальних послуг у місцях компактного проживання іспано-американців. Окремою групою є кубинська громада. Вона складається з висококваліфікованих фахівців і представників середнього класу, що покинули Кубу за роки правління Ф Кастро. Політичні погляди кубинців-іммігрантів виокремлюють їх з іншого іспаномовного населення. З 1960 р. посилився потік мігрантів із країн Центральної й Південної Америки. Політичних біженців з Гаїті, Ямайки та Барбадосу скоріше можна було б зарахувати до афроамериканців, але вони зберігають свою культуру й мову. Аналогічно до них тримаються біженці із Сальвадору, Нікарагуа й Колумбії.
Американці азіатського походження. Азіатські американці складають якщо не найчисельнішу, то найбільш ізольовану громаду країни. Першими поселенцями-колоністами були китайці, потім - японці. Останні стали жертвою політичного протистояння двох країн у 1920-1945 pp. У 1924 р. був прийнятий закон, що забороняє в'їзд до країни іммігрантів із Країни Східного Сонця. У 1942 р. багато японців американського походження, повноправних громадян США, були заслані в табори для депортованих осіб. Підставою до цієї акції були підозри в можливій зраді представників цієї громади в момент ведення війни з Японією. Після Другої світової війни антиазіатські упередження розпалися, багато представників цих громад домоглися значних успіхів у соціальному становищі. Наприкінці 60-х - початку 70-х років у країні виникла в'єтнамська громада, що складається з політичних біженців (тоді у країнах Індокитаю велися громадянські війни за участю американських військ).
Корінні жителі Америки - індіанці - це громада тільки в найширшому розумінні слова. Насправді індіанцями називають численні племена з різними мовами і культурами, способом життя й звичаями. Найбільшою племінною групою індіанців є черокі (19 %>, за ними йдуть навахи (12 %) і сіу (5,5 %). Східні індіанці, які протягом тривалого часу жили серед білого населення, більшою мірою зазнали асиміляції і легше інтегрувалися в американське суспільство. Індіанці на заході країни стали жертвою освоєння земель й індустріалізації. Урядова політика, що відрізнялася нестійкістю в цьому питанні (то проводилася асиміляція племен, то створювалися резервації) призвела до згубних наслідків. Індіанські резервації - справжні регіони нужди. Рівень оплати праці індіанських працівників дуже низький, більшість із них мають тільки початкову освіту і є некваліфікованими робітниками. Вихідці з індіанських родин, що вступають до інститутів й університетів, відстають за рівнем своїх знань від однолітків. Пауза в соціальному розвитку цієї громади, викликана ізоляційною політикою уряду, призвела до викреслювання з життя американського суспільства цілих племен. Бідність і важке соціальне становище викликали міграцію індіанців у великі міста, особливо Чикаго і Лос-Анджелес. Відсутність високого рівня знань, соціальної підготовки до життя в місті призвело, за повідомленнями соціальних служб, до зростання алкоголізму й самогубств у цій етнічній групі. З недавнього часу кілька активістів індіанського руху почали висувати судові позови до уряду США про відшкодування збитків, заподіяних корінним жителям країни за всю двохсотлітню історію.
Релігійний склад
Протестанти складають 56 % віруючих, католики - 28 %, іудеї - 2 %, інші релігійні громади складають 4 %. У США ніколи не було державної релігії, кожен громадянин країни міг сповідувати будь-яку віру або не сповідати жодної. На сьогодні в країні діють більше 1200 конфесій і громад. З найвідоміших можна назвати церкву "Учнів Христа" (заснована на початку XIX ст.), "Церква Ісуса Христа останніх днів" (мормони, заснована в 1830p.), "Адвентистів Сьомого дня" (заснована 1863 p.), "Свідків Ієгови" (заснована в 1872 p.). Релігії Старого Світу
поширені й в Штатах, але набули тут характерних рис. Католики (близько третини американського населення) підкоряються Риму, але кожен церковний окруї відрізняються один від одного. Близько 6 млн євреїв належать до однієї із трьох загальнонаціональних релігійних організацій (Ортодоксальної, Консервативної. Реформістської). Більшість протестантських громад європейського походження - баптисти, методисти, лютерани. У релігійному житті США представлені пресвітеріанські, єпископальна, різні східні церкви (православні), меноніти, реформісти, уніати, квакери, різні братства. Крім того, іммігранти з країн Азії й Африки сповідують іслам і буддизм.
Географія населення
Співвідношення міського й сільського населення, а також його розміщення значною мірою змінилися з часу заснування держави. У 1790 р. США були країною фермерів, а в містах проживало тільки 5 % населення. Навіть у 1900 р. близько 40 % американців припадало на частку міст, що нараховували більше 2,5 тис. жителів. До 1990 р. у містах проживало 75,2 % населення (включаючи території, що прилягають до міст із населенням понад 50 тис. жителів і характеризуються густотою населення більше 2,5 тис. чоловік на 1 кв. км). Лише близько 3 % населення складали фермери. Особливо швидко росли міста на Півдні й Заході. Після Другої світової війни ріст міст здійснювався за рахунок передмість, тоді як у центральних кварталах населення зменшувалося. За демографічними прогнозами на початку XXI ст. частка міського населення перевищить 90 % Швидко ростуть три гігантські мегаполіси - уздовж східного узбережжя країни між Бостоном і Вашингтоном, біля південних берегів Великих озер між Чикаго і Піттсбургом і на тихоокеанському узбережжі між Сан-Франциско й Сан-Дієго.
У 1790 р. центр населеної території знаходився за 37 км на схід від Балтімора (штат Меріленд), і 3,9 млн жителів країни були майже рівномірно розподілені між північчю й півднем. З того часу цей центр постійно зміщувався на захід і до 1990 р. досяг штату Міссурі. Іншою найважливішою тенденцією внутрішньої міграції населення стало переселення афро-американців із півдня на індустріальну північ і тихоокеанське узбережжя, що почалося відразу після Першої світової війни. У 1910 р. близько 89 % афро-американців проживали на півдні, а в 1990 р. - лише 52 %. У середині XX ст. почалася зустрічна міграція білого населення на південь, так що після 1960 р. частка півдня в населенні США зросла. Спостерігався відтік населення також із району Великих рівнин. Динаміку регіонального перерозподілу населення можна простежити з таких даних: У 1900 р. близько 28 % американців проживали на північному сході, 35 % - на середньому Заході, 32 % - на півдні й 5 % - на заході, а до 1997 р. ці показники змінилися відповідно на 19, 23, 35 і 22 %,
Loading...

 
 

Цікаве