WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Німеччина - Реферат

Німеччина - Реферат

решту.
Економічний розвиток
Після об'єднання західної й східної частин країни в 1990 р. Німеччина стала найбільшою за економічним потенціалом країною Європи. У світовій економіці Німеччина також є одним із лідерів, займаючи третє місце у світі за обсягом ВВП. Німеччина не багата на природні ресурси. Можна згадати кам'яне й буре вугілля, калійні солі. Близько 55 % території займають сільськогосподарські угіддя, ЗО % припадає на ліси. Серед водних ресурсів країни слід виділити мережу рік і каналів (Рейн, Ельба, Майн, Дунай, Кільський канал). Така густа мережа сприяє розвитку річкового судноплавства, а Дуйсбург-Рурорт - найбільший порт світу. Серед озер найвідомішим вважається Боденське озеро, розташоване на кордоні Німеччини, Австрії й Швейцарії, куди приїжджає безліч туристів. Для Німеччини за всіх часів була характерною висока роль держави в економіці. Модель соціального ринкового господарства являє собою компроміс між економічним зростанням і рівномірним розподілом багатства. У центрі системи поставлена підприємницька діяльність держави, що забезпечує більш-менш рівномірний розподіл соціальних благ усім членам суспільства. Іншою особливістю економічного шляху розвитку Німеччини є так званий "рейнський капіталізм", що характеризується значною роллю банків в економіці країни. Банки в Німеччині є великими акціонерами промислових компаній і компаній у сфері послуг, тому невипадковим є активне втручаннябанків у процес прийняття бізнес рішень. Таким чином, позиції банків в економіці Німеччини з урахуванням їхнього реального впливу на бізнес виявляються сильнішими, ніж в інших країнах світу.
На сьогодні Німеччина відчуває через свою модель соціально-ринкової економіки серйозні труднощі. У ФРН наприкінці 1990-х років були досить низькі темпи росту ВВП, які були майже втричі нижчими, ніж у США в цей самий період. Зареєстровано найвищий з 1933 р. рівень безробіття, який у свій пік (у березні 1997 р.) склав 11,3 % економічно активного населення. Аж до літа 1999 р. продовжував знижуватися курс німецької марки, досягнувши рівня 1,92 марки за долар США наприкінці липня. Високий рівень соціальних гарантій призвів до того, що 40 % чистого прибутку німецьких компаній іде на оплату праці, на відрахування в соціальні фонди. Зі 100 марок чистої заробітної плати в середньому на відрахування роботодавців у соціальні фонди припадає 81 марка. Досить високим є рівень допомоги з безробіття, що сприяє утриманству частини німців. Для підтримки соціальної допомоги на належному рівні використовується могутній фіскальний прес на населення й компанії. Рівень оподатковування в країні до кінця 1990-х років сягнув небачених розмірів. Так, якщо в США на податки йде близько 32 % нерозподіленого прибутку, у Великобританії - 45 %, то в Німеччині цей показник сягає 65 %. Високий рівень податків і відсутність програм зі стимулювання іноземних інвестицій приводить до того, що Німеччина не занадто приваблива для закордонного капіталу. У Німеччині, незважаючи на потроєння обсягу іноземних інвестицій в економіку країни за останні 10 років до величини 58 млрд дол. у 1997 р., на частку іноземних інвесторів припадає 7,5 % розмірів загальних вкладень. Незацікавленість іноземних інвесторів у створенні високотехноло-гічних виробництв у Німеччині призводить до поступової технічної слабкості країни. Німеччина не є світовим технологічним лідером, особливо слабкі її позиції у генній інженерії й у мікроелектроніці. Усе це загрожує втратою німецького експорту. Тенденція явно простежувалася з початку 1980-х років: з 1980 р. по 1993 р. частка Німеччини на ринку високих технологій скоротилася з 20,3 % до 16,2 %. Навіть німецькі ТНК до третини своїх науково-дослідницьких конструкторських робіт здійснюють за кордоном, оскільки займатися наукою в Німеччині невигідно. Частка державних витрат в економіці Німеччини вкрай висока (близько 50 %), а ріст державних витрат породжує проблему з дефіцитом бюджету і державним боргом, для яких Маастрихтські критерії валютної конвергенції встановили максимальний рівень відповідно в З % і 60 % ВВП. Ускладнює проблему соціально-ринкового господарства Німеччини консолідація східних і західних земель. В умовах кризи національної моделі економіки доводиться здійснювати структурні перетворення в східних землях, що породжує закриття нерентабельних виробництв, безробіття і соціальну напруженість на території колишньої НДР. Для подолання відсталості східних земель необхідні інвестиції у сумі близько 2 трлн марок. Для вирівнювання рівня розвитку західних і східних земель був навіть уведений спеціальний "податок на солідарність", що припускало підвищення рівня податків на корпорації й доходи фізичних осіб. Потрібно також довести рівень продуктивності праці на сході до західних стандартів, тобто підвищити приблизно втричі. Необхідна приватизація і соціальна політика захисту східних німців від наслідків структурних перетворень. Усі ці завдання потребують від федерального уряду нових витрат, а бюджет країни чимраз гірше справляється зі своїм завданням.
Для економіки Німеччини характерна "надіндустріалізація", тобто досить велика частка промисловості у виробництві ВВП у порівнянні з багатьма розвинутими країнами світу. Тільки Японія, Ірландія й Португалія є більшою мірою індустріальними, ніж ФРН. Це не випадково, тому що спеціалізацією Німеччини у світовій економіці є виробництво промислової (здебільшого машинобудівної) продукції. Безсумнівно, що Німеччина наприкінці 1990-х років досягла певного піку розвитку національної моделі економіки, що тепер потребує серйозної модернізації. Швидше за все, Німеччині будуть потрібними лібералізація економіки і консервативні реформи за американським зразком. Через слабкість структурних перетворень в економіці Німеччині з кожним разом чимраз гірше вдається впоратися зі своєю роллю локомотива розвитку Європи та ЄС.
Частка сільського господарства за післявоєнний період сильно знизилася. Проте сільське господарство продовжує залишатися на високому якісному рівні. Близько 90 % потреб у продуктах харчування задовольняється власним сільськогосподарським виробництвом. Сільське господарство, як і багато базових галузей економіки, одержує державні субсидії, що робить його не занадто ефективним. Провідна галузь - тваринництво. ФРН експортує
Loading...

 
 

Цікаве